Справа № 580/100/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Трофімова Л.В.
07 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (розглянута у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 10 лютого 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, постановив рішення,
У січні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ждалі - відповідач), просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмові здійснити з 01.04.2019 перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 16.09.2021 № ФР46344;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 16.09.2021 № ФР46344 з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 12.10.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 16.09.2021 № ФР46344, виданої Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Відповідач листом надіслав на адресу позивача рішення про відмову в перерахунку. Зазначена відмова (на думку позивача) є протиправною, позаяк зі скасуванням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3858/18 пунктів 1,2 Постанови № 103, що набрало чинності 05.03.2019, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність з 12.10.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.09.2021 № ФР46344.
Позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.09.2021 № ФР46344 за період з 01.04.2019 до 05.07.2021 залишено без розгляду.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити з 06.07.2021 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.09.2021 № ФР46344 з урахуваннями виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку зі зверненням позивача Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області довідку від 16.09.2021 № ФР46344 про розмір грошового забезпечення для перерахування пенсії станом на 05.03.2019 за посадою офіцера (по бойовому управлінню) командного пункту гвардійського полку. Згідно довідки грошове забезпечення складається з: посадового окладу 3950,00 грн, окладу за військовим званням капітана - 1270,00 грн, надбавки за вислугу років 45% - 2349,00 грн, надбавки за особливості проходження служби 65% 4919,85 грн, премії 65% - 2567,50 грн; усього 15056,35 грн.
12.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, просив провести перерахунок пенсії на підставі довідки від 16.09.2021 № ФР46344, на яку відповідач надіслав рішення про відмову в перерахунку, оскільки після скасування рішенням суду у справі № 826/3858/18 пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, Кабінет Міністрів України не прийняв нормативно-правового акту щодо умов та порядку проведення перерахунку пенсії, визначення складових грошового забезпечення, згідно з якими має відбуватися перерахунок пенсій, призначених згідно з Законом №2262.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
У Додатку 2 до Порядку № 45 (у редакції з 24.02.2018) містилась форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 викладено у новій редакції, зокрема щодо складових розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, що не передбачала складові грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Під час вирішення спору відповідно до частини 5 статті 242 та частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України враховано висновки Верховного Суду, що викладені у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19 щодо відмови у підготовці та наданні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідно до статей 43 і 63 Закону №2262, постанови Кабінету Міністрів України №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії. Зазначене рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020. У рішенні від 17.12.2019 у справі №160/8324/19 зазначено, що до компетенції Уряду належить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45. Зміни, внесені Постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними. З дня набрання законної сили (05.03.2019) рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, що діяла до зазначених змін. Водночас алгоритм дій, що повинні вчинити, зокрема ГУ ПФУ у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 до Порядку №45, не змінився. 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, що набрала чинності 01.03.2018, якою затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою №704 установлено додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац 4 підпункт 1 пункту 5 постанови №704); надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704). Підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
З 05.03.2019 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262 та статті 9 Закону № 2011.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а підставою для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. До моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
У пункті 53 рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 160/8324/19 зазначено, що дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а відповідача належить зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262, статті 9 Закону №2011 та з урахуванням положень постанови №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача.
Згідно із пунктом 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі Порядок № 3-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402, зі змінами, внесеними згідно з постановою Пенсійного фонду України від 07.02.2012 №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, що дають право на підвищення пенсії.
У постанові ВПВС 17.12.2019 у справі №160/8324/19 (ЄДРСР 90228179) щодо оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 з урахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії йдеться про право для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 1 квітня 2019 року.
Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Згідно з частиною 2 статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Матеріали справи не містять доказів щодо рішень КМУ про зміну розміру пенсії позивача у зв'язку із підвищенням пенсії.
Згідно із частиною 3 статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Матеріали справи не містять доказів, а доводи позивача - аргументів щодо бездіяльності відповідача та/або його вини у зв'язку зі зверненням позивача 12.10.2021 про перерахунок, пов'язаний із додатковими складовими грошового забезпечення відповідно до довідки від 16.09.2021 № ФР46344.
Верховний Суд у справі № 520/11178/2020 (ЄДРСР 94394125) зазначив що, виходячи з принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
Матеріалами справи не встановлено недобросовісності дій чи бездіяльності відповідача, починаючи з 01.04.2019 у зв'язку зі зверненням позивача 12.10.2021 за довідкою про грошове забезпечення від 16.09.2021 № ФР46344.
Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим, що підтверджується висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, а також у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а та від 26.01.2021 у справі №520/11178/20.
Колегія суддів вважає, з огляду на наявну правову позицію, що під «належною особі» пенсією розуміється нарахована уповноваженим суб'єктом владних повноважень за матеріалами пенсійної справи на підставі закону, проте не виплачена сума. Судом враховано, що матеріалами справи не підтверджено зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, позаяк йдеться про довідку з основними та додатковими складовими: посадового окладу, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія, що впливали на кінцеву суму грошового забезпечення, що не є тотожною «розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення», про обґрунтування яких у позові не йдеться спір щодо розміру складових відсутній.
Премія носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути поширені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки. Велика Палата Верховного Суду вирішила не відступати від висновку Верховного Суду України, висловленого в постановах від 14.05.2013 (справа № 21-109а13), від 04.11.2014 (справа № 21-248а14), від 31.03.2015 (справа № 21-101а15) щодо перерахунку пенсій військовослужбовцям. Премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, має тимчасовий характер. Розмір такої премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби. Накази, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, що мають тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії. Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Верховний Суд у справі № 160/3586/19 зазначив: «як вбачається зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку (п.33)». Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
Верховний Суд у пункті 40 рішення від 17.12.2019 у справі № 160/8324/19 до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії відповідача.
Верховний Суд у справі № 552/3407/17 дійшов правового висновку, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і у подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії».
Верховний Суд у справі № 766/901/17 зазначив: «здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку зі зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Подібні висновки зазначені у постановах Верховного Суду у справах: від 23.11.2018 № 490/5076/16-а, 31.07.2019 № 681/1173/16-а, 08.08.2019 № 490/3553/16-а, 15.08.2019 №576/1393/17, 20.12.2019 №201/8002/16-а (2-а/201/927/2016), 19.02.2020 №686/9748/16-а, 24.02.2021 № 398/402/17.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України, рішення та висновки Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.
Конвенцією про доступ до офіційних документів (стаття 1) під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
Законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у справі № 712/8985/17 наголосив: за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, що регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту. Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки: приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містить загальнообов'язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №п/800/259/15 бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Під час вирішення питання дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, під час отримання від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її сума відома особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок та/або виявлені деструктивні відхилення щодо розміру складових грошового забезпечення чи загальної суми чи з яких складових вона складається, як обчислена та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, визначено відсотки конкретних виплат.
З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав під час отримання від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Під час звернення 06.01.2022 до суду позивач просить «перерахувати з 01.04.2019», проте позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому, позовні вимоги у контексті протиправної бездіяльності за період з 01.04.2019 до 05.07.2021 є необґрунтованими, належить залишити без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наприклад, «суд першої інстанції у справі №580/3774/20 (ЄДРСР 100188012), частково задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 240/4937/18, виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018, відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованими, проте вирішуючи спір по суті за весь визначений позивачем період, суд першої інстанції, не врахував такого у зверненні до суду з позовом про зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому, позовні вимоги за період з 17.07.2018 до 08.05.2020 підлягають залишенню без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій».
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 зазначив (ЄДРСР 95946021), що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а (ЄДРСР 94345945) дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), належать застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень про обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Матеріалами справи встановлено, що у позові немає обґрунтування протиправної бездіяльності та вини відповідача, сума за період з 01.04.2019 є ненарахованою, звернення позивача до відповідача датовано 12.10.2021, до суду 06.01.2022.
Строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, застосовується до спірних правовідносин, а отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, та свідчить про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, позаяк такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 місяців після отримання пенсії.
24.06.2020 у справі № 160/8324/19 (ЄДРСР 90228179) щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до вимог Постанови № 704, де Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що з 5 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, ВПВС зазначено: не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права. З 5 березня 2019 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати є право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262 та статті 9 Закону № 2011.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.04.2019 пенсії позивачеві за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона є частково протиправною з дня звернення позивача до відповідача з 12.10.2021, позаяк відповідач, приймаючи рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням актуальної довідки, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією України та законами, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без мотивів відмови щодо строків перерахунку та виплати пенсії, а тому позовні вимоги, починаючи з 06.07.2021, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 16.09.2021 № ФР46344 про розмір грошового забезпечення, належить задовольнити.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: М.І. Кобаль
А.Г. Степанюк