справа № 631/2144/16-ц
провадження № 2-о/631/3/18
26 грудня 2018 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Євсюкової О. В.
розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє Мезін Віталій Вікторович, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , «Про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем», -
29.12.2016 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє Мезін В. В., із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , «Про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем», на обґрунтування якої зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у виді земельної ділянки (паю), площею 5,0476 гектарів, яка розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», Нововодолазького району Харківської області, й належала померлому згідно з державним актом на право приватної власності на землю (серії РІ № 705202), виданим 23.08.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів № 99 від 31.07.2001 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла й мати заявника - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у виді земельної ділянки (паю), площею 5,0914 гектарів, що розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП «Знамя», Нововодолазького району Харківської області, що належала померлій згідно з державним актом на право приватної власності на землю (серії Pl № 705221), виданим 23.08.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів № 99 від 31.07.2001 року. Відповідно до довідки Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 22.01.2016 року № 2438, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом з дружиною ОСОБА_4 по день своєї смерті, а тому ОСОБА_4 фактично прийняла спадок після свого чоловіка. Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавцями підтверджується свідоцтвом про народження позивача (серії НОМЕР_1 ) від 26.09.1962 року (актовий запис № 96). Заявник є спадкоємцем першої черги й окрім нього спадкоємцем першої черги є також його брат - ОСОБА_2 , який спадщину не прийняв та не бажає її приймати. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 постійно прожив зі спадкодавцями з 2005 року, прийняв спадщину та фактично використовував їхні земельні ділянки відповідно до цільового призначення, що підтверджується актом депутата ОСОБА_5 (округ № 16) від 22.12.2016 року. Однак у визначений законом термін до державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину не звертався, а потім йому нотаріусом було роз'яснено, що слід надати відповідне рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, тому просив встановити факт його постійного проживання не менше 5 років зі спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 4а - 6).
Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 975 від 19.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно з відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 54, 55, 56 - 60).
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні свою заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту своєї заяви. В подальшому до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце продовження розгляду заяви був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 6585/18-вх від 19.12.2018 року, в якій просив справу закінчити розглядом за його відсутності (а. с. 90, 92).
Представник заявника ОСОБА_6 , що діяв на підставі довіреності, посвідченої секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Сизовою А. В. 22.12.2016 року, у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 також підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні змісту заяви та просив її задовольнити. В подальшому в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце продовження розгляду заяви був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 2618/18-вх від 25.05.2018 року, з проханням розглянути справу у його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити (а. с. 89, 30).
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 підтримав повністю та підтвердив, що не заперечує проти її задоволення повністю, вказав, що його брат дійсно постійно мешкав із батьками до часу їх смерті. В подальшому в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце продовження розгляду заяви був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 6586/18-вх від 19.12.2018 року, в якій просив справу закінчити розглядом за його відсутності (а. с. 91, 93).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного вище кодифікованого акту України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників справи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними додаткових особистих пояснень не має, суд вважає за можливе закінчити розглянути справу за їх відсутності.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники та представник заявника посилались як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: заслухавши пояснення заявника, його представника, заінтересованої особи, допитавши свідків та дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.
Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.
Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що є сусідом родини Філіпських й підтвердив, що ОСОБА_1 є їх сином та дійсно з 2005 року постійно проживав разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 за адресом: будинок АДРЕСА_1 , - вів з ними сумісне господарство, доглядав за батьками, допомагав їм, обробляв город та мав із ними спільний бюджет.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 надала суду аналогічні пояснення, пославшись тільки на відправну точку сумісного мешкання як на 2006 рік.
Відповідно до Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_2 ), виданого 24.12.2012 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 76 років у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що 24.12.2012 року складено відповідний актовий запис № 100 (а. с. 15).
Згідно із Свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_3 ), виданим 01.07.2014 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74 роки у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що 01.07.2014 року складено відповідний актовий запис № 55 (а. с. 14).
Як убачається із Свідоцтва про одруження (серії НОМЕР_4 ), виданого 16.01.1958 року Старовірівським бюро Запису актів громадянського стану Харківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 одружились 16.01.1958 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження того ж дня зроблено відповідний запис за № 7. Після реєстрації одруження присвоєні прізвища чоловікові - ОСОБА_11 , дружині - ОСОБА_11 (а. с. 13).
Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_5 ), виданим 26.09.1962 року Старовірівською сільською радою, підтверджено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Старовірівка Красноградського району Харківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 26.09.1962 року зроблено відповідний запис за № 96, та його батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 11).
Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_6 ), виданого 30.10.1958 року Старовірівською сільською радою Харківської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Старовірівка Старовірівського району Харківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 30.10.1958 року зроблено відповідний запис за № 108, та його батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 12).
З довідки, виданої Старовірівською сільською радою 22.12.2016 року під № 2439, вбачається, що померла ОСОБА_4 постійна проживала і була зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 ,- з 1960 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент своєї смерті була зареєстрована одна (а. с. 16).
Згідно з довідкою, виданою Старовірівською сільською радою 22.12.2016 року за № 2438, померлий ОСОБА_3 постійно проживав і був зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 ,- з 1960 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент своєї смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та мешкала за вищезазначеним адресом з 1960 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 17).
На підставі акту, складеного депутатом Старовірівської сільської ради округ № 16 22.12.2016 року ОСОБА_5 , встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , проте фактично проживає за адресом: АДРЕСА_1 з 2005 року по теперішній час. На момент смерті батьків: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ,- проживав разом із ними, вів господарство, доглядав за ними, займався їх похованням (а. с. 18).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50897033, виданої 13.02.2018 року об 11 годині 20 хвилин державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., за параметрами пошуку « ОСОБА_4 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 45).
Як убачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50897068, виданої 13.02.2018 року об 11 годині 20 хвилин державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., за параметрами пошуку « ОСОБА_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 45 зворот).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50897033, виданої 13.02.2018 року об 11 годині 22 хвилини державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., за параметрами пошуку « ОСОБА_3 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 46).
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50897163, виданою 13.02.2018 року об 11 годині 22 хвилини державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., за параметрами пошуку « ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 46 зворот).
Таким чином, на підставі наведеного, суд переконався у тому, що заявник ОСОБА_1 , хоча і має реєстрацію за сусіднім адресом із померлими ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , однак з 2005 року й по час їх смерті фактично мешкав разом із ними, вів господарство, доглядав за ними, займався їх похованням.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) та Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями).
Так, з огляду на приписи пункту 5 частини 2 статті 293 та частини 1 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України - встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.
У свою чергу положення частини 1 статті 293 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Положення частини 1 статті 315 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.
Зміст частини 2 вказаної статті зазначає про те, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як убачається з положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами та доповненнями), наведений у нормах Цивільного процесуального кодексу України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Крім того, цим же пунктом Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення юридичного факту його постійного проживання не менше п'яти років з померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно йому для забезпечення можливості реалізації права на спадщину.
Абзаци 1 та 2 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» мовлять про те, що такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Також, ухвалюючи це рішення, суд виходить з положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 цивільного кодифікованого акту України).
Приписами статей 1216 та 1217 вказаного кодексу обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 вказаного кодексу, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).
З Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданих 13.02.2018 року об 11 годині 20 хвилин під №50897033 та об 11 годині 22 хвилини під № 50897033 державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвською Т. М., за параметрами пошуку « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 45, 46).
Отже, за життя померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зробили заповідального розпорядження, тому спадкування належного померлим майна слід здійснювати за законом.
Положення статті 1258 Цивільного кодексу України роз'яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Ретельно перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення заінтересованої особи у справі, а також відомості, надані судові нотаріусом, зокрема, її постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд убачає, що єдиною особою, яка бажає оформити спадщину, є ОСОБА_1 .
Згідно з приписами статті 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'ю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У відповідності до приписів статті 1261 зазначеного кодексу, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
З огляду на зміст Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_5 ), виданого 26.09.1962 року Старовірівською сільською радою, заявник є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 11).
Отже, з матеріалів справи убачається та доведено належними доказами, зокрема й поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 безпосередньо допитаних судом, що заявник та спадкодавці мешкали з 2005 року за одним адресом: АДРЕСА_1 ,- вели сумісне господарство, окрім того, заявник доглядав за померлими, займався їх похованням.
Відповідно до положень статей 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями) видача свідоцтва про право на спадщину визнається нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусами.
На дату відкриття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регламентований відповідним Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, підпункт 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого обумовлює, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
При цьому, на виконання вимог підпункт 4.1. пункту 4 глави 10 розділу ІІ того ж Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
Отже, як дійсно обумовлено підпунктом 4.4. пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного вище Порядку, факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, встановлення факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'ю не менше п'яти років породжує юридичні наслідки у виді отримання спадщини та відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявника та можливість задоволення його заяви шляхом встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалюючи рішення, суд враховує, що заявник є єдиним спадкоємцем спадкодавців, який бажає оформити спадщину, й згідно із положеннями частини 1 та 3 статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови у її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі залучена належна заінтересована особа.
У відповідності із приписами частини 7 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261 - 1265 і 1277 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статями 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 211, 214, 223, 227, 230, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 і пунктом 5 частини 2 статті 293, статтею 294, частиною 2 статті 315, статтею 319, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, пунктом 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє Мезін Віталій Вікторович, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_2 «Про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем» задовольнити повністю.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_7 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_8 );
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_9 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_10 ).
Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику 26.12.2018 року.
Повне рішення складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 08.01.2019 року.
Суддя: С. В. Мащенко