Провадження № 11-кп/803/1127/22 Справа № 191/1238/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 ( трьох ) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 ( один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30.12.2020 року близько о 19 годин 00 хвилин, проходячи повз будинок АДРЕСА_1 , помітив колісний транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ-21051», 1987 року випуску, червоного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , після чого у нього раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Далі ОСОБА_7 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, шляхом таємного викрадення, переконався, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, підійшов до водійської двері автомобілю та за допомогою фізичної сили рук відчинив водійські двері, в результаті чого потрапив до салону автомобіля. Перебуваючи за кермом автомобілю «ВАЗ- 21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 зімкнув дроти запалення, в результаті чого привів в дію двигун даного автомобілю, після чого залишив місце скоєння кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток у сумі 19793, 65 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто три гривні 65 коп).
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що у судовому засіданні 13.07.2021 року, пропонуючи обвинуваченому розглянути справу у спрощеному порядку, суд не з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, тим самим грубо порушив вимоги ст. 349 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_7 взагалі не зрозумів того, що буде позбавлений можливості оспорити обставини, які були зазначені в обвинувальному акті.
Зазначає, відповідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», №14 від 23.12.2005 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 289 КК України визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.
Вказує, що проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.
Зазначає, що не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави.
Вважає, що оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що лише привів у дію двигун автомобіля, у стані крайньої необхідності, оскільки боявся за своє життя, після чого залишив автомобіль, який не почав рухатись, у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 289 КК України.
Наголошує, що пояснення, які ОСОБА_7 надав у судовому засіданні, суттєво відрізняються від фабули обвинувачення, що вбачається з самого тексту вироку.
Тому захисник вважає, що суд мав би змінити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження і повністю з'ясувати всі обставини справи, допитати свідків та дослідити всі письмові докази.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він почув вибух, йому здалось, що його обстрілюють, у цей час він побачив машину з незачиненими дверцятами - він сів в неї, зімкнув дроти, та поїхав у напрямку центру. Потім він прийшов до тями та зрозумів, що він забрав чужу машину.
Колегія суддів зазначає, що з пояснень обвинуваченого не вбачається наявність умислу, що є обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України.
Враховуючи пояснення, надані обвинуваченим в судовому засіданні, суд першої інстанції повинен був провести судове слідство, дослідити обставини кримінального правопорушення, та перевірити наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, чого судом першої інстанції зроблено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника та вважає за необхідне скасувати вирок суду від 13 липня 2021 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Колегія суддів зазначає, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати вищенаведене, дослідити також інші доводи апеляційної скарги захисника, які не були предметом дослідження при апеляційному розгляді вказаного кримінального провадження, та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - задовольнити.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4