Справа № 420/2825/22
07 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни про відкриття виконавчого провадження №68125996 від 12.01.2022р.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення адміністративного позову позивач вказав, що 22.11.2021р. старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00001447, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., за те, що 21.11.2021р. о 07 год. 57 хв. за адресою М-06, Київ - Чоп, км 54+285, зафіксовано транспортний засіб MAN F 2000, ДНЗ НОМЕР_1 ; відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,9% (7,077 тон). Позивач вказав, що зазначена постанова була оскаржена до суду та 06.12.2021р. Саратським районним судом Одеської області прийнято ухвалу про відкриття провадження по справі. Позивач зазначив, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). В свою чергу, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою ст. 307 цього Кодексу. Згідно з ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Позивач вказав, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу. За таких обставин, як вказав позивач, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що оскарження особою постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано убезпечити визначеність сторін у виниклих між ними правовідносинах.
Ухвалою суду від 14.02.2022р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано у Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №68125996 та зупинено провадження у справі.
11.03.2022р. до суду від Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вказав, що 12.01.2022р. до відділу на виконання разом із заявою стягувача Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.11.2021р. надійшла постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВМ 00001447, виданої 22.01.2021р. Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті штраф в сумі - 17 000,00 грн. Відповідач вказав, що оскільки вищезазначений виконавчий документ підлягає виконанню державною виконавчою службою, надійшов разом із заявою стягувача про його примусове виконання, відповідає вимогам передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2012 № 1404-VIII, пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби за місцем виконання та строк пред'явлення стягувачем не пропущений, державний виконавець відділу на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 26 вказаного Закону, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68125996 від 12.01.2021р. При цьому, відповідач вказав, що у постанові від 22.11.2021 р. Державної служби України з безпеки на транспорті зазначено, що постанова набрала законної сили 30.11.2021 р. та підлягає до примусового виконання органами державної виконавчої служби та відповідно підстав в державного виконавця повернути постанову без прийняття до виконання не було. Поряд з цим, відповідач вказав, що 18.02.2022р. до відділу ДВС надійшла заява Державної служби України з безпеки на транспорті щодо повернення виконавчого документа ВМ№00001447 від 22.11.2021р. без виконання по виконавчому провадженню №68125996 та 21.02.2022р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.1 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» по виконавчому провадженню № 68125996, та копії постанови направлені сторонам.У зв'язку з викладеним та вказавши, що постанова винесена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород- Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Довгорук А.О. щодо винесення вказаної постанови є правомірними та такими, що були вчинені відповідно до Закону та в межах повноважень, і право заявника не було порушено, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.07.2022р. поновлено провадження у справі.
Учасники справи повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання представники сторін не з'явились. 07.07.2022р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.
Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
22.11.2021р. старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталією Геннадіївною прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України ВМ №00001447, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.(а.с.11).
Так, вказаною постановою від 22.11.2021р. №00001447 встановлено, що 21.11.2021р. о 07 год. 57 хв. за адресою М-06, Київ - Чоп, км 54+285, зафіксовано транспортний засіб MAN F 2000, ДНЗ НОМЕР_1 та відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,9% (7,077 тон).
12.01.2022р. Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) із заявою щодо примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серія ВМ №00001447 від 22.11.2021р.(а.с.52-53).
12.01.2022р. державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №68125996 з виконання постанови Укртрансбезпеки №вм00001447 від 22.11.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн.(а.с.48).
Позивач, не погоджуючись із прийняттям постанови Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про відкриття виконавчого провадження №68125996 від 12.01.2022р. , звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Частиною 3 ст.291 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Відповідно до ч.3, 4 ст.299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Поряд з цим, згідно ч.1 ст.307 КУпАП Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно із положення ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Укртрансбезпеки №вм00001447 від 22.11.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн., отримана позивачем 30.11.2021р., що підтверджується з скріншоту файлу трекінгу УКРПОШТА « поштове відправлення 0600213260160»(а.с.51).
Поряд з цим, докази повідомлення Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про оскарження постанови Укртрансбезпеки №вм00001447 від 22.11.2021р. у судовому порядку, до суду надано не було.
Враховуючи викладене та те, що постанова Укртрансбезпеки №вм00001447 від 22.11.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн., отримана позивачем 30.11.2021р. та відповідно до положень КУпАП набрала законної сили 30.11.2021р., суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни про відкриття виконавчого провадження №68125996 від 12.01.2022р. прийнята у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження” та з урахуванням КУпАП.
Крім того, суд враховує, що постановою державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) від 21.02.2022р. у виконавчому провадженні №68125996 постановлено повернути виконавчий документ, а саме постанову Укртрансбезпеки м.Київ №вм00001447 від 22.11.2021р. стягувачу, у зв'язку надходженням заяви стягувача від 04.02.2022р. про повернення виконавчого документа, у зв'язку з оскарженням в суді.
Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та те, що Саратський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) приймаючи постанову державного виконавця Саратського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни про відкриття виконавчого провадження №68125996 від 12.01.2022р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вказаної постанови.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 287 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.