Справа № 405/3275/17
1-кп/405/164/17
06.07.2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
з участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника сектору ювенальної превенції
відділу превенції патрульної поліції
Кропивницького РУП ГУНП
в Кіровоградській області: ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 , н/л ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120020003660 від 28.03.2017 року, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та н/л ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.3,12, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.304, ч.1 ст.263 КК України,
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2022 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08.07.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу - тримання під вартою не зменшились, обвинувачений вчинив ряд тяжких злочинів, об'єднаних одним умислом, у нього відсутній постійний заробіток та джерело доходів. Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, останній може ухилитися від суду з метою уникнення відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, існує ризик впливу на потерпілу та свідків.
Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, наведені прокурором необґрунтовані та не доведені та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби. В обґрунтування вказала, що ОСОБА_8 утримується тривалий час під вартою, а саме з 30.03.2017, зі стадії досудового розслідування. Ризику впливу на потерпілих немає, оскільки ОСОБА_8 знаходячись під вартою не може впливати на останніх, окрім того, останні вже допитані в судовому засіданні. Також, перебуваючи під вартою, ОСОБА_8 позбавлений можливості працювати через що і не має доходу. Вказала, що відповідно до низки рішень ЄСПЛ після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного. Вважає, що ризики втратили свою актуальність та не можуть слугувати підставою для обмеження особистої свободи ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника.
Заслухавши доводи прокурора, враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, ОСОБА_8 розлучений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.3,12, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.304, ч.1 ст.263 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. Покарання, передбачене п.6,12 ч.2 ст.115 КК України визначено як позбавлення волі від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією усього майна.
Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд зазначає, що ризик впливу на потерпілих та свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України прокурором не доведений.
Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Окрім того, судом враховано можливість обвинуваченого зникнути з постійного місця проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому, суд зазначає, що доводи сторони захисту про те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, в зв'язку з чим не може працювати, а до затримання мав постійне джерело доходу не зменшують ступінь ризиків, встановлених судом.
Також, суд ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів, тобто до 03 вересня 2022 року, включно, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 03.09.2022, включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_10