Справа № 640/13886/20
про закриття апеляційного провадження
06 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Горяйнова А.М., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Вишняк В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК) про:
- визнання протиправною бездіяльності НАЗК щодо неприйняття щорічної декларації за 2019 рік у паперовому вигляді судді Брагіної О.Є. як особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування;
- зобов'язання відповідача прийняти цю декларацію;
- встановлення факту своєчасного подання позивачем щорічної за 2019 рік декларації про майновий стан та доходи судді;
- зобов'язання НАЗК прийняти подану ОСОБА_1 18 березня 2021 року Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2020 рік та вважати таку декларацію поданою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності подання ОСОБА_1 декларацій про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2019-2020 роки у паперовій формі мають безпосередній негативний правовий вплив на рух кримінального провадження за фактом умисного неподання позивачем декларації, досудове розслідування в якому здійснюється детективом НАБУ, та можуть мати наслідком закриття цього кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника НАБУ та думку представників відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу неприйняття НАЗК поданих ОСОБА_1 у паперовому вигляді щорічної за 2019 рік декларації про майновий стан та доходи особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, та декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2020 рік.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен установити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, на відміну від частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення частини 1 статті 293 цього Кодексу крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
На переконання суду апеляційної інстанції, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Утім, цей спір виник щодо права позивача подати декларацію в паперовому вигляді, а не в електронному. При цьому НАБУ до кола суб'єктів, які приймали рішення щодо прийняття/неприйняття такої(их) декларацій, не належить.
Відповідно до пункта 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У даному випадку, як було зазначено вище, рішення суду стосується вичерпного кола суб'єктів - ОСОБА_1 та НАЗК. Питання про безпосередні права, свободи, інтереси чи обов'язки НАБУ рішенням суду першої інстанції не вирішено.
Наявність у провадженні детектива НАБУ кримінального провадження за фактом умисного неподання позивачем декларації також не надає апелянту права на оскарження спірного рішенням у цій справі.
Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно з частиною 2 цієї правової норми про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену вище відсутність у НАБУ права на апеляційне оскарження рішення суду у вказаній справі, суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 248, 311, 305, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді А.М. Горяйнов
Л.Т. Черпіцька
Повний текст ухвали складений 06 липня 2022 року.