Справа № 420/1472/20
06 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату у розмірі 48 976 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 20 копійок з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 681,60 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подати звіт про виконання судового рішення у справі та встановити відповідачу строк, упродовж якого ним має бути виконане судове рішення, та надано до суду звіт.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату у розмірі 48 976 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 20 копійок з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок);
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вищевказане судове рішення набрало законної сили 17 червня 2020 року.
01 липня 2020 року Одеським окружним адміністративним судом видано позивачу 2 виконавчих листа №420/1472/20.
27 червня 2022 року від відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява (вхід. №ЕП/20416/22), в якій заявник просить встановити чи змінити спосіб і порядок виконання по виконавчому провадженню №65782239 з примусового виконання виконавчого листа №420/1472/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 01.07.2020 року, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату у розмірі 48 976 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 20 копійок з урахуванням вже виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) доплати пенсії в загальній сумі 55 631, 94 гривень.
В обґрунтування заяви представник відділу зазначив, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу, однак нарахована доплата пенсії за період з 01.03.2020 року по 16.06.2020 рік в загальній сумі 55631,94 грн., яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії не виплачується у зв'язку з відсутністю коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також у зв'язку тим, що починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат безпосередньо Пенсійний фонд України. Як вказує заявник, станом на теперішній час боржником за виконавчим листом - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області вимоги виконавчого листа в частині доплати пенсії в загальній сумі 55631, 94 грн., не виконано. Відтак, на переконання заявника, рішення суду не виконується безпідставно протягом тривалого часу. Таким чином, з урахуванням зазначеного, заявник вважає, що для повного та фактичного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, необхідно встановити або змінити порядок та спосіб виконання рішення суду, тобто прийняти нові заходи для реалізації рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, прийнято заяву відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду до розгляду. Призначено розгляд заяви на 06 липня 2022 року о 09 год. 30 хв.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, наведена норма пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.
Вказаний принцип обов'язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.
Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.
Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Судом було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року по справі №420/1472/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи із 01 січня 2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату у розмірі 48 976 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 20 копійок з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок);
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Отже, вказаним рішенням не було визначено конкретної суми коштів, належної до виплати позивачу.
Крім того, з метою примусового виконання цього рішення, 01 липня 2020 року позивачу видано виконавчий лист №420/1472/20, на підставі якого 16.07.2021 відкрите виконавче провадження №62584562.
Суд зазначає, що право звернутися в адміністративний суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення передбачено ст.378 КАС України. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Належних доказів, які би підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.
Спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації. Тому суд акцентує увагу сторін, що в порядку застосування ст.378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були заявлені предметом спору.
Як вже було зазначено судом, обов'язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Посилання заявника не містять обґрунтованих доводів щодо заявленого ним порядку та способу виконання рішення суду. Не наведено обґрунтувань забезпечення в такий спосіб реального його виконання.
Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду та дані виконавчого листа, конкретне визначення сум коштів до виплати позивачу не було предметом спору. Початковий період для дій щодо виплати визначений, а кінцевий ні, що унеможливлює здійснення розрахунку.
Отже, зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, зобов'язання боржнику виплачувати перераховану пенсію на стягнення конкретної суми коштів полягає у зміні результату вирішеного спору, у тому числі виходу за межі заявлених позовних вимог та порушуватиме встановлений порядок відновлення порушеного права позивача.
Тому, заява відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу виконання рішення суду, на виконання якого Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/1472/20 від 01 липня 2020 року є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.14, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов