Справа № 320/17105/21 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.
06 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського зонального відділення Військової служби (далі - Відповідач, Відділення) про:
- визнання протиправними дії Відділення щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивача за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язання Відділення нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 повернуто ОСОБА_1 позовну заяву у зв'язку з неусуненням її недоліків, визначених в ухвалі від 24.12.2021, а саме - ненадання документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від сплати судового збору за подання цього позву.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 15.06.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить прийняти рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що грошове забезпечення виплачеано Позивачу в повному обсязі, а також останнім пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 24.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору з огляду на те, що індексація не є складовою забезпечення військовослужбовців, а є державною соціальною гарантією і предмет цього спору не пов'язаний із стягненням заробітної плати та поновленням на роботі.
Спосіб усунення недоліків було визначено судом першої інстанції шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Згаданою ухвалою надано строк для усунення визначених у судовому рішенні недоліків - десять днів з моменту вручення копії ухвали.
30.12.2021 судом першої інстанції отримано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій останній зазначив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця є частиною його заробітної плати, а тому Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 12-13).
Ухвалою від 31.01.2022 суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на те, що вимоги ухвали від 24.12.2021 виконані не були, оскільки жодних документів на усунення недоліків позовної заяви не надано.
Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк.
Як було встановлено вище, єдиним недоліком позовної заяви судом першої інстанції було визначено її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначив суд першої інстанції, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця є частиною його заробітної плати, а тому Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Разом з тим, на переконання Київського окружного адміністративного суду, індексація не є складовою забезпечення військовослужбовців, а є державною соціальною гарантією і предмет цього спору не пов'язаний із стягненням заробітної плати та поновленням на роботі, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідні висновки суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору визначено зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У силу положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
За приписами статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Тобто, індексація це не окремий вид доходу, а механізм її підвищення у випадках визначених законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №380/8976/21.
Підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 передбачено, що суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Колегія суддів наголошує, що згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці про захист заробітної плати №95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції не було враховано, що оскільки ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою про зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, яке є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є частиною оплати праці, то відповідно до вищезазначених правових норм він звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, на переконання колегії суддів, позовні вимоги, пов'язані з індексацією грошового забезпечення, не є предметом справляння судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», оскільки суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, фактично входять до структури заробітної плати та підлягають виплаті в загальному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 06.10.2020 у справі №910/24323/16.
Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав ненадання документа про сплату судового збору, оскільки за приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року - скасувати.
Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк
Повний текст постанови складено та підписано 06 липня 2022 року.