П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11658/21
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 31 січня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2021 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо невизнання безнадійними і несписання: недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та суми заборгованості зі сплати єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , які виникли в період з 13 квітня 2014 року по 25 січня 2016 року, з нарахованими на ці суми штрафними санкціями та пенею;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) та списати безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який виник за період з 13 квітня 2014 року по 25 січня 2016 рік та нараховані на ці суми штрафні санкції та пеню;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) та списати безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку, який виник за період з 13 квітня 2014 року по 25 січня 2016 рік та нараховані на ці суми штрафні санкції та пеню.
В обґрунтування позову вказала, що в період з квітня 2014 року вона була звільнена законом від виконання свого обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тим, що перебувала на обліку в органі доходів і зборів, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що свідчить про протиправність не визнання відповідачем боргу безнадійним та не списання сум заборгованості, які виникли у позивачки, як платника єдиного внеску, за обставин непереборної сили. Додатково позивачка посилалася на безумовну безнадійність боргу, оскільки строк давності його стягнення сплинув.
Відповідач проти задоволення позову заперечував мотивуючи тим, що для визнання податкового боргу позивачки безнадійним та його списання відсутні у спірному випадку законодавчо визначені підстави.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім),00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС в Одеській області на зазначене рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування скарги апелянт, виклавши фактично аналогічні доводи тим, що були вказані у відзиві на позовну заяву наголошує на відсутності підстав для визнання боргу ФОП ОСОБА_1 безнадійним, з огляду на відсутність сертифікату у позивачки Торгово-промислової палати України у підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань платником податку.
30.05.2022р. (вхід.№9112/22) від позивача у справі до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін мотивуючи зокрема тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, які підтверджуються відповідними доказами. Наголошує, що настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для неї, які надають можливість списання боргу, який виник у позивачки у період під час перебування на обліку в ДПІ м. Луганська ГУ ДФС в Луганській області з 13.04.2014р. до 25.01.2016р., засвідчено сертифікатами Одеської регіональної торгово-промислової палати, які були надані відповідачу, однак не визнані останнім без наявності на те законодавчих підстав.
В судовому засіданні, яке відбулось 29.06.2022р. були заслухані пояснення представників сторін та прийнято протокольну ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку - ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка, ОСОБА_1 , є платником єдиного внеску з 01.01.2012 (а.с.16) .
05.11.2004 позивачка взята на облік у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ, як фізична особа-підприємець (а.с.19).
26.01.2016 позивачка зареєструвалася на податковий облік платника податків в ДПІ у Київському районі м. Одеса ГУДФС в Одеській області.
13.12.2018 позивачка взята на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14).
05.04.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою про визнання безнадійним і списання суми заборгованості (а.с.22). В заяві позивачка вказувала, що в період з червня 2014 року по січень 2016 року під час проведення антитерористичної операції вона перебувала на обліку платника податків в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУДФС у Луганській області.
До заяви позивачка додала копію довідки взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи; копії сертифікатів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 06.09.2017 №7778 (вих.№2003-14/533), №7779 (вих.№2003-14/535) №7778 (вих.№2003-14/536), №7781 (вих.№2003-14/534) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
З огляду на зміст зазначених сертифікатів, Одеська регіональна ТПП засвідчує форс-мажорні обставини - акти тероризму на території м. Луганськ, Луганської області з 14 квітня 2014 року до 26 січня 2016 року. Також в сертифікатах вказане місце знаходження позивачки до 26.01.2016 в АДРЕСА_2 (а.с.35-42).
Також, як встановив суд першої інстанції,сторони визнають той факт, що за позивачкою рахувалося дві ІКП з єдиного податку протягом 2016-2018 років. У 2019 році залишок податкового боргу був перенесений до основної картки платника.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невизнання безнадійними і несписання недоїмки зі сплати єдиного внеску та єдиного податку, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою підтверджено настання для неї обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідними сертифікатами, виданими Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, яка уповноважена на видання таких сертифікатів, у зв'язку із чим вважав наявними достатні підстави для визнання безнадійним та списання боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску та недоїмки з єдиного внеску, а також єдиного податку за період з 13.04.2014р. по 25.01.2016р.
До того ж врахувавши, що строк давності податкового боргу позивачки згідно п. 102.1 ст.102 ПК України - 1095 днів минув, суд першої інстанції вважав, що відповідач зобов'язаний був самостійно на підставі даних автоматизованої системи станом на день виникнення безнадійного боргу списати такий борг, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС в Одеській області щодо невизнання безнадійним та несписання податкового боргу позивачки,
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду даної справи є з'ясування питання наявності законних підстав та виникнення обов'язку у податкового органу для визнання безнадійним податкового боргу позивачки зі сплати єдиного внеску єдиного податку, штрафних санкцій та пені, та списання такого боргу.
Як встановлено п.п.1, 12 ч.2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Згідно абз. 1, 2 ч. 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014, визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Слід зазначити, що підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту: 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання антитерористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" піл 14.04.2014 №405/2014 визначається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому серед інших зазначені місто Луганськ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р" та затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
У розумінні абз. 1 ст. 9-4 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви не пізніше тридцяти календарних днів, наступних заднем закінчення антитерористичної операції.
Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.
Відповідно до абз. "ж" пп. 14.1.1 І п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ. із змінами і доповненнями, безнадійна заборгованість - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому) законодавством.
Відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що м. Луганськ, де на обліку у ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська ГУДФС у Луганській області перебувала позивачка ОСОБА_1 , входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, що обумовлює незастосування до платників податків, які знаходяться на обліку цього контролюючого органу санкцій за несплату) і неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не заперечувалась обставина щодо перебування Позивачки на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції, а саме: в м. Луганськ до 26.01.2016р.
Також, колегія суддів враховує, що з 20.08.2004р. по 25.01.2016р. по даним відповідача, ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в Лисичанській ДПІ Головного управління ДПС в Луганській області. Згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, у 2016р. в зведеній ІКП по ФОП ОСОБА_1 в ІКП яка відображалась Лисичанській ДПІ ГУ ДПС в Луганській області по єдиному податку, загальний податковий борг позивачки складав 7642,66грн. Далі, у період 2017-2018рр., у ФОП ОСОБА_1 у Київській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області рахувалось дві ІКП по єдиному податку, по одній з яких рахувалась зазначена вище сума заборгованості, перенесена з даних Лисичанської ДПІ. Частина вказаного боргу була списана за наданою відповідачем інформацією, а саме: у 2017р на суму 4737,86 грн., у 2018р. на суму 2921,50 грн., та станом на 31.12.2018р. рахувався борг у сумі 4281,60 грн.
Таким чином, як було вірно враховано судом першої інстанції, протягом 2016-2018рр. рахувались дві картки особового рахунку по платнику ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку та у 2019 році залишок податкового боргу був перенесений до основної картки платника. Згідно даних відповідача, станом на 19.01.2016р. з урахуванням автоматичних нарахувань за 4 квартал 2015 року від 19.01.2016р. недоїмка склала 8057,77 грн. та на теперішній час складає 1582,51 грн.
Позиція відповідача у справі, як вже зазначалось вище, зводиться до того, що позивачка не має сертифікатів ТПП про затвердження форс-мажорних обставин, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання безнадійним та списання її податкового боргу.
Однак, колегія суддів такі твердження відхиляє, позаяк, як вірно було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження обставин непереборної сили, як вірно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні, позивач надала відповідачу копії сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Одеської регіональної торгово-промислової палати №7778 (від 06.09.2022р. №2003-14/533), №7779 (від 06.09.2017р. №2003-14/535), №7780 (від 06.09.2017р. №2003-14/536), № 7781 (від 06.09.2017р. №2003-14/534), та неможливість виконати фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань щодо сплати єдиного податку з квітня 2014 року по січень 2016р.; зобов'язань щодо сплати єдиного соціального внеску за ІІ-IV квартали 2014р., І- IV квартал 2015р.; щодо подання податкової декларації щодо суми нарахованого єдиного внеску з квітня по грудень 2015р., відповідно до: п. 100.4-100.5 Податкового кодексу України: Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"; указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405 від 14.04.2014, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI; - розпорядження Кабінету Міністрів від 02.12.2015 р. № 1275-р. «Про затвердження перелік) населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»:- розпорядження Кабінету Міністрів від 07.11.2014 р. № 1085-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення»:- листа Державної фіскальної служби України № 16280 6/99-99.17-02-02 від 03.08.2015 р. Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Слід зазначити, що вимогами ст.101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (далі - Порядок N 577) передбачено, що документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Кодексу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу II Порядку N 577 під терміном ''безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до пункту 4.1 розділу II Порядку N 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Пунктом 4.2 розділу II Порядку N 577 передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком І до цього Порядку.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою було підтверджено настання для неї у період з 13.04.2014р. по 26.01.2016р. непереборної сили виданими Одеською регіональною торгово-промисловою палатою сертифікатами, що є достатньою підставою для визнання боргу безнадійним та його списання.
При цьому, судом першої інстанції було ґрунтовно відхилено доводи відповідача у справі про неналежність вказаних документів щодо засвідчення факту існування форс-мажорних обставин через регіональний статус ТПП, позаяк відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-Промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Відповідно до п.4.2 Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: - умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України;- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд також відхиляє відповідні доводи скаржника з приводу відсутності у позивачки сертифікату виданого саме ТПП України.
До того ж, судом першої інстанції вірно було враховано, що відповідно до пп. 101.2.3 п. 101.2 ст.101 ПК України, під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
В свою чергу строки давності та їх застосування визначає ст.102 ПК України, яка встановлює право контролюючого органу ініціювати стягнення коштів в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Так, відповідно до п.102.4 статті 102 ПК у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, податковий борг платника податків стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення оскільки безумовно вважається безнадійним.
Відтак, оскільки, як було встановлено під час розгляду цієї справи судами обох інстанцій, борг у позивачки виник у 2014 році, тобто понад сім років тому, спірним періодом є 2014-26.01.2016рр., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлений ПК строк стягнення боргу сплинув та відповідно такий борг повинен бути визнаний як безнадійний.
Підсумовуючи зазначене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав у даних правовідносинах для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невизнання безнадійним та несписання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску та єдиного податку а також нарахованих на ці суми штрафних санкцій та пені за період з 13.04.2014р. по 25.01.2016р., у зв'язку із тим, що строк давності встановлений п.102.1 ст.102 ПК України щодо такого податкового боргу ФОП ОСОБА_1 , минув, що в свою чергу зобов'язувало відповідача самостійно прийняти рішення про визнання такої заборгованості безнадійною та їх списання.
При цьому, вірно врахувавши, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, апеляційний суд вважає також обґрунтованим застосований судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання ГУ ДПС в Одеській області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) та списати безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який виник за період з 13 квітня 2014 року по 25 січня 2016 рік та нараховані на ці суми штрафні санкції та пеню.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, фактично дублюють обґрунтування відзиву на позовну заяву, якому судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, а відтак, такі доводи встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року по справі №420/11658/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.