06 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/12146/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області/відповідач) в якому просила, з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у непоновленні та невиплаті згідно поданої заяви від 11.08.2021 ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 1990 року є пенсіонеркою за віком та отримувала пенсію, про що їй було видано Крюківським райвідділом соціального забезпечення м. Кременчука посвідчення № НОМЕР_1 від 13.11.1991. В 1998 році позивач виїхала до країни Ізраїль і до цього часу перебуває там, однак пенсійні виплати з моменту виїзду з України припинені. Вважає, що припинення нарахування та виплати пенсії, у зв'язку із тим, що позивач проживає в іншій країні, є грубим порушенням її конституційних прав. Вказує, що діюче пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії у зв'язку з не проживанням пенсіонера на території України.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 51-54/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, заява, подана представником позивача про поновлення та виплату пенсії, не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, і листом від 27.08.2021 представника ОСОБА_1 повідомлено, що архівна пенсійна справа закрита 31.08.1998 у зв'язку виїздом на ПМП до Ізраїля, 17.11.2017 надійшли заява та пакет документів про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , за результатами розгляду яких Управлінням прийнято рішення від 20.11.2017 № 344 про відмову в поновленні виплати пенсії. Крім того, представник відповідача заперечував щодо вимоги про виплату пенсії з урахуванням індексації і компенсації втрати частини доходів, зазначивши, що обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України. Також представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не дотримано вимоги частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позовну заяву залишено без руху.
13.10.2021 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив /а.с. 84-86/, в якій звернуто увагу на те, що рішення пенсійного органу № 344 від 20.11.2017, яким відмовлено у поновленні виплати пенсії представник не отримував та зазначив, що в ГУ ПФУ в Полтавській області наявна архівна справа ОСОБА_1 , а тому будь-яких додаткових документів для поновлення і виплати пенсії не потрібно, оскільки воно можливе на підставі документів, які знаходяться в архівній справі.
22.11.2021 до суду від представника відповідача надійшли заперечення /а.с. 95-96/, в яких останній заперечував щодо доводів, викладених у відповіді на відзив.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 заяву представника позивача про доповнення позовних вимог від 12.11.2021 повернуто позивачеві без розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
19.01.2022 від позивача надійшла заява /а.с. 109-110/, в якій остання підтвердила, що нею підписаний договір з ОСОБА_3 про надання правничої допомоги.
Протокольною ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Також ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про доповнення позовних вимог.
Учасники справи у судове засідання 20.06.2022 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивачу з 01.11.1990 року призначено пенсію за віком, що підтверджується посвідченням, виданим Крюківським районним відділом соціального забезпечення м. Кременчука № 134021 від 13.11.1991 /а.с. 9/.
В 1998 році ОСОБА_1 виїхала до країни Ізраїль та постійно там проживає, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті /а.с. 8 зворотній бік/.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 25.08.1998 /а.с. 61/ розпорядженням пенсійного органу /а.с. 75/ призначено виплатити позивачу пенсію за шість місяців у зв'язку з виїздом в Ізраїль.
Крім того, розпорядженням пенсійного органу /а.с. 75 зворотній бік/ особовий рахунок позивача закрито.
Представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 11.08.2021 про поновлення та виплату пенсії /а.с. 60/, в якій просив провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009.
На вказану заяву ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916 /а.с. 77/ повідомило, що в управлінні на зберіганні знаходиться архівна пенсійна справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка закрита 31.08.1998 у зв'язку з виїздом на ПМП до Ізраїлю, документи щодо поновлення виплати пенсії до управління не надходили. Додатково зазначено, що на адресу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 17.11.2017 надійшла заява та пакет документів про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , після розгляду яких прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії від 20.11.2017 № 344.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не поновлення виплати пенсії, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла до прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у тій же редакції) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Також у Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно вад того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Частина 3 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентує порядок поновлення пенсії по інвалідності.
Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно з пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 1.3. Порядку № 22-1 визначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами пункту 1.9. Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.
У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пункту 4.3. Порядку № 22-1 Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз викладених норм свідчить, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом. З 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає “нарахованою” в момент призначення пенсії і залишається такою (“нарахованою”) до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі “Пічкур проти України” (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною статті 14 у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі “Пічкур проти України” не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії “презумпції знання закону”, тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі “Рисовський проти України”. Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі (“правильному” розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.
Враховуючи викладене, суд констатує, що позивач, який виїхав за межі України, у зв'язку з чим йому припинено виплату пенсії, має гарантоване право на її поновлення без обмеження її виплати будь-якими строками.
У листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916 за результатами розгляду заяви представника позивача про поновлення виплати пенсії зазначено, що документи щодо поновлення виплати пенсії до управління не надходили та додатково повідомлено, що рішенням № 344 від 20.11.2017 відмовлено в поновленні виплати пенсії /а.с. 77/.
Надаючи правову оцінку підставам для відмови позивачеві у поновленні виплати пенсії, суд виходить з таких міркувань.
Суд акцентує увагу на тому, що доводи відповідача про те, що документи про поновлення виплати пенсії не надходили, не відповідають дійсності, оскільки заяву про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 подано її представником ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 13.08.2021 вхідний номер 25604/8 /а.с. 60/. До заяви додано копії ордеру, свідоцтва адвоката, посвідчення ОСОБА_1 , ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , довідки за реквізитами банку ОСОБА_1 . Зауважень до форми заяви або доданих до неї документів пенсійним органом не наведено.
Доводи відповідача у відзиві про те, що заява, подана представником позивача про поновлення та виплату пенсії, не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд оцінює критично, оскільки такі посилання відсутні у листі ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916.
Стосовно посилання відповідача у листі на рішення № 344 від 20.11.2017, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії, суд зазначає, що рішення № 344 від 20.11.2017 не є предметом оскарження в межах даної справи.
Крім того, наявність такого рішення за результатами розгляду іншої заяви про поновлення виплати пенсії не є перешкодою для повторного звернення позивача через представника про поновлення виплати пенсії та розгляду його пенсійним органом.
Отже, доводи відповідача, покладені в основу листа від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916 за результатами розгляду заяви представника позивача, є безпідставними.
Суд також звертає увагу на те, що за результатами розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , поданої її представником ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 13.08.2021, вхідний номер 25604/8, відповідачем рішення не прийнято, натомість надіслано відповідь у формі листа від 27.08.2021 № 1600-0306-8/57916, що не узгоджується із вимогами Порядку № 22-1.
Також суд зауважує, що відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії до наявних документів особа може додати інші документи, тобто це право особи, а не обов'язок.
Враховуючи викладені обставини та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області допущено бездіяльність в частині поновлення виплати пенсії позивачу за результатами розгляду заяви представника позивача.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у не поновленні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 з 07.10.2009 виплату пенсії за віком.
Разом з тим, позовні вимоги щодо виплати пенсії в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів є передчасними, оскільки наразі виплату пенсії позивачеві не поновлено, при цьому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач самостійно не здійснить такі нарахування при поновленні пенсії, відтак право позивача виплату пенсії в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на час розгляду справи не порушено. Враховуючи те, що суд захищає порушені права, позовні вимоги щодо виплати пенсії в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до наданих до позовної заяви документів ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 09.04.2021 /а.с. 26-27/, додаткову угоду від 26.04.2021 до договору про надання правничої допомоги від 09.04.2021 /а.с. 28/, Акт про надання правничої допомоги від 30.09.2021 /а.с. 29/, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1059266 від 30.09.2021 /а.с. 30/, квитанція № б/н від 11.10.2021 /а.с. 48/.
Відповідно до Акту про надання правничої допомоги від 30.09.2021 /а.с. 29/ адвокатом надано такі послуги: 1) перемовини Адвоката з Клієнтом для укладення угоди, направлення та підписання договору про надання правничої допомоги, отримання доручення - 2 год; 2) ознайомлення з документами Клієнта щодо наявності права на пенсію за віком згідно чинного законодавства України - 8 год; 3) вивчення, аналіз нормативних актів, законодавства щодо поновлення та виплати пенсії за віком громадянам України, які виїхали за кордон - 8 год; 4) вивчення, аналіз судової практики щодо спорів про поновлення та виплату пенсії громадянам України, які виїхали за кордон і на сьогодні проживають за кордоном - 8 год; 5) підготовка та направлення запитів відносно Клієнта до Департаменту соціального захисту населення м. Кременчука, аналіз відповіді - 2 год; 6) підготовка та направлення запиту відносно Клієнта до Крюківської районної адміністрації м. Кременчука, аналіз відповіді - 2 год; 7) підготовка та направлення запиту відносно Клієнта до ГУ ПФУ в Полтавській області, аналіз відповіді - 2 год; 8) підготовка та направлення запитів відносно Клієнта до ПФУ. аналіз відповіді - 2 год; 9) підготовка та направлення заяви в ГУ ПФУ в Полтавській області про поновлення та виплату пенсії за віком, відстежування отримання заяви - 1,5 год; 10) підготовка та направлення запиту в ГУ ПФУ в Полтавській області, аналіз відповіді - 2 год; 11) зустріч з представником Клієнта - Марченком О.А., збирання доказів, документів для обґрунтування підстав звернення з позовом до суду - 1 год; 12) складання Адвокатом позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про поновлення і виплату пенсії за віком - 8 год; 13) сплата судового збору за подання позовної заяви до суду - 1 год; 14) формування додатків до позовної заяви та кількості копій з додатками для підписання позовної заяви - 1 год; 15) зустріч з представником Клієнта - ОСОБА_4 для підписання акту надання правничих послуг - 1 год; 16) направлення позовної заяви поштовим зв'язком до суду - 1 год; 17) представництво інтересів та надання правничої допомоги Клієнту під час розгляду справи в суді. Гонорар становить у фіксованому розмірі у сумі 8000,00 гривень.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо розгляду яких є усталена судова практика; розгляд справи по суті проведено без участі сторін.
Суд зауважує, що витрати часу в розмірі по 8 год на ознайомлення з документами Клієнта щодо наявності права на пенсію за віком згідно чинного законодавства України, вивчення, аналіз нормативних актів, законодавства, судової практики щодо поновлення та виплати пенсії за віком громадянам України, які виїхали за кордон та складання Адвокатом позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про поновлення і виплату пенсії за віком є завищені.
Зважаючи на викладене, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості розміру витрат на надання правничої допомоги, суд приходить до висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є розмір витрат у сумі 4000,00 грн.
Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у непоновленні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол