07 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2841/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідач протиправно обмежив таку пенсію десятьма прожитковими мінімумами для працездатних осіб.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на положення Закону України №3668-VІ від 08.07.2011, які на даний час є чинним, отже підлягають застосуванню. Також, відповідач зазначив, що з квітня 2021 Головне управління позбавлене функції фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, фінансування зазначених виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України.
Дослідивши подані сторонами документи, суд зазначає таке.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по лінії Міністерства оборони України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у адміністративній справі №340/4291/21, яке набрало законної сили, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.06.2021 р. №3319/1 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії" за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Як вбачається з пенсійної справи позивача, на виконання вказаного рішення проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 виходячи з 70% від суми грошового забезпечення. При цьому пенсія позивачу після такого перерахунку виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії.
Разом з тим, окремою ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 у справі №340/4291/21 зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню статті 370 КАС України та прав ОСОБА_1 шляхом виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року у справі №340/4291/21 в спосіб здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виходячи з розміру 90% грошового забезпечення.
На виконання окремої ухвали проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 виходячи з 90% від суми грошового забезпечення. При цьому пенсія позивачу після такого перерахунку виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вищевказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Вирішуючи питання, норми якого Закону підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд виходить з такого, що по-перше, згідно з преамбулою Закону № 2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Отже саме Закон №2262-XII є спеціальним законом, який регулює питання пенсійного забезпечення військовослужбовців і він жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії не містить.
По-друге, Конституційний Суд України в рішенні від 20 грудня 2016 року чітко зазначив про те, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Суд зауважує, що така позиція КСУ стосується не тільки приписів ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, а й встановлює загальний підхід до спірних правовідносин, відповідно до якого пенсія військовослужбовця обмежена бути не може, оскільки це суперечить положенням ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а та від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення КСУ від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не Закону № 3668, а тому пенсія військовослужбовців обмеженню максимальним розміром не підлягає.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на те, що управління позбавлене функцій фінансування виплати пенсії, суд вважає за не обхідне зазначити, що питання щодо забезпечення фінансування виплати позивачу пенсії не є предметом розгляду даної справи та будь-яких рішень з цього питання Пенсійним фондом України не приймалось. Таким чином, оскільки виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання, положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функції по виплаті та фінансуванню пенсій збережені, а Пенсійний фонд України здійснює відповідне спрямування та фінансування пенсій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо втрати функції по виплаті пенсії.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн. (а.с.4-а), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо проведення перерахунку та виплати з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, та виплатити різницю, яка утвориться за результатами такого перерахунку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько