Справа № 580/5491/21 Суддя першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
06 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Горяйнова А.М., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Вишняк В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, -
02 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» (далі - відповідач, ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)») про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку стажу служби для виплати надбавки за вислугу років на пільгових умовах;
- зобов'язання здійснити перерахунок стажу служби для виплати надбавки за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років для виплати надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року;
- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;
- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;
- визнання протиправною відмови, оформленої листом від 05 липня 2021 року №15/1069, у видачі нової довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язання видати нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 грудня 2020 року до дня ухвалення судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такої.
На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подано позов у новій редакції, з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;
- визнати протиправною відмову, оформлену листом від 05 липня 2021 року №15/1069, у видачі нової довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язати відповідача видати нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та направити її до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань для подальшого направлення її до органу пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсії.
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року позов повернуто позивачеві через пропущення строку звернення за судовим захистом.
Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що не пропустив строк звернення до суду.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з таких підстав.
Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що його подано після закінчення строків, установлених законом, а вказані позивачем підстави для поновлення строку визнані неповажними.
Частинами 1, 7 статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина 4 статті 122 КАС України).
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
За приписами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Відповідно до частини 1 статті 3 та статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із частиною 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Натомість частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини 2 статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
У аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці», КЗпП України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що надбавка за вислугу років, про перерахунок і виплату якої заявлено позов у зв'язку з порушенням розрахунку вислуги років і стажу робити, є частиною заробітної плати (грошового забезпечення).
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року в справі №500/555/21.
Окрім того, висновок щодо необхідності керуватися частиною 2 статті 233 КЗпП України при зверненні особи з вимогами нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, визначеної частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18.
Ураховуючи зазначене, судом першої інстанції при обрахунку строку звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби помилково не застосовано положення частини 2 статті 233 КЗпП України.
Крім того місцевий суд помилково виходив з того, що позов в частині визнання протиправною відмови у видачі нової довідки подано після закінчення строків, установлених законом, оскільки така відмова оформлена листом від 05 липня 2021 року, а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 02 серпня 2021 року, тобто в межах, визначених статтею 122 КАС України.
Таким чином, колегія суддів уважає висновок місцевого суду про повернення позовної заяви помилковим.
За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду про повернення позову як таку, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді А.М. Горяйнов
Л.Т. Черпіцька