06 липня 2022 року Справа № 480/11894/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позоаного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач). Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером і отримує пенсію за віком, після призначення пенсії продовжив працювати. Його страховий стаж, тобто його коефіцієнт з урахуванням оцінки одного року - 1,35% становив 0,55462. З 01.03.2020 на підставі його заяви був проведений перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії. Після проведеного перерахунку з 01.03.2020 розмір його пенсії склав 5 968,81 грн., при цьому була також застосована величина оцінки одного року страхового стажу з коефіцієнтом 1, 35%. З березня 2021 року йому було зменшено пенсію за рахунок зменшення величини оцінки коефіцієнту одного року із 1,35% до 1%. Вважає такі дії ГУ ПФУ в Сумській області протиправними.
Просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.03.2021 зворотній перерахунок та привести розмір пенсії ОСОБА_1 до попереднього стану, тобто із застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1, 35%.
Станом на 06.07.2022 відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини справи та оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 05.10.2017 позивачеві була призначена пенсія за віком згідно з статтями 26 та 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058) та в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону, з урахуванням показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% згідно п. 4-4 Прикінцевих положень до Закону України №1058.
З 01.03.2020 на підставі заяви позивача був проведений перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України №1058 з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії. За його результатами страховий стаж, зарахований по 31.01.2020 склав 43 роки 03 місяці 28 днів. Індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,58388. Після проведеного перерахунку з 01.03.2020 розмір пенсії склав 5 968, 81 грн., де 5 852, 45 грн. - основний розмір пенсії та 116, 16 грн. - доплата за 8 років понаднормативного стажу, розрахована від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1452,00х8%).
При проведенні перевірки пенсійної справи позивача працівником відповідача було встановлено, що розмір пенсії позивача обчислювався з урахуванням коефіцієнта страхового стажу 0,58388 замість 0,43250, оскільки була застосована величини оцінки одного року 1,35%, а не 1%.
Позивач з таким перерахунком не погоджується, вважає, що перерахунок мав бути здійснений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки застосування величини оцінки одного року страхового стажу 1% є обмеженням та зменшенням розміру пенсії, та призводить до звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 9 Закону України № 1058-IV, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону №1058-IV, якою встановлено, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині першій статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%".
Таким чином, стаття 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Отже, з 11.10.2017, коли Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій! набрав чинності, передбачено, що величина оцінки одного року страхового стажу визначена як"1%"замість " 1,35%".
Наведені зміни підлягають врахуванню в сукупності з тим фактом, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" окрім змін до статті 25 Закону №1058, доповнено пунктом 4-3 Прикінцеві положення зазначеного Закону, яким визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Таким чином, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" органи Пенсійного фонду України зобов'язано перерахувати пенсії, призначені до набрання чинності цим законом із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Тим самим, законодавець поширив дію статті 25 Закону №1058 не тільки на пенсії, що будуть призначатись після набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017, а й на раніше призначені пенсії. Зазначена норма закону є нормою прямої дії та підлягає обов'язковому виконанню.
Більш того, норма не містить змісту, який може бути неоднозначно трактований, а пенсійне законодавство після змін не встановлює альтернативного значення величини оцінки одного року страхового стажу, окрім як 1%, отже конкуренція правових норм, які врегульовують питання перерахунку пенсії після зазначених змін Закону №1058 також відсутня.
З аналізу викладеного слід дійти висновку, що підстави ігнорувати положення Закону, зокрема, п.4-3 його Прикінцевих положень відсутні так само як і відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає застосуванню.
У той же час, відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Матеріали справи свідчать, що пенсію призначено позивачеві відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим, пенсія позивача, у відповідності до вище вказаних положень, підлягала перерахунку з урахуванням частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Суд, враховуючи, що позивачу пенсію за віком по Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було призначено з 05.10.2017 вперше, переведення з одного виду пенсії на інший в межах регулювання даного Закону не було, що підтверджується наведеним вище, відповідно відсутні правові підстави для застосування відповідачем щодо позивача п. 4-3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій» в частині застосування при призначенні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
У даному випадку підлягає застосуванню п.4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із змінами внесеними Законом №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій" в частині застосування при призначенні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З огляду на викладені вище обставини, дії відповідача, які полягають у застосуванні показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% при перерахунку у березні 2021 року пенсії позивача за віком, не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є протиправними.
Крім того, згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Суд зазначає, що вказані норми не визнано неконституційними, а отже, у відповідача відсутні підстави для їх не застосування при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2021.
Згідно з статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Суд зазначає, що у пункті 2.1 Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Крім того, Конституційним судом України зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Судом також враховується позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року. В зазначеному рішенні Судом вказано, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" змінено порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу. При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
У той же час, судом встановлено, що застосування відповідачем положень п. 4-3 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій" в частині застосування при призначенні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені у справі обставини та вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Отже сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2021 із застосуванням встановленого на дату виходу на пенсію за віком у відповідності до п. 4-4 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 коефіцієнту страхового стажу, обчисленого з урахуванням одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко