Провадження № 11-сс/803/700/22 Справа № 184/552/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022041360000133 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року в межах кримінального провадження № 12022041360000133 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на автомобіль марки “Фольксваген Бора”, номерний знак НОМЕР_1 , VIN “ НОМЕР_2 ”, та ключі від автомобіля, які було запаковано до поліетиленового пакету, якими на момент перевірки користувався громадянин ОСОБА_7 , з метою подальшого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та збереження їх, як речових доказів.
Ухвала слідчого судді обгрунтована тим, що оскільки вказане вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження та використання для проведення експертиз, оскільки право власності не підтверджено жодними документами, а також наявності ризику знищення володільцем слідів скоєння кримінального правопорушення, що призведе до втрати доказів у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя зробив висновок, що необхідно накласти арешт на вказане майно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисниця ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити дізнавачу ОСОБА_8 в задоволенні її клопотання та повернути ОСОБА_7 вилучений у нього автомобіль і ключі від нього на відповідальне зберігання.
Апеляційну скаргу, з урахуванням доповнень, обгрунтовує тим, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до суду 14 квітня 2022 року, та було призначено до судового розгляду 19.04.2022 року, тобто з порушенням встановленого законом строку, передбаченого ч.6 ст. 173 КПК України, що є підставою для повернення майна особі, у якої воно вилучено.
Зазначає, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 є третьою особою, майно якої вилучено працівниками поліції, а тому звертатись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна мав право лише прокурор, а не дізнавач ОСОБА_8 .
Вказує, що в клопотанні про арешт майна та долучених до нього документах не зазначається і не підтверджується, які саме вузли та агрегати викликають сумність в їх справжності, не наведено ніякого конкретного посилання на будь-який вузол та агрегат, а також -не надано фото-знімку конкретного вузлу та агрегату, який у працівників поліції нібито викликав сумніви в своїй справжності.
Наголошує, що до клопотання не надано постанову, відповідно до якої зазначений автомобіль визнаний речовим доказом, для збереження якого дізнавач просить накласти на нього арешт, та не зазначено місце його зберігання.
Зазначає, що вилучення у ОСОБА_7 автомобіля “Фольксваген Бора”, номерний знак НОМЕР_1 , відбувалось з суттєвим порушенням правових норм, що стосуються порядку вилучення, обліку та зберігання речових доказів, оскільки вказаний транспортний засіб не зберігається на спеціальному майданчику або стоянці, а також в матеріалах справи відсутня розписка з вказівкою, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу як речового доказу, відсутні дані про внесення вказаного транспортного засобу до книги обліку речових доказів, відсутній акт про технічний стан автомобіля, який обов'язково складається при вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов'язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника.
Вказує, що слідчий суддя не зазначив порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб, що суперечить ст. 173 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна, як доказу, у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказаним вимогам закону ухвала слідчого судді не відповідає.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією з загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні СД відділення поліції №2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022046360000133, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України за фактом того, що 13.04.2022 року у зв'язку з вторгненням Російської Федерації на територію України на підставі Указу України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” здійснюючи патрулювання міста Покров Дніпропетровської області та з метою перевірки осіб, які перебувають на території України, за адресою район м. Покров вул. П.Мирного буд.4 Дніпропетровської області стояв автомобіль марки Фольксваген Бора ТРI24UR за кермо якого сідав водій, з пляшкою горілки у руках, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та, при спробі зупинити водія авто, чоловік почав створювати фізичний опір. Після чого, при візуальному огляді даного авто виникли сумніви щодо справжності вузлів та агрегатів автомобіля.
Колегія суддів зазначає, що диспозицією ст. 290 КК України передбачена кримінальна відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу
Колегія суддів вважає, що дізнавач, який подав клопотання про арешт майна, не дотримався вимог ч.2 ст.171, ч.3 ст. 132 КПК України, оскільки не обґрунтував підставу та мету накладення арешту відповідно до положень ст.170 КПК України, враховуючи диспозицію ст. 290 КК України, про цьому, прокурором також не доведено обставини, передбачені вимогами п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, відповідно до яких існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом з цим, слідчим суддею не перевірені доводи клопотання щодо відповідності вказаного майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому, вказана мета застосування арешту, а саме для проведення експертиз не підтверджується матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких відсутні дані щодо призначення експертиз. Крім того, протокол огляду від 13.04.2022 року не містить відомостей про те, які саме ознаки речових доказів має вказаний автомобіль та ключі від нього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться в клопотанні слідчого про арешт майна.
З урахуванням наведеного, а також меж апеляційного розгляду, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, враховуючи, що питання повернення майна здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року - скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022041360000133 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022041360000133 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022041360000133 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4