07 липня 2022 року № 320/3438/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесенні постанови ВП №41816949 від 03.10.2019 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.;
-визнати неправомірною та скасувати постанову ВП №41816949 від 03.10.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького Миколи Миколайовича у розмірі 369,00 грн. з ОСОБА_1 .
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю винесення спірної постанови з огляду на те, що сплив строк для пред'явлення постанови ВП №41816949 від 03.10.2019.
Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 18.04.2022 позову заяву залишено без руху.
Позивач у строк та спосіб, викладеній в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду 01.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 07.07.2022.
07.07.2022 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті у за наявними матеріалами у справі.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 02.02.2022 засобами поштового зв'язку отримав постанову ВП№41816949 від 03.10.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження Головного держаного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М., якою стягнуто з позивача витрати виконавчого провадження у розмірі 369, 00 грн.
Дану постанову відкрито на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва №2-1671/12 від 13.07.2012.
Виконавчий лист №2-1671/12 від 13.07.2012 було повернуто постановою стягувачеві 24.09.2014.
Постановою ВП №60275659 від 09.06.2020 повернуто виконавчий документ (постанова №6949/8 від 03.10.2019) стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач вважає дії відповідача є неправомірними, оскільки з часу повернення виконавчого листа (на підставі якого було відкрито виконавче провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження) пройшло багато часу, відповідно сама постанова підлягає скасуванню у зв'язку з пропущенням строку відкриття провадження (виділення в окреме провадження), відтак позивач звернувся з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Статтею 74 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
VI. Оцінка суду
Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
09.06.2020 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №60275659 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу вказано, що вжитими державним виконавцем заходами винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим. Згідно відповідей ДФС та ПФУ відсутня інформація щодо отримання боржником доходу, наявності відкритих банківських рахунків. Боржник до відділу не з 'являється, відомості про сплату боргу не надає. В зв'язку з цим, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу з правом його повторного пред'явлення до виконання у встановлений законом строк.
Так, статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Постановою головного державного виконавця Фастiвського міськрайонного вiддiлу державної виконавчої служби Головного територіального управлiння юстиції у Kиївськiй областi Костецького M.M. від 24.09.2014 повернуто виконавчий документ стягувачеві.
Відповідно, відкрити окреме провадження щодо витрат виконавчого провадження необхідно 25.09.2014. Відповідач відкрив провадження лише 03.10.2019. Отже, з пропущеним строком відкриття провадження (виділення в окреме провадження) щодо витрат виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В матеріалах справи будь-які докази щодо поважності причин пропущення строку відкриття провадження (виділення в окреме провадження) щодо витрат виконавчого провадження відсутні, відповідачем не надані, судом не встановлені, відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати протиправними дії Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесенні постанови ВП №41816949 від 03.10.2019 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №41816949 від 03.10.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького Миколи Миколайовича у розмірі 369,00 грн. з ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Фастівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код 34446916; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Суворова, 1).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 07.07.2022