Справа № 420/1493/22
07 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2, код ЄДРПОУ 26302945), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Біляївського районного суду Одеської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 гривень, згідно частини третьої статті 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів” на користь ОСОБА_1 грошову суму у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в сумі 153607,16 грн. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 18.04.2020 по 28.08.2020 розмір його суддівської винагороди нараховувався та виплачувався ТУ ДСА України в Одеській області не у повному обсязі, а застосовуючи запроваджені ст. 29 Закону України “Про державний бюджет 2020 року” обмеження, що позивач вважає протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.01.2022 року суд ухвалив відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА в Одеській області) надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” набрав чинності 18.04.2020. Тобто, з 18.04.2020 нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, були обмежені максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Таким чином, з 18.04.2020 ТУ ДСА України в Одеській області, як орган державної влади, було зобов'язане безумовно виконувати положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Дія ч.1, ч.3 ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 за №294-ІХ зі змінами та абзацу дев'ятого п.2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”” від 13.04.2020 за №553-ІХ втратила чинність з 28.08.2020. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 за №10-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Відповідач зазначає, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, а територіальні управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, у зв'язку з чим вважає що позовна вимога, яка підлягає задоволенню є вимога про стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів” шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 грошової суми з обов'язковим утриманням податків та зборів.
До суду від Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ДСА України) надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що Територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-IX).
При цьому відповідач зазначає, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-IX) були чинними i на пiдставi них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10 р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскiльки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рiшення, а останнє не мiстить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
До надійшла відповідь на відзив в якій додатково зазначено, що ДСА України не здійснює розрахунок та виплату суддівської винагороди суддям, а функції розпорядника виконують саме територіальні управління ДСА і діям саме цього органу (ТУ ДСА в Одеській області) повинна бути надана оцінка судом. Крім того, обмеження суддівської винагороди є таким, що суперечить нормам національного та міжнародного права та позиціям, що викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Указом Президента України №640/2006 від 25.07.2006 року ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Біляївського районного суду Одеської області.
Постановою Верховної Ради України “Про обрання суддів” №3779-VI від 22.09.2011 року постановлено обрати безстроково на посаду судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу голови Біляївського районного суду Одеської області №56-ос від 04.10.2011, наказано вважати обраною на посаду судді безстроково ОСОБА_1 - суддю Біляївського районного суду Одеської області з 22 вересня 2011 року.
Позивачем надано до суду довідку ТУ ДСА в Одеській області від 18.01.2022 №5-145/22, відповідно до якої обмеження суддівської винагороди за період з квітня по вересень 2020 року становило: у квітні 2020 року - 17888,67 грн., у травні 2020 року - 31069,79 грн., у червні 2020 року - 29516,30 грн., у липні 2020 року - 53666 грн., у серпні 2020 року - 21466,40 грн., а у вересні 2020 року було проведено перерахування обмеження та донараховано 5366,00 грн.
Таким чином, загальне обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з квітня по вересень 2020 року, становить 148241,16 грн., що вбачається з довідки від 18.01.2022 №5-145/22.
Не погоджуючись з виплатою суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” зазначено: “ 1.Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. 2.Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. 3.Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; … 4.До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. 5.Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. 6.Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. 7.Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. 8.Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. 9.Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. 10.Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу”.
12.03.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, якою з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до даної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 за №553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено ст.29 наступного змісту: “Стаття 29.Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
Конституційний Суд України у Рішенні від 28.08.2020 за №10-р/2020 вирішив: “ 1.Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами; -абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II “Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року №553-IX. 2.Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року№294-IX зі змінами, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року№553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3.Закрити конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України(конституційність) положень підпунктів 5,6,7,14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20 травня 2020 року №392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі пункту 5 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України”.
При цьому, у Рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 за №10-р/2020 зазначено: “… Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року №4-р/2020). Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів. Таким чином, положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294 суперечать статтям 1, 6, частинам першій, другій статті 8,частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, другій статті 126, статті 130 Конституції України. 4.3.Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституціїта законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України. …”.
Відповідно до довідки ТУ ДСА в Одеській області від 18.01.2022 №5-145/22 загальний розмір суддівської винагороди, який було обмежено на підставі ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 становить 148241,16 грн.
У період з 18.04.2020 по 27.08.2020 ТУ ДСА України в Одеській області здійснювало обмеження суддівської винагороди на виконання вимог ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не дотримання яких могло призвести до негативних наслідків для службових осіб відповідача.
Разом з цим суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 не поновлено права та інтереси позивача з 28.08.2020 дня прийняття Конституційним Судом України Рішення за №10-р/2020, з огляду на зазначене у даному Рішенні: “… однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України. …”.
Частиною 1 статті 148 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (ч.6 ст.148 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”).
Відповідно до статті 149 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною 3 статті 148 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд щодо фінансового забезпечення його діяльності;
11) вищий спеціалізований суд щодо фінансового забезпечення його діяльності;
2) Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
3) Вища рада правосуддя щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч.4 ст.148 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”).
Таким чином, саме на ДСА України як головного розпорядника коштів Державного бюджету щодо фінансового забезпечення діяльності судів покладено обов'язок із фінансування діяльності місцевих загальних судів, тому судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано здійснити фінансування ТУ ДСА України в Одеській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди в сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року.
Враховуючи матеріали справи та наведені норми права, приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, на думку суду, права та інтереси позивача будуть захищені якщо з відповідача буде стягнуто на користь позивача недоплачену суддівську винагороду у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.
Разом з цим, ДСА України зобов'язане здійснити фінансування ТУ ДСА України в Одеській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.
Аналогічне застосування норм права відображено у постановах Верховного Суду: від 09.12.2021 у справі №280/6910/20 (адміністративне провадження №К/9901/15244/21); від 24.09.2020 у справі №280/788/19 (адміністративне провадження №К/9901/30751/19), а також у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №420/3375/21.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Виходячи з встановлених обставин та наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позиції Верховного Суду щодо порушеного права та способу його захисту тощо, суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, шляхом:
- стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2, код ЄДРПОУ 26302945), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020;
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди у сумі 148241,16 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук