07 липня 2022 року
м. Харків
Справа № 638/2840/22
Провадження № 1-кп/638/1067/22
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221200000489 від 22 березня 2022 року, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньо - технічною освітою, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 Кримінального Кодексу України, -
встановив:
16 травня 2022 року у провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221200000489 від 22 березня 2022 року, стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 Кримінального Кодексу України.
Обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з 25 березня 2022 року до 21 травня 2022 року включно, який ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2022 року продовжено до 16 липня 2022 року включно та продовжено дію застави.
04 липня 2022 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 через канцелярію суду подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 на 60 діб.
Клопотання прокурора обгрунтовано тим, що ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив умисний корисливий злочин, передбачений частиною другою статті 15 частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана із проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2022 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 21 травня 2022 року, із встановленням застави у розмірі 198 480 грн, який ухвалою суду продовжено до 16 липня 2022 року включно.
ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Факт вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення - злочину підтверджується наступними доказами: протоколами допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, проколом огляду місця події від 22 березня 2022 року, висновком судово - товарознавчої експертизи № СЕ-19/117-22/2948-ТВ від 07 квітня 2022 року. Вказані докази є предметом судового дослідження.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які продовжують існувати під час судового розгляду і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вказані ризики підтверджуються наступними фактичними обставинами:
- п. 1 частини першої статті 177 КПК України ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватись від суду.
- п. 5 частини першої статті 177 КПК України ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та місця проживання, стійких соціальних зав'язків та джерела доходів, може вчиняти корисливі злочини.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які свідчать про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, прокурор вказує на те, що діючий на території України воєнний стан свідчить про існування додаткових ризиків та неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою.
З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та особистого ставлення обвинуваченого, сторона обвинувачення вважає, що для досягнення цілей, визначених статтею 177 КПК України та з урахуванням дії воєнного стану в Україні, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки у останнього відсутнє місце реєстрації та місце мешкання, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а наявність воєнного стану ускладнює правоохоронним органам забезпечити його належну процесуальну поведінку, у тому числі забезпечення його явки до суду під час розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 отримав письмове клопотання від 04 липня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 04 липня 2022 року о 14:20 год., що підтверджується його особистою розпискою про отримання копії клопотання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики є недоведеними, обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, у розшук не оголошувався. Просила запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не продовжувати, змінити найсуворіший запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає, що особисте зобов'язання є достатнім для забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків. Просила врахувати наявність матері та батька - пенсіонерів.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив не продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання та дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема статей 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Згідно з частиною першою статті 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до частини другої, третьої статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2022 року щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду продовжено до 16 липня 2022 року включно.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та місця проживання, стійких соціальних зав'язків та джерела доходів, а тому може вчиняти корисливі злочини.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, з середньо-технічною освітою, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимий.
Отже, судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, наявність яких була встановлена при обранні запобіжного заходу, передбачені п. п. 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас прокурором також доведено, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати під час судового розгляду, наразі не зменшилися, водночас, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту,обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені статтями 66, 67 КК України, не встановлено. Судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчено, свідків, потерпілого не допитано, докази в повному обсязі не досліджено.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 Кримінального Кодексу України, яке є тяжким злочином, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел отримання доходу, осіб на утриманні не має, а, отже, не має стійких соціальних зв'язків, в силу статті 89 КК України раніше не судимий.
Таким чином, вирішуючи питання продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що він вчинив корисливий злочин проти власності та завданий розмір матеріальної шкоди, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, в умовах воєнного стану, виходить з того, що ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які були підставою та були враховані при обранні стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились та продовжують на цей час існувати.
Згідно вимог статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Таким чином, виходячи зі змісту статті 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зменшення встановлених ризиків, що пов'язано з плином судового розгляду.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, не пов'язаного з триманням під вартою.
Однак, як встановлено у судовому засіданні, заявлені стороною обвинувачення ризики наразі продовжують існувати та не зменшилися, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, зокрема у вигляді особистого зобов'язання, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та запобігати спробам вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а відтак жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, суд приймає до уваги доводи прокурора про те, що діючий на території України воєнний стан свідчить про існування додаткових ризиків та неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою.
За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_4 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 185 Кримінального Кодексу України, судом враховані підстави, передбачені статтями 177, 178, 182 КПК України.
Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому визначений судом розмір застави в повній мірі узгоджується з вимогами частини четвертої - п'ятої статті 182 КПК України.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність залишення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою у раніше визначеному розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 198 480 гривен, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставини кримінального правопорушення, а також буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Зі змісту частини четвертої - п'ятої статті 202 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що судове провадження не завершене, свідків, потерпілого, обвинуваченого не допитано, докази не досліджено, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідність продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_4 , на 60 діб, тобто до 04 вересня 2022 року включно з можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 березня 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 194, 197, 199, 331, 369 - 372, 376, 392-395, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 вересня 2022 року включно.
Продовжити дію застави у розмірі 198 480 грн, з можливістю внесення застави протягом строку дії цієї ухвали.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з - під варти у зв'язку із внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разу внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати до слідчого ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області з встановленою ним періодичністю або за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Строк дії ухвали до 04 вересня 2022 року.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07 липня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1