Провадження № 22-ц/803/4612/22 Справа № 177/1162/21 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
07 липня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент- Банк» на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року, ухваленого суддею Березюк М.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-
У серпні 2021 року позивач АТ «Акцент- Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 30.01.2020 відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки.
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
АТ «А-банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а відповідач в порушення вимог закону та умов договору зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 21.07.2021 за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 23059,34 грн., яка складається з: 14998,31 грн. - заборгованість за кредитом, 8061,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2020 року у розмірі 23059,34 грн. та судові витрати по справі.
Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2020, станом на 21.07.2021 в загальному розмірі 14998 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 31 копійка, яка є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 41 копійку в рахунок відшкодування судового збору.
Відповідач АТ «А-Банк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення процентів, ухвалити нове рішення про повне задоволення вимог Банку та стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
При цьому, скаржник зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами кредитування та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Вказує, що розрахунком заборгованості підтверджено, що відповідач користувалася кредитними коштами, відповідно вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських і погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.
Позивач зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки у тій справі розглядався випадок коли Тарифи Банку не було підписано боржником, тоді, як у даній справі до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту Банку, а і Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені сторонами умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого і цей паспорт підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачем у Анкеті-Заяві, яку ОСОБА_1 підписала власноруч.
Наголошує на тому, що в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, а іншу судову практику, яка наявна по справах, де присутній паспорт споживчого кредиту, а саме постанову Верховного Суду від 02.12.2020 по справі №284/157/20, де зокрема зазначено, що підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору та паспорт споживчого кредиту ОСОБА відповідно до ст.ст.3.627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Окрім того, позивач, посилаючись на норми ч.2 ст.638, 643, ч.3 ст.645 ЦК України вказує на те, що Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначено у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строк кредитування 240 місяців.
Позивач вказує на те, що розрахунок заборгованості зроблено правильно і він підтверджується випискою по рахунку, яку Банк надав до апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується і в цій частині не перевіряється.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 надала Банку Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», про надання кредитного ліміту та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, яка містить підпис ОСОБА_1 (а.с. 5), а також даними розрахунку заборгованості за договором б/н від 30.01.2020, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , який містить дані щодо заборгованості та її періодичної сплати позичальником, зокрема востаннє 12.03.2020 на суму 500 грн. (а.с. 20).
Як слідує з розрахунку заборгованості борг ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21.07.2021 складає 23059,34 грн., з яких 14998,31 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 8061,03 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 20).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Банку виходив з того, що перед судом доведено існування кредитних правовідносин між сторонами, отримання позичальником кредитних коштів, користування ними та часткове погашення кредиту, тому, виходячи із принципів змагальності, диспозитивності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, яка становить 14998,31 грн.
Відмовляючи позивачу у стягненні процентів по кредиту, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту погодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитними коштами, вказана відсоткова ставка не визначена в анкеті-заяві позичальника, що є єдиним документом доданим до позову, який містить підпис позичальника.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (уцьомувипадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 8061,03 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір
і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК кредитні картки «Зелена», які розміщені на сайті: https://a-bank.cjm.ua/qreen/tariffs, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК, які розміщені на сайті: https://a-bank.cjm.ua/qreen/tariffs, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг
з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем, простим електронним підписом, паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 5-6).
У рішенні суд зазначив, що паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» доданий до позову, який містить умову щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 44,4 % річних (розмір про який вказано в позові), не містить підпису позичальника, про вказаний паспорт як складову договору кредиту не йшлося в анкеті-заяві, яку підписувала відповідач.
Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписано клієнтом ОСОБА_1 2020-01-30Т12:04:37+02:00 підписано простим електронним підписом, шляхом підтвердження ОТП 3118 з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг (Дата, ПІБ, підпис) (а.с.6).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено,
що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції в порушення вимог статті 81 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є її, а не суду, процесуальним обов'язком, при тому, що відповідач до суду двічі не з'явивлася і свої доводи не зазначила.
Таким чином, у порушення статей 89, 263-264 ЦПК України місцевий суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так з паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний відповідачем простим електронним підписом видно, що він містить інформацію по трьом кредитним карткам: «Універсальна»; «Універсальна Gold» і «Зелена», при цьому базова процентна ставка в картках «Універсальна Gold» і «Зелена» становить 3,7 % в місяць (44,4 річних), базова процентна ставка картки «Універсальна» є більшою та становить 3,9% в місяць (46,8% річних), також паспорт містить відомості, що інформація зазначена у паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2021 року.
З розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача за процентами нарахована банком за процентною ставкою - 44,4% річних, що відповідає кредитним карткам «Універсальна Gold» і « Зелена », окрім того Банком на підтвердження позовних вимог про стягнення процентів, як зазначалось вище також було надано витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК кредитні картки «Зелена», що підтверджує той факт, що ОСОБА_1 отримала в Банку саме кредитну картку «Зелена».
Колегія суддів погоджується з доводами Банку про те, що надані ним докази підтверджують досягнення між сторонами кредитного договору згоди про розмір процентів за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції не мав законних підстав відмовляти у задоволенні позову у цій частині.
За наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 8061,03 грн. підлягає повному задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні цих позовних вимог, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом б/н від 30.01.2020 року.
Згідно положенням ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки, з урахуванням стягнення судом апеляційної інстанції процентів за користування кредитом та стягнення судом першої інстанції заборгованості за тілом кредита, позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, тому стягнутий судом на користь позивача судовий збір в розмірі 1476,41 грн. підлягає збільшення до 2270 грн. і у цій частині рішення суду підлягає зміні.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду з апеляційною скаргою АТ «А-Банк» сплачено судовий збір у сумі 3405 грн. (а.с.71), який також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.
Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року в частині відмови Акціонерному товариству «АКЦЕНТ-БАНК» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», (юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, МФО - 307770, код ЄДРПОУ - 14360080), заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2020 по процентам за користування кредитом в розмірі 8061,03 (вісім тисяч шістдесят одну) гривню 03 копійки та 3405 (три тисячі чотириста п'ять) гривеньсудового збору за подачу апеляційної скарги.
Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року в частині в частині судового збору змінити, збільшивши суму судового збору, стягнутогоз ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» з 1476,41 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 41 копійка до 2270 (двох тисяч двісті сімдесяти) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 07 липня 2022 року.
Головуючий:
Судді: