Провадження № 22-ц/803/756/22 Справа № 201/9881/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
29 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування в особі Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, зобов'язання чинити певні дії, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вони з відповідачем мешкали разом, згодом перебували в зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу і спільного мешкання мають одну малолітню спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бургведель, район Ганновер, Німеччина.
Шлюб сторін було зареєстровано 02 лютого 2020 року, однак сімейні стосунки в них не склалися та в сім'ї почали виникати непорозуміння, сварки та конфлікти. Фактично сім'я розпалась, у зв'язку з чим, шлюб рішенням суду було розірвано та визначено, що дитина залишиться мешкати разом із матір'ю.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 , уточнивши свої позовні вимоги та посилаючись на те, що бажає приймати участь у спілкуванні і вихованні свого сина, але відповідачка йому в цьому перешкоджає, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною, вихованні сина, усунути ці перешкоди та визначити спосіб його участі в цьому, встановивши запропонований ним графік спілкування і побачень з сином, фактично дозволити батьку бачитись із сином в певні визначені органом опіки і піклування часи і дні, при цьому, щоб батько мав можливість проводити час з дитиною без присутності матері з метою унеможливлення конфліктів, а також встановити право позивача спільно із матір'ю дитини вирішувати всі суттєві і нагальні питання щодо її виховання.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з неповнолітньою дитиною, їх сином - ОСОБА_3 , та у вихованні батьком дитини. Визначено ОСОБА_1 такі способи та час участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме встановлено ОСОБА_1 наступний час спілкування з неповнолітнім сином ОСОБА_3 :
- з 18-00 години кожної парної п'ятниці місяця до 18-00 години кожної парної неділі місяця з ночівлею в цей період часу дитини за місцем проживання батька, без присутності матері, а також перебування у інших місцях в Україні за бажанням дитини та за погодженням з матір'ю разом із батьком; з можливістю відвідування місць загального відпочинку, з урахуванням стану здоров'я дитини. Вказані дати можуть бути змінені з урахуванням робочого часу батька та стану здоров'я дитини;
- у будь-який день місяця батько має право проводити з сином ОСОБА_3 не менше 3-х годин поспіль без присутності матері в час, вільний від перебування дитини у дитячому садочку чи в школі та за попереднім погодженням за матір'ю;
- установлено можливість спілкування батька із сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; спілкування з дитиною в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет кожного дня з першого по останнє число кожного місяця без обмежень;
- у день народження сина, 07 грудня кожного року, встановлено можливість проведення батькові з сином часу разом із 12 год 00 хв до 16 год 00 хв в місцях з урахуванням віку дитини без присутності матері;
- щорічно 07 грудня кожного року, встановлено можливість проведення батькові з сином часу разом із 12 год 00 хв до 16 год 00 хв за попередньої домовленості з матір'ю, в місцях, які відповідають вікові дитини без присутності матері;
- два дні у період з 25 грудня по 31 грудня за попереднім погодженням з матір'ю з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, їх родичів, без присутності матері;
- кожного парного року спільне святкування батьком разом із дитиною Великодня з 10 год 00 хв суботи, що передує офіційному дню святкування Великодня, до 18 год 00 хв неділі;
- кожного року спільне проведення відпустки ОСОБА_1 з сином - ОСОБА_3 в межах України протягом 14 днів без присутності матері дитини;
- в день побачення із сином - ОСОБА_3 батько ОСОБА_1 має право забирати сина із дому/дитячого садочка/школи особисто.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 681 грн 60 коп.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_2 , відповідно до ст. 360 ЦПК України, подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мешкали разом, згодом перебували в зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу і спільного мешкання мають одну малолітню спільну дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бургведель, район Ганновер, Німеччина.
Шлюб сторін, зареєстрований 02 лютого 2020 року, рішенням суду від 16 лютого 2021 року було розірвано, при цьому, визначено, що дитина залишиться мешкати з матір'ю.
Між сторонами виник спір стосовно безпосереднього спілкування, виховання та утримання сина, а також оздоровлення та відпочинку останнього, який в добровільному порядку не вирішено, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення порядку спілкування батька з дитиною.
Відповідно до висновку адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради №5/6-65 від 31 травня 2021 року, вважається доцільним визначити батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , способи участі у вихованні сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до запропонованого графіку та з урахуванням інтересів цієї дитини, таким чином:
- з 18.00 години 1 числа кожного місяця до 18.00 години 08 числа кожного місяця з ночівлею дитини в цей період часу за місцем проживання батька, без присутності матері дитини (батько забирає сина з виховного закладу, з адреси, за якою ОСОБА_4 проживає/перебуває зі своєю матір'ю та повертає сина за адресою проживання/перебування матері ОСОБА_2 );
- з 18.00 години 15 числа кожного місяця до 18.00 години 22 числа кожного місяця з ночівлею дитини в цей період часу за місцем проживання батька, без присутності матері дитини (батько забирає сина з виховного закладу, з адреси, за якою ОСОБА_4 проживає/перебуває зі своєю матір'ю та повертає сина за адресою проживання/перебування матері ОСОБА_2 );
- щорічно 07 грудня (день народження ОСОБА_3 ) з 12.00 години до 16.00 години в місцях, які відповідають вікові дитини, без присутності матері дитини;
- два дні у період з 25 грудня по 31 грудня за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, батько відвідує з сином новорічні заходи без присутності матері дитини;
- 14 днів протягом року батько відпочиває з сином на території України без присутності матері дитини;
- кожного парного року батько проводить час з сином на Великдень з 18.00 години суботи (напередодні свята) до 12.00 години неділі (свято) у місцях, які відповідають вікові дитини (батько забирає сина з адреси, за якою ОСОБА_4 проживає/перебуває зі своєю матір'ю та повертає сина за адресою проживання/перебування матері ОСОБА_2 );
- щорічно з 18.00 години 06 січня до 12.00 години 07 січня ОСОБА_3 проводить час зі своїм батьком ОСОБА_1 в місцях, які відповідають вікові дитини, без присутності матері;
- в день побачення із сином ОСОБА_1 має право особисто забирати сина з місць проживання/перебування дитини, із дитячого садка, із школи.
Водночас, суд першої інстанції звертав увагу, що у висновку від 31 травня 2021 року №5/6-65 не вказано чи проводилось психологічне обстеження дитини на предмет виявлення прихильності дитини до одного із батьків. Крім того, Управління в справах дітей не проводило бесіди з матір'ю, з дитиною, не визначило, які відносини є між батьком та сином, не перевірило хто буде доглядати за дитиною поки батько на роботі, чи зможе батько приділяти достатньо уваги дитині враховуючи місце роботи ОСОБА_1 , при цьому, безпідставно рекомендувало перевозити дитину з одного місця на інше кожного тижня.
У судовому засіданні, судом першої інстанції з пояснень сторони відповідача також було установлено, що за час проживання у шлюбі ОСОБА_1 багато працював в інтересах сім'ї й особливість роботи в органах прокуратури не залишала багато часу на сім'ю, особливо в робочі дні. З огляду на специфіку роботи, ОСОБА_1 не наділяв достатньої уваги спілкуванню з сином, тому обмежена кількість зустрічей батька із сином зумовлена не чиненням перешкод з боку ОСОБА_2 , а заклопотаністю на роботі чи небажанням самого ОСОБА_1 часто бачити сина.
З 16 червня 2020 року дитини відвідує «Дитячий центр розвитку «Вершина» за адресою м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.2П, приміщення 264. Дитячий садок знаходиться на території житлового комплексу «Панорама», в цьому ж житловому комплексі проживає дитина, тобто, місце розташування дитячого садка є максимально комфортне для його відвідування. У дитячому садку ОСОБА_3 має звичне та комфортне середовище, спілкується із друзями.
Разом з тим, у своїх поясненнях відповідач вказувала, що є фізичною особою підприємцем та має вільний робочий графік, що у свою чергу дозволяє їй працювати поки дитини відвідує дитячий садок, а весь інший час проводить із сином.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення в повному обсязі позовних вимог, на підставі висновку Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 31 травня 2021 року, не буде ґрунтуватися на нормах матеріального права, а тому, надавши оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги наявну конфліктну ситуацію, що виникла між батьками, враховуючи вік, стан здоров'я та інтереси дитини, принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, дійшов висновку про часткове задоволення даного позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Частинами сьомою, восьмою статті 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Стаття 158 СК України зазначає, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» ід 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що за відсутності можливості особистого (приватного) спілкування він та його син можуть втратити тісний емоційний зв'язок, що призведе до зміни сприйняття батька сином, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заявлених ним позовних вимог.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.
Так, для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, яка стверджує, що не заперечує, щоб син спілкувався з батьком, а у випадку необхідності - також органу опіки та піклування, психолога тощо.
У справах щодо здійснення батьківських прав та обов'язків суд, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього.
Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, визначені судом першої інстанції способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина забезпечать справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків й рівність прав батьків щодо дитини, не будуть мати нав'язливого та обтяжливого характеру для дитини, та сприятимуть налагодженню довірливих відносин батька із сином, що у свою чергу є найкращим для забезпечення інтересів сина сторін, а також таким, що не порушує усталений розпорядок дня дитини й відповідає розумному балансу прав обох батьків на виховання дитини.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі батька у вихованні сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, ставлення позивача і відповідача до дитини та враховуючи інтереси останньої, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова