Провадження № 22-ц/803/4797/22 Справа № 216/3280/20 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
06 липня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/3280/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2022 року, яке ухвалене суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 квітня 2022 року -,
У червні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зайка П.К., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Зайка П.К., зазначив, що 13.07.2019 року невідомою особою у нього була викрадена картка «Універсальна Gold» за № НОМЕР_1 , з якої було списано грошові кошти в сумі 15840,25 грн. за допомогою Інтернет-ресурсу Portmone.com.ua, шляхом переводу на інший рахунок, про що він повідомив відповідача та органи поліції. За цим фактом розпочато кримінальне провадження та позивача визнано потерпілим.
ОСОБА_1 звертався до АТ «Акцент-Банк» з вимогою повернення незаконно списаних грошових коштів, але йому було відмовлено.
За таких обставин, оскільки списання коштів з рахунку позивача відбулося без його вини, жодних дій, які б могли призвести до списання коштів він не вчиняв, просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму безпідставно списаних коштів в розмірі 15840,25 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів - задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно списаних коштів в розмірі 15840,25 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі АТ «А-Банк»), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що здійснити переказ грошових коштів з рахунку позивача можливо було лише за фізичної наявності кредитної картки та Пін-коду від неї.
Зауважує, що позивач особисто втратив картку та не одразу повідомив Банк про втрату картки, що є порушенням Умов і Правил надання банківських послуг так і п.9 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705.
Вказує, що в Інтернет мережі можливе проведення оплат без ПІН-коду, але для їх вчинення необхідно знати три цифри на звороті картки ( CVV- код), які є конфіденційною інформацією і розголошенню не підлягають. Тобто для проведення платежу через сайт «Портмоне», за яким були переведені кошти з картки позивача, потрібно мати фізично банківську карту у доступі, або мати доступ до електронного кабінету Банку А-24.
Для відповідача не зрозуміло, чому позивач звернувся до Банку лише наступного дня після втрати картки, а не відразу.
Відзив представника позивача на апеляційну скаргу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки до нього не додано докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи, що не відповідає вимогам ч.4 ст. 360 ЦПК України.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 12.08.2016 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі якої йому було видано кредитну картку Універсальна Gold за № НОМЕР_1 .
З виписки карткового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що 13.07.2019 року були проведені операції, шляхом переводу на іншу картку на загальну суму 15840,25 грн.
13.07.2019 року невідомою особою у ОСОБА_1 була викрадена картка «Універсальна Gold» за № НОМЕР_1 , з якої було списано грошові кошти в сумі 15840,25 грн. за допомогою Інтернет-ресурсу Portmone.com.ua, шляхом переводу на інший рахунок.
Судом першої інстанції були оглянуті та досліджені матеріали кримінального провадження №12019040230001344 та судом встановлено, що 14.07.2019 року позивач звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до поліції. За даним фактом Криворізьким ВП ГУНП в Дніпропетровській області було розпочате кримінальне провадження №12019040230001344 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом викрадення майна позивача. ОСОБА_1 визнано потерпілим. Досудове розслідування триває, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Згідно постанови слідчого слідчого відділу Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кіріченко А.В. від 26 липня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано потерпілим по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040230001344 від 26 липня 2019 року.
Відповідно листа АТ «Акцент-Банк» від 30.08.2019 року (а.с. 19) відповідач не бажає відновити залишок коштів на рахунку позивача до того стану, у якому він був перед виконанням операцій з його рахунком.
На виконання ухвали суду першої інстанції відповідач надав інформацію, що ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію АТ «Акцент-Банк», за номером 7776, 14 липня 2019 року о 14:29:24 з інформацією про викрадення його банківської карти.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частин першої і третьої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 12.08.2016 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі якої йому було видано кредитну картку Універсальна Gold» за № НОМЕР_1 .
За результатами проведеного Службою Безпеки АТ «А-БАНК» розслідування дійшла висновку, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 «Умов і правил надання банківських послуг», Банк не може нести відповідальність за операції по його картці, проведені третіми особами і збиток, заподіяний ОСОБА_1 внаслідок їхніх дій.
Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), емітент зобов'язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.
Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов'язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Перша зміна ПІНу здійснюється безкоштовно.
Емітент має право передати електронний платіжний засіб держателю або представнику користувача через агента.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, невірно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про те, що банком належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його рахунку, оскільки, відповідно до постанови про визнання потерпілим від 26 липня 2019 року досудовим розслідування встановлено, що 13.07.2019 року, в період часу з 21.30 по 22.00 год., невстановлена особа, перебуваючи по вулиці Петра Калнишевського в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги потерпілого та свідків, шляхом вільного доступу таємно викрала майно, що належить ОСОБА_1 , після чого з місця вчинення злочину з викраденими майном зникла, чим завдала потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 15840 гривень.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем були порушені Умови і правил надання банківських послуг.
За таких обставин, враховуючи, що позивач допустив бездіяльність зі свого богу, що призвела до втрати інформації, яка дає можливість здійснювати платіжні операції, що є порушенням Умов і правил надання банківських послуг та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, згідно п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови у позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір за подання ним апеляційної скарги у розмірі 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року.
Головуючий:
Судді: