Справа № 420/1071/22
06 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 грудня 2021 року №155250014129 “Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах”;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до 02.03.2015 року) з дати досягнення пенсійного віку, а саме з 21 грудня 2021 року, з урахуванням трудового (страхового) стажу, який зазначений в трудовій книжці (в тому числі час військової служби), та в довідках з місця роботи, на посадах, які віднесені до Списку №1, а саме ті, що передбачені постановами Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та від 26.01.1991 №10; КМУ від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 №36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, довідок про заробітну плату, історичних довідок про реорганізацію підприємств, наказів по підприємствам, які підтверджують атестацію робочих місць і затверджують перелік робіт та професій за Списками № 1, довідки про навчання в ПТУ №106 (м. Макіївка Донецької області) та інших документів, що необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, які видані невизнаною Донецькою народною республікою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 грудня 2021 року він звернувся до сервісного центру Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатом розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення від 21.12.2021 року № 155250014129 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що передбачена для працівників, які працювали на посадах або професіях, які закріплені в постановах Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10, КМУ від 11.03.1994 № 162, КМУ від 16.01.2003 № 36, через відсутність достатнього страхового стажу. На думку відповідача, страховий стаж позивача складає 29 років 9 місяців 13 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 4 роки 9 місяців 12 днів, Списком №2 - 10 років 4 місяці 2 дні.
Такий підрахунок страхового стажу відповідачем, а особливо пільгового стажу за Списком № 1, позивач вважає неправомірним.
Позивач вважав, що йому безпідставно не враховано період навчання в професійно-технічному училищі №106 м. Макіївка, оскільки про період навчання є відповідний запис у трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Згідно записів трудової книжки позивач навчався з 01.09.1987 року по 09.04.1991 року в ПТУ №106 м. Макіївка Донецької області по робочій спеціальності «електрослюсар підземний з вмінням виконувати роботу машиніста гірно-вимийних машин (ГВМ), машиніст підземних установок. Це підтверджується також довідкою №26 від 23.03.2021 р., виданою правонаступником ПТУ № 106 в м. Макіївка, державним професійним освітнім закладом «Макіївським багатопрофільним професійно-технічним училищем» невизнаної організації - Донецька Народна Республіка. На підтвердження факту навчання у позивача збереглася тільки копія диплому та додатку до нього, оригінал знаходиться в ДНР, забрати його в Україну на даний час не уявляється можливим через проблеми з проїздом до місця проживання та пошуку та зважаючи на те, що позивач на даний час офіційно працює в м. Одесі на підприємстві «Стальканат».
Позивач вказав, що професія (посада) «електрослюсар підземний», яку він отримав у ПТУ № 106, відноситься до Списку №1 Постанови № 1173 від 22.08.1956р. та Постанови № 10 від 26.01.1991р., і після закінчення навчання, він почав працювати за цією професією на шахті «Ясинівська-Глибока» ВО «Макіїввугілля», тому час навчання в професійно-технічному закладі зараховується до страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також позивач зазначив, що згідно із довідками про пільговий характер роботи, які він отримав за місцями своєї роботи (на сьогодні установи та підприємства знаходяться на окупованій території Донецької області, Україна) та надав відповідачу:
1) №368 від 31.03.2021 року під час навчання в ПТУ №106 позивач працював повний робочий день в шахті «Ясинівська-Глибока ВО «Макіїввугілля» з 06.08.1990 р. по 31.03.1991 р. (наказ 497 від 20.08.1990 р.) за професією учень електрослюсара підземного з повним робочим днем у шахті на дільниці «Вентиляція та техніка безпеки» (ВТБ) з підземною тарифною ставкою, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 пункт «Гірничі роботи» Постанови №1173. Звільнений з 31.03.1991 р. по закінченню виробничої практики. З 08.05.1991 р. по 10.01.1993 р. (наказ 263 від 06.05.1991 р.) працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на дільниці ВТБ, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 "пункт 1010100а Постанови №10;
2) №13/8/23-371 від 31.03.2021 року - позивач працював повний робочий день у Харцизькому шахтобудівному управлінні № 8 за такими посадами (професіями):
з 25.01.1993 року (наказ № 124 від 22.01.1993) по 11.11.1993 на посаді «електрослюсар підземний» (Список №1 розділ І підрозділ 1.1010100а Постанови №10);
з 11.11.1993 року (наказ №124 від 12.11.1993) по 13.06.1994 (наказ №50-к від 13.06.1994 р.) працював за посадою «прохідник підземний» 5 розряду (Список №1 розділу 1 підрозділу 1.1010100а постанови КМУ від 11.03.1994 № 162;
3) № 03/24-45 від 31.03.2021 працював у шахті «Іловайська» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля» («Октябрьуголь») з 05.10.1995 по 07.08.2000 підземним прохідником дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем на підземних роботах (наказ про прийняття №282/к від 05.10.1995 р.; наказ про звільнення 237/п від 07.08.2000 р);
4) від 23.03.2021 року № 79/11 працював у ВАТ «Сілур» м. Харцизьк: з 21.05.2001 по 31.08.2004 на посаді калільника зайнятого закалюванням на свинцевих, ціаністих ваннах, на ваннах з розплавленими солями і термоптравильних агрегатах в сталеплавильному цеху № 3 (СПЦ-3) (наказ № 158 від 21.05.2001) (Список №1 розділ III ПІДРОЗДІЛ 5а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994р. та Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003р.).
Також з 14.06.1994 року по 22.09.1995 року позивач проходив строкову військову службу в рядах Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 . Цей період, так само як і період навчання в ПТУ № 106, враховується в період страхового стажу на роботах за Списком №1 згідно із пунктом 109 Постанови Ради Міністрів СССР від 03.08.1972 року № 590.
Таким чином, позивач має пільговий стаж за Списком №1 - 16 років 0 місяців 27 днів.
В обґрунтування необхідності врахування наданих позивачем довідок, що видані навчальним закладом та підприємствами самопроголошеної так званої ДНР, позивач послався на "Намібійські винятки", які активно застосовуються судами України щодо використання окремих документів, виданих на тимчасово окупованих територіях.
Ухвалою від 24.01.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 10.05.2022 року за клопотанням позивача від 06.05.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Розгляд справи розпочато спочатку.
13.05.2022 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.12.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача від 16.12.2021 року рішенням №155250014129 від 21.12.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до Списку №1, у зв'язку із відсутністю належним чином підтвердженого необхідного пільгового стажу. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 13 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 10 років 04 місяці 02 дні, а за Списком №1 лише 4 роки 09 місяців 12 днів.
За доданими до заяви від 16.12.2021 року документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 року по 11.04.1991 року згідно довідки від 25.03.2021 року, оскільки довідка видана освітнім закладом, який знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Відповідач вказав, що до пільгового стажу за Списком №1 відсутні підстави зарахувати періоди роботи в філії «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» з 25.01.1993 року по 13.06.1994 року згідно довідки №13/8/23-371 від 31.03.2021 року, в філії «Шахта «Іловайська» з 05.10.1995 року по 31.12.1998 року згідно довідки №03/24-45 від 31.03.2021 року, філії «Шахта «Ясиноватська глибока» з 06.08.1990 року по 31.03.1991 року, з 08.05.1991 року по 10.01.1993 року, оскільки вони видані з порушеннями вимог Порядку № 637. Таким чином, у позивача відсутні документи, які підтверджують виконання робіт протягом повного робочого дня, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач зазначив, що трудова книжка позивача не дає можливості точно встановити факт виконання ОСОБА_1 робіт, що передбачені відповідним Списком №1.
Довідки філій «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт», «Шахта «Іловайська», «Шахта «Ясиноватська глибока», які знаходяться на непідконтрольній території Донецької області, про стаж, видані ОСОБА_1 , не відповідають нормам Порядку № 637 і не дають підстави для зарахування даного періоду до розрахунку пільгового стажу роботи.
В обґрунтування недійсності вказаних вище довідок відповідач послався на ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідач вважав, що органом Пенсійного фонду правомірно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у філіях «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт», «Шахта «Іловайська», «Шахта «Ясиноватська глибока» у зв'язку із відсутністю належних повноважень у підтвердженні страхового та пільгового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування.
31.05.2022 року від представника ГУ ПФУ в Донецькій області також надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, що за результатом розгляду заяви та доданих документів встановлено, що страховий стаж позивача складає 29 років 09 місяців 13 днів, пільговий стаж: Список №2 - 10 років 4 місяці 02 дні, Список №1 - 4 роки 09 місяців 12 днів.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 року по 11.04.1991 року, оскільки довідка від 25.03.2021 року видана освітнім закладом, який знаходиться на території непідконтрольній українській владі.
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи в філіалі «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» з 25.01.1993 року по 13.06.1994 року згідно довідки №13/8/23-371 від 31.03.2021 року, в філіалі «Шахта «Іловайська» з 05.10.1995 року по 31.12.1998 року, філіал «Шахта «Ясинуватська глибока» з 06.08.1990 року по 31.03.1991 року, з 08.05.1991 року по 10.01.1993 року, оскільки довідки видані з порушенням вимог Порядку №637.
Відповідач вважав, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє, отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1987 року по 09.04.1991 року навчався в ПТУ №106 м. Макіївка Донецької області по робочій спеціальності «електрослюсар підземний з вмінням виконувати роботу машиністу гірно-вимийних машин (ГВМ), машиніст підземних установок, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 26-31).
На підтвердження навчання позивачем також надано довідку № 26 від 25.03.2021 р., видану правонаступником ПТУ № 106 в м. Макіївка, державним професійним освітнім закладом «Макіївським багатопрофільним професійно-технічним училищем» так званої "Донецької Народної Республіки". Вказаний заклад знаходиться на тимчасово окупованій території України (а.с. 16).
Згідно запису в трудовій книжці позивача в період з 08.05.1991 по 10.01.1993 він працював підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем у шахті Шахтоуправління "Ясиновское" радянського виробничого об'єднання з видобування вугілля "Советскуголь" (накази № 263к від 06.05.1991 та № 19к від 11.01.1993).
В період з 25.01.1993 по 13.06.1994 позивач працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем у шахті Харцизького шахтобудівного управління № 8 Виробничого об'єднання "Жовтеньвугілля" (накази № 8-к від 22.01.1993 та № 50-к від 13.06.1994), що також підтверджується записами у трудовій книжці.
Відповідно до довідки №13/8/23-371 від 31.03.2021 року, виданої філією "Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт підприємства "Торезантрацит" так званої "Донецької народної республіки" (а.с. 52), позивач працював повний робочий день у Харцизькому шахтобудівному управлінні № 8 за такими посадами (професіями):
з 25.01.1993 року (наказ № 124 від 22.01.1993) по 11.11.1993 на посаді «електрослюсар підземний» (Список №1 розділ І підрозділ 1.1010100а Постанови КМ СРСР № 10 від 26.01.1994);
з 11.11.1993 року (наказ №124 від 12.11.1993) по 13.06.1994 (наказ №50-к від 13.06.1994 р.) працював за посадою «прохідник підземний» 5 розряду (Список №1 розділу 1 підрозділу 1.1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994.
З 14.06.1994 по 22.09.1995 позивач проходив строкову військову службу у ЗС України, що підтверджується військовим квитком позивача НОМЕР_1 та записом у трудовій книжці позивача, зробленим на підставі відомостей військового квитка (а.с.23, 28).
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача в період з 05.10.1995 по 07.08.2000 він працював підземним прохідником 5 розряду дільниці підготовчих робіт Шахти "Іловайська" Виробничого об'єднання "Жовтеньвугілля" (накази № 282-к від 05.10.1995 та № 237-п від 07.08.2000).
Згідно довідки № 03/24-45 від 31.03.2021, виданої філією Шахта "Іловайська" підприємства "Макеевуголь" так званої "Донецької народної республіки" (а.с. 59), позивач працював у шахті «Іловайська» Виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля» з 05.10.1995 по 07.08.2000 підземним прохідником дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем на підземних роботах (наказ про прийняття №282/к від 05.10.1995 р.; наказ про звільнення № 237/п від 07.08.2000 р).
Також трудовою книжкою позивача підтверджується, що в період з 18.08.2000 по 03.08.2009 позивач працював у ВАТ "Сілур" (м.Харцизьк Донецької області), у тому числі з 21.05.2001 по 20.02.2006 калільником 4 розряду (термічна дільниця) в СПЦ-9.
В період з 04.08.2009 по 31.12.2010 позивач працював старшим майстром основної виробничої дільниці (термічної) СПП-1 у ТОВ "Силур". Вказане робоче місце атестоване за Списком № 2, р.VI п.1 под.6.1б.
З 01.01.2011 по 29.12.2016 позивач працював у Харцизькій філії ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур" (м.Харцизьк Донецької області) старшим майстром основної виробничої дільниці (термічна) СПП-1 та з 02.07.2015 - заступником начальника виробництва СПП-1.
З 14.06.2017 року позивач працює в Одеській філії ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур".
Відповідно до довідки від 23.03.2021 року № 79/11, виданої Філією № 1 "Харцизький сталедротово-канатний завод "Силур" ТОВ "Ростекспоснаб 8" так званої "Донецької народної республіки" (а.с. 101-103), позивач працював у ВАТ «Сілур» м. Харцизьк: з 21.05.2001 по 31.08.2004 на посаді калільника зайнятого закалюванням на свинцевих, цианістих ваннах, на ваннах з розплавленими солями і термоптравильних агрегатах в сталеплавильному цеху № 3 (СПЦ-3) (наказ № 158 від 21.05.2001) (Список №1 розділ III підрозділ 5а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 та Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003).
16.12.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 152-155).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача від 16.12.2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155250014129 від 21.12.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 77-79).
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 13 днів, у тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 10 років 04 місяці 02 дні, а за Списком №1 - 4 роки 09 місяців 12 днів.
В оскаржуваному рішенні вказано, що за доданими до заяви від 16.12.2021 року документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання згідно довідки від 25.03.2021 року з 01.09.1987 року по 11.04.1991 року, оскільки довідка видана освітнім закладом на території непідконтрольній українській владі;
за доданими документами до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано:
- період роботи в філіалі «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» згідно довідки від 31.03.2021 року №13/8/23-371 з 25.01.1993 року по 13.06.1994 року, періоди роботи в філіалі «Шахта «Іловайська» згідно довідки від 31.03.2021 року №03/24-45 з 05.10.1995 року по 31.12.1998 року, періоди роботи в філіалі «Шахта «Ясиноватська глибока» з 06.08.1990 року по 31.03.1991 року, з 08.05.1991 року по 10.01.1993 року, оскільки вони видані підприємствами на території непідконтрольній українській владі.
У рішенні зазначено, що позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 за досягненням 55-річного віку, а саме 22.12.2026 року.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), в редакції пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1/р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15)), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за тестом - Закон №1058-ІV), на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За правилами частини першої статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Положеннями частин 1-3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, суд звертає увагу на положення частини четвертої статті 9 Закону № 1207-VII, відповідно до якої встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами (підприємствами), що знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
У зв'язку з цим, суд вважає, що неврахування відповідачем виданих позивачу установами та підприємствами, що знаходяться на тимчасово окупованій території Донецької області, як установами та підприємствами так званої "Донецької народної республіки" довідок, зазначених в оскаржуваному рішенні, є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Також суд звертає увагу, що навчальний заклад та підприємства, які надали довідки на підтвердження періодів навчання та роботи позивача, не є державними органами та органами місцевого самоврядування, створеним не в порядку передбаченому законом, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а тому відсутні підстави вважати видані ним довідки недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі №234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17, від 31.03.2021 у справі №0440/6809/18, від 08.12.2021 у справі №560/3907/18.
Відповідно до підрозділу 1 (Підземні роботи) розділу І Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затвердженого Постановою Совміна СРСР від 22.08.1956 року № 1173, до вказаного Списку включаються усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, у геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, копалень та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників та службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної) телефонного зв'язку тощо).
Згідно підпункту 1010100а підрозділу 1 (Підземні роботи в шахтах, рудниках та копальнях з видобутку корисних копалин; у геологорозвідці; на дренажних шахтах; на будівництві шахт, копалень, копалень) розділу І Списку № 1, затвердженого Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10, до вказаного Списку включаються усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Відповідно до пункту "а" підрозділу 1 (Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальні на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах, будівництві шахт, рудників, копалень) розділу І Списку № 1, затвердженого Постановою КМ України від 11.03.1994 року № 162, до вказаного Списку включаються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (код 1010100а).
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області протиправно не враховано надані позивачем документи, що підтверджують наявний у нього пільговий стаж за Списком № 1 (довідки підприємств, накази про атестацію робочих місць, видані підприємствами в період роботи позивача, з відповідними додатками Переліків професій та посад).
Внаслідок неврахування вказаних документів, ГУ ПФУ безпідставно не зарахувало позивачу до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №1 період навчання в ПТУ № 106, де він отримав професію «електрослюсар підземний з вмінням виконувати роботи машиніста ГВМ, машиніст підземних установок», яка ("електрослюсар підземний") відноситься до Списку №1 Постанови Совміна СРСР № 1173 від 22.08.1956р. та Постанови КМ України № 10 від 26.01.1991р., що були чинними в період навчання позивача у ПТУ № 106, враховуючи, що після закінчення навчання позивач почав працювати за цією професією на шахті «Ясинівська-Глибока» ВО «Макіїввугілля».
Положеннями частини четвертої статті 24 Закону № 1058-1V визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За викладених обставин суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до приписів пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі за текстом - Постанова № 590), яка також була чинною на момент навчання позивача у ПТУ, час навчання в професійно-технічному закладі (підпункт "з" пункту 109) прирівнюється до роботи, що йде за цим періодом, тобто зараховується до страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також суд зазначає, що згідно з пунктом 109 вищевказаної Постанови № 590, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
Саме положення Постанови № 590 регулювали питання зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби, до набрання чинності з 01.01.2006 року Законом України від 02.06.2005 року № 2636-IV „Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби".
Отже, і період проходження строкової військової служби з 14.06.1994 року по 22.09.1995 року підлягає зарахуванню позивачу до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки як до призову на строкову військову службу, так і після звільнення зі служби позивач виконував роботи, віднесені до Списку № 1.
Крім того, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача в філіалі «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» згідно довідки від 31.03.2021 року №13/8/23-371 з 25.01.1993 року по 13.06.1994 року, періоди роботи в філіалі «Шахта «Іловайська» згідно довідки від 31.03.2021 року №03/24-45 з 05.10.1995 року по 31.12.1998 року, періоди роботи в філіалі «Шахта «Ясиноватська глибока» з 06.08.1990 року по 31.03.1991 року, з 08.05.1991 року по 10.01.1993 року - слід зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1.
Судом встановлено, що лише не зарахований відповідачем пільговий стаж позивача за Списком № 1 перевищує 10 років, а тому увесь пільговий стаж позивача за Списком № 1, включаючи той період, що було зараховано відповідачем (4 р. 9 міс. 12 днів), вочевидь перевищує 10-річний пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії за Списком № 1. Враховуючи також вік позивача (50 років), загальний страховий стаж (понад 30 років з урахуванням періоду навчання в ПТУ), суд дійшов висновку, що згідно приписів ч.2 ст.114 Закону № 1058 та пункту "а" ст.13 Закону № 1788-ХІІ позивач набув право на пільгову пенсію за Списком № 1.
При цьому, суд бере до уваги, що згідно п.1.8 Постанови Правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.10 цієї ж Постанови після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, питання призначення пенсії має бути вирішено Головним управлінням ПФУ в Донецькій області, яке приймало оскаржуване рішення, і лише після призначення пенсії електронна пенсійна справа має бути передана до ГУ ПФУ в Одеській області для здійснення виплати пенсії.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області слід задовольнити, а в позові до ГУ ПФУ в Одеській області слід відмовити, оскільки на останнє лише покладається виплата пенсії після її призначення органом, визначеним згідно пункту 4.2 Постанови №22-1.
Задовольняючи позов до ГУ ПФУ в Донецькій області, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача, згідно ч.2 ст.9 КАС України виходить за межі позовних вимог та конкретизує періоди роботи позивача, які слід зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки саме нестача, на думку відповідача, цього стажу стала підставою прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, суд не вбачає необхідності перелічувати у резолютивній частині рішення усі ті документи (довідки про заробітну плату, історичні довідки про реорганізацію підприємств, накази по підприємствам, які підтверджують атестацію робочих місць і затверджують перелік робіт та професій за Списками № 1, довідки про навчання в ПТУ №106 (м. Макіївка Донецької області) та інші документи), які були надані позивачем до пенсійного органу та не враховані з підстав видачі органами на непідконтрольній Україні території. Вказана обставина не є підставою для часткового задоволення позову, оскільки усі позовні вимоги за їхньою суттю (скасування протиправного рішення, зобов'язання призначити пільгову пенсію) судом задовольняються.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, оскільки останнє приймало оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: вул. Генерала Батюка, буд. 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 грудня 2021 року №155250014129 "Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати досягнення пенсійного віку, а саме: з 21 грудня 2021 року, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 у тому числі періодів навчання в ПТУ №106 (м. Макіївка Донецької області), строкової військової служби, а також періоду роботи в філіалі «Управління ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» згідно довідки від 31.03.2021 року №13/8/23-371 з 25.01.1993 року по 13.06.1994 року, періоду роботи в філіалі «Шахта «Іловайська» згідно довідки від 31.03.2021 року №03/24-45 з 05.10.1995 року по 31.12.1998 року, періоду роботи в філіалі «Шахта «Ясиноватська глибока» з 06.08.1990 року по 31.03.1991 року, з 08.05.1991 року по 10.01.1993 року.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: вул. Генерала Батюка, буд. 8, м. Слав'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів