Справа № 214/11040/21
1-кп/214/448/22
Іменем України
04 липня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 286-1 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021040000000771 від 28.10.2021 року),-
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні 04 липня 2022 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали. Обвинувачений може виїхати на непідконтрольну територію, схильний до вчинення првопорушень, оскільки неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порудень ПДР.
Захисник ОСОБА_4 і обвинувачений ОСОБА_8 заперечували щодо продовження строку дії запобіжного захожу у виді тримання під вартою, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, що на їх думку, у повній мірі забезпечить судовий розгляд кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав прокурора та просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_7 підтримав сторону захисту.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано ОСОБА_8 03.02.2022 року, 24.03.2022 року та 18.05.2022 року продовжено у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тобто він перебуває під вартою тривалий час.
Разом з тим, на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які існували під час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, зменшились або відсутні.
ОСОБА_8 підозрюється у вчинені тяжкого злочину за обтяжуючих вину обставин - у стані алкогольного сп'яніння, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.
Захисником не доведено, що більш м'який запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. А тому, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що ймовірнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 286-1 КК України за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами від 5 до 10 років..
Судом встановлено, що станом на 04 липня 2022 року наявні ризики, передбачені пунктами 1,3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину за обтяжуючих вину обставин - у стані алкогольного сп'яніння, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_8 має закордонний паспорт, у зв'язку з чим з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі країни. Також у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, останній не одружений, офіційно не працевлаштований.
Крім того, існують ризики впливу на свідків, експертів, та потерпілих у кримінальному провадженні. На теперішній час свідки та потерпіла сторона не допитані безпосередньо судом, що свідчить про те, що ризик впливу на свідків та потерпілих залишається.
Також, наявний ризик вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху свідчить те, що ОСОБА_8 допускає грубі порушення ПДР України, а саме допускає небезпечну та агресивну манеру водіння, значно перевищуючи у населеному пункті допустиму швидкість руху, допускає грубі порушення ПДР України, у зв'язку з чим неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку суду не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу, суд враховує мету і підстави застосування запобіжного заходу, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу під час судового розгляду, які до цього часу не відпали і не зменшились, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати та потерпілих , свідків, та експертів, які на даний час не допитані, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення , а також те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, а отже не має міцних соціальних зв'язків та джерела для існування.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду, незаконно впливати та потерпілих, свідків, та експертів, які на даний час не допитані, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 02 вересня 2022 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 2 вересня 2022 року.
Відмовити сторіні захисту в задоволені клопотання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 7 липня 2022 року о 13-15 годині .
Головуючий суддя ОСОБА_1