01.06.2022 Єдиний унікальний номер 205/2843/21
Єдиний унікальний номер 205/2843/21
Провадження № 2/205/1103/22
01 червня 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради та Відділ Дніпровського міського центру соціальних служб у Новокодацькому районі міста Дніпра про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 07 квітня 2021 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: УССД адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради та Відділ Дніпровського міського центру соціальних служб у Новокодацькому районі м. Дніпра про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням п. 2 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем засобами поштового зв'язку 26 квітня 2021 року було направлено виправлений позов, який надійшов до суду 07 травня 2021 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року підготовче провадження у справі закрито і справу призначено до судового розгляду.
Позивач у своєму позові та письмових поясненнях посилалася на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 2016 року. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року шлюб було розірвано. Відповідач застосовував до неї домашнє насилля, виганяв її з квартири, де вона зареєстрована і проживала, що змусило її звернутися до органів поліції із заявою. Після звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 перешкоджає позивачеві у доступі до житла та у спілкуванні з дитиною. Він насильно утримує у себе дочку. Відповідач та його мати перешкоджають бачитися з дитиною, спілкуватися з нею та опікуватися нею, брати участь у її вихованні. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2020 року з неї було стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є вимушеним заходом з боку ОСОБА_2 , оскільки через вчинення ним перешкод вона позбавлена можливості сумлінно виконувати батьківські обов'язки, утримувати та опікуватися дитиною. Позивач працевлаштована та має стабільний і достатній дохід, спиртними та наркотичними напоями не зловживає, емоційно врівноважена, за місцем роботи характеризується позитивно. Фактично проживає у будинку, який належить її матері. Малолітня дочка фактично проживає з матір'ю відповідача на дачі, дитячий садок не відвідує, додаткові секції для розвитку дітей також не відвідує. Відповідач погрожує відібрати доньку, а сам факт її проживання з батьком зумовлений лише тим, що він отримує щомісячно аліменти на утримання дочки, які фактично витрачає на свої потреби. ОСОБА_2 постійно налаштовує дочку проти матері, що має негативний вплив на дитину. Розпорядженням адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 07 липня 2021 року ОСОБА_1 було встановлено дні побачень з малолітньою дочкою, яке відповідачем ігнорується. Просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 , судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідач та його представник у письмових поясненнях та ході судового засідання проти позову заперечували, зазначивши, що позивач не має у власності житла, де б вона могла жити з дитиною. Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 встановлено, що будинок належить матері позивача, у будинку для дитини обладнано лише дитячий куточок. При цьому, у спільній частковій власності відповідача перебуває квартира АДРЕСА_1 , де для дочки обладнано окрему кімнату з меблями, дочка забезпечена сезонним одягом, взуттям, наявні іграшки. У квартирі для доньки створені умови проживання. Дитина на теперішній час проживає з батьком. Проти позовних вимог заперечували, просили у їх задоволенні відмовити.
Представник третьої особи Управління-служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради у судовому засіданні зазначила, що у третьої особи не має позиції щодо позовних вимог, оскільки відповідачем не надано необхідних документів для виготовлення висновку.
Третя особа Відділ Дніпровського міського центру соціальних служб у Новокодацькому районі м. Дніпра свого представника у судове засідання не направила, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, про причини не направлення представника судові не повідомила, письмових пояснень на позов надано не було.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 2016 року (а.с. 5), від якого мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 7-9).
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає у будинку АДРЕСА_3 (а.с. 15, 16).
За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 10, 84).
Відповідно до акту обстеження умов проживання позивача у буд. АДРЕСА_3 , умови проживання задовільні, наявні необхідні меблі, посуд, побутова техніка, білизна, засоби гігієни, є місце для облаштування дитячого куточка (а.с. 13).
Згідно з довідкою про доходи № 917 від 09 листопада 2020 року та довідки про доходи № 303 від 16 березня 2021 року, загальний дохід позивача за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року склав 230 877 грн. (а.с. 11, 12, 85).
Дохід відповідача відповідно до довідки про доходи № 08/12-1 від 08 грудня 2021 року за період з 01 грудня 2020 року по 30 листопада 2021 року склав 178 708 грн. (а.с. 62).
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2004 року, виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 4-812, належить ј частина квартира АДРЕСА_1 (а.с. 66), право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» (а.с. 65). Власниками інших ѕ частин квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 у розмірі ј частини (а.с. 63, 64) та ОСОБА_5 у розмірі Ѕ частини (а.с. 67, 68).
Відповідно до акту обстеження умов проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 умови проживання задовільні, є меблі, побутова техніка, для виховання та розвитку дитини є окрема кімната, меблі, іграшки, сезонний одяг і взуття (а.с. 87).
Розпорядженням адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради № 158-р від 07 липня 2021 року ОСОБА_1 встановлено дні побачень з її малолітньою дочкою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80).
На підставі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір'ю.
Принцип ст. 6 Декларації, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у виняткових ситуаціях, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини. Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізовувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Таким чином, дослідивши і встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, психіатричних або наркологічних протипоказань не має (а.с. 18). При цьому суд враховує ту обставину, що позивач у власності житла не має, а в акті обстеження умов проживання вказано, що в будинку є місце для облаштування дитячого куточка, тобто, умови для проживання, розвитку та навчання дитини позивачем не створені. Також з акту не зрозуміло, що комісією визначено як можливий дитячий куточок, не зазначені його розміри, що свідчить про те, що позивач не має належних умов для проживання дитини.
Також судом встановлено, що відповідач усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов для проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку. Має у власності 1/4 частину квартири, в якій проживає разом з дитиною, та в якій створено всі необхідні умови для нормального проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини, є всі необхідні комунікації, речі першої необхідності для доньки, квартира перебуває в задовільному санітарно-гігієнічному стані. Батько дівчинки відповідально ставиться до своїх батьківських обов'язків, має постійний заробіток, працює на посаді вантажника та має стабільний дохід.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях відносно застосування відповідачем по відношенню до неї фізичного та психологічного насилля та факт звернення з цього приводу до органів поліції (а.с. 20) та центру соціальних служб (а.с. 19), оскільки зазначене характеризує відносини між сторонами і жодним чином не може бути підставою оцінки ставлення батьків по відношенню до малолітньої дочки. Позивачем фактів застосування психологічного чи фізичного насилля з боку батька по відношенню до малолітньої дочки зазначено не було, доказів не надано.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові № 712/11527/17 від 23 грудня 2020 року, висновок органу опіки та піклування за місцем проживання особи, яка заявляє вимоги про визначення місця проживання з нею, має бути складений задля забезпечення належного розгляду позову, його відсутність є порушенням вимог ст. 19 СК України.
Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч.ч. 2, 8-10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Судом враховується той факт, що ООП адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради висновок за місцем проживання особи, яка заявляє вимоги про визначення місця проживання з нею, судові надано не було, в силу віку з'ясувати думку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо проживання з одним із батьків не є можливим, а також, що дитина фактично проживає з відповідачем, який опікується її вихованням, позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог і заперечень, в частині, що відповідач неналежним чином ставиться до виконання свої батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, були спростовані доказами, наданими відповідачем, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на законі, тому у їх задоволенні ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням того, що позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у справі слід віднести за її рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 161 СК України, ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), треті особи: Управління-служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49064, м. Дніпро, пр. С. Нігояна, буд. 77) та Відділ Дніпровського міського центру соціальних служб у Новокодацькому районі м. Дніпра (місцезнаходження за адресою: 49015, м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд. 2, офіс 92) про визначення місця проживання дитини відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: