Рішення від 06.07.2022 по справі 320/13327/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м.Київ № 320/13327/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, у якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 11 від 16.10.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 31.10.2001 по 13.06.2002, з 12.09.2005 по 28.09.2006, з 09.09.2008 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 16.11.2009, з 23.04.2013 по 31.01.2014, з 05.01.2015 по 29.02.2016 за списком № 1 у подвійному розмірі;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області винести рішення, яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, починаючи з 26.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач досяг 56-річного віку, має достатній загальний стаж, з них необхідний стаж роботи у шкідливих умовах, який дає право на пільгову пенсію за Списком №1, що є достатніми для призначення йому пенсії за віком на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На цій підставі, він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, при цьому ним були надані всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, проте відповідач необґрунтовано відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах. Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення копії ухвали та копії позовної заяви з додатками до неї засобами поштового зв'язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 0113301784600.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 10.10.1996.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.07.1981 позивач:

- 01.06.1981 - прийнятий листоношою 3 кл. по доставці телеграм лінійно-технічної дільниці №1 Ірпінського міського вузлу зв'язку на період декретної відпустки;

- 23.09.1981 - звільнений з займаної посади у зв'язку з закінченням договору;

- 27.09.1981 - прийнятий на роботу у лабораторію тресту слюсарем 3 розряду;

- 02.11.1981 - звільнений за ст. 32 п.3 КЗпП УССР у зв'язку з призивом у ланки Радянської армії;

- 28.01.1984 - зарахований слухачем підготовчого відділення Іванківського енергетичного інституту ім. В.І. Леніна;

- 01.09.1984 - зарахований студентом І курсу Іванківського енергетичного інституту ім. В.І. Леніна;

- 19.07.1984 - прийнятий тимчасово на роботу у складі ССО електромайстром-ливарником 4-го розряду у Владимирській м/н №38;

- 18.09.1984 - звільнений у зв'язку з закінченням строку договору;

- 25.06.1985 - прийнятий на роботу у складі ССО у якості майстра у Владимирській м/н №38;

- 10.10.1985 - звільнений з роботи у зв'язку з закінченням строку договору;

- 02.07.1986 - прийнятий на роботу тимчасово у складу ССО електромайстром-ливарником 4-го розряду у Владимирській м/н №38;

- 19.08.1986 - звільнений з роботи у зв'язку з закінченням строку договору;

- 02.07.1987 - прийнятий на роботу тимчасово у складі ССО електромайстром 4-го розряду у Владимирській м/н №38;

- 23.09.1987 - звільнений з роботи у зв'язку з закінченням строку договору;

- 30.06.1989 - відрахований з інституту у зв'язку з закінченням з наданням місячної відпустки;

- 04.09.1989 - прийнятий на посаду енергетика в енерго-механічний відділ у виробниче підприємство «Сахенергороммонтаж»;

- 10.10.1990 - звільнений за займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УССР;

- 10.10.1990 - прийнятий у відділ охорони Київського розшукового бюро на посаду інспектора;

- 01.06.1991 - назначений тимчасово виконуючим обов'язки начальника оперативно-технічного відділу;

- 02.11.1992 - звільнений у зв'язку з обранням на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ «Іскра-сервіс ЛТД»;

- 03.11.1992 - рішенням збору засновників обраний директором;

- 11.06.1993 - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 26.06.1993 - прийнятий на службу в органах внутрішніх справ;

- 01.10.1993 - звільнений із служби внутрішніх справ;

- 25.10.1993 - прийнятий в 08 Уфимський район електромереж начальником дільниці будівельно-монтажного по будівництву та монтажу ВЛ-ТП Уфимські міські електромережі АТ «Банкіренерго»;

- 21.07.1995 - звільнений за скороченням штату працівників за ст. 39 ТК РБ;

- 15.08.1995 - прийнятий на роботу у якості майстра у МЧП «ЛИА»;

- 02.02.1996 - звільнений за власним бажанням;

- 12.02.1996- прийнятий на роботу у якості прорабу ТОВ «РЕМ»;

- 24.02.1999 - звільнений за власним бажанням;

- 08.06.1999 - прийнятий на посаду менеджера по доставці у «Бруклін-Торгбуд»;

- 04.01.2000 - звільнений за власним бажанням;

- 10.01.2000 - прийнятий на роботу у якості головного інженеру по ремонту котельного обладнання у ТОВ «РЕМ»;

- 12.10.2000 - звільнений за власним бажанням;

- 15.10.2000 - обраний директором ТОВ «РЕМ»;

- 03.07.2001 - звільнений за власним бажанням;

- 04.07.2001 - прийнятий на посаду виробника робіт у Прип'ятському монтажному управлінню ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»;

- 01.04.2003 - звільнений за власним бажанням;

- 05.09.2005 - зарахований до штату Генеральної дирекції на посаду провідного інженеру Групи управління проектом «Стабілізація» у ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»;

- 30.09.2006 - звільнений з займаної посади у зв'язку з переведенням у ДП «ЮТЕМ-Інжирінг» ВАТ ПТЕМ за ст.36 п.5 КЗпП України;

- 02.10.2006 - прийнятий на посаду заступника керівника групи ГУП «Красноармійськ» за переводом з ВАТ «Південтепломережа»;

- 30.06.2007 - звільнений з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 30.07.2007 - прийнятий на посаду заступника головного інженера у ТОВ «БК»;

- 11.07.2008 - звільнений з посади за власним бажанням;

- 09.09.2008 - прийнятий на посаду технічного керівника у ДП Західно-Українське монтажне управління ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»;

- 31.03.2009 - звільнений у зв'язку з переводом у ДП «ЮТЕМ-Інженінг» ВАТ ПТЕМ

- 01.04.2009 - прийнятий на посаду керівника комплексу №1 групи управління групи проектом «Укриття» ДП«ЮТЕМ-Інжинінг» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»;

- 02.04.2012 - переведено на посаду провідного інженера з нагляду за будівництвом групи управління проектом «Київський КПК»;

- 16.07.2012 - переведено на посаду провідного інженера групи управління проектом «ВТ-2»;

- 22.04.2013 - переведено на посаду інженера офісу управління проектом;

- 01.06.2013 - переведено на посаду інженера проектного офісу;

- 05.12.2014 - звільнено за угодою сторін;

- 05.01.2015 - прийнятий на посаду виконавця робіт у ПрАТ «Укренергомонтаж»;

- 18.03.2016 - звільнений з посади за власним бажанням;

- 13.01.2020 - прийнятий на посаду головного інженера у ТОВ «Адванс Сервіс»;

- 23.04.2021 - звільнений за угодою сторін.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача була прийнята відповідачем до розгляду разом із підтверджуючими документами, зокрема, копіями: трудової книжки, дипломом про освіту, довідку про військову службу, довідки про період роботи в зоні відчуження; довідки про перейменування підприємств; накази на відрядження; табелі обліку робочого часу за 2005-2006 року, за 2008-2009 роки; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; картки Т-2; наказу на прийняття на роботу; наказу про звільнення; накази про створення комісії про проведення атестації робочих місць за умовами праці; наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці.

За результатами розгляду цієї заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення №11 від 16.10.2019, у якому зазначив про те, що згідно записів трудової книжки , деякі періоди роботи врахувати неможливо, а саме період роботи з 27.09.1981 по 02.11.1981 - виправлення у наказі на звільнення; з 01.06.1991 по 02.11.1992 - не ідентифікується назва організації за відбитком печатки при звільненні; з 03.11.1992 по 11.06.1993 - не ідентифікується назва організації за відбитком печатки при звільненні; з 10.01.2000 по 12.10.2000 - відсутні дата та номер наказу про звільнення; з 15.10.2000 по 03.07.2001 - відсутня печатка на записі про звільнення. Період роботи, зазначений у довідці №926/06 від 05.06.2019, виданої Корпорацією «Укртрансбуд» неможливо зарахувати у зв'язку з відсутністю проведеної атестації робочих місць. Стаж на пільгових умовах за періоди роботи в ДП «Західно-українське монтажне управління» ВАТ ПТЕМ з 09.09.2008 по 30.09.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008, з 01.11.2008 по 30.11.2008, з 01.12.2008 по 30.12.2008, з 01.09.2009 по 28.09.2009 можна зарахувати у разі позитивного рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки за даними ЄДРПОУ підприємство ліквідовано. Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 має загального страхового стажу 24 роки 02 місяці 05 днів, у тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку, робота за списком №1 - 3 роки 06 місяців 19 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу у призначенні пенсії у 56 років за віком відповідно до ст.114 Закону ОСОБА_1 відмовлено. Право на призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 матиме при наявності не менше 5 років стажу за списком №1.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. ХІV-1 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Крім того, списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах були затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (що до сьогодні чинна), постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (діяла у період з 11.03.1994 по 16.01.2003) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (діяла у період з 16.01.2003 по 03.08.2016).

Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За змістом норм ч. 3 і 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Окрім того, абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

За правилами ст. 44 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у редакції чинній станом на день подання позивачем заяви, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Зокрема, за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення);

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- документи, які засвідчують особливий статус особи.

Крім того, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Порядку №22-1).

За змістом п. 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Таким чином, наведеними положеннями Порядку №22-1 в редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, визначався порядок подання таких заяв у паперовій формі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що, як вбачається з рішення ГУ ПФУ у Київській області від 16.10.2019 №11, однією з підстав для відмови у призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» було те, що згідно записів трудової книжки , деякі періоди роботи врахувати неможливо, а саме період роботи з 27.09.1981 по 02.11.1981 - виправлення у наказі на звільнення; з 01.06.1991 по 02.11.1992 - не ідентифікується назва організації за відбитком печатки при звільненні; з 03.11.1992 по 11.06.1993 - не ідентифікується назва організації за відбитком печатки при звільненні; з 10.01.2000 по 12.10.2000 - відсутні дата та номер наказу про звільнення; з 15.10.2000 по 03.07.2001 - відсутня печатка на записі про звільнення.

Надаючи оцінку такій позиції відповідача та поданим позивачем разом із заявою документам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України та згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (Інструкції № 162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні положення закріплено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58.

Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п. п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи на підтвердження оскаржуваного періоду роботи позивача, а саме: у періоди з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001.

Разом з тим вказані періоди, а саме, з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки у записах в трудовій книжці не можливо прочитати печатку підприємства при звільнені.

Суд зазначає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звертається за призначенням пенсії, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.

Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: нечіткий відтиск печатки підприємства, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до стажу його роботи.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 рішення).

Отже, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001, відповідач діяв необґрунтовано та всупереч нормам діючого законодавства.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не заявляє вимоги щодо зарахування до загального стажу роботи періоди з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на відсутні проведеної атестації робочих місць , суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (надалі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося вище, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Щодо посилання відповідача як на підставу відмови у призначені пільгової пенсії на врахування стажу на пільгових умовах за періоди роботи в ДП «Західно-українському монтажному управлінні» ВАТ ПТЕМ у періоди з 09.09.2008 по 30.09.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008, з 01.11.2008 по 30.11.2008, з 01.12.2008 по 30.12.2008, з 01.09.2009 по 28.09.2009 у разі позитивного рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки за даними ЄДРПОУ підприємство ліквідовано, суд зазначає наступне.

Суд, наголошує, що відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Однак, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, які дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Також, до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.94 р. та № 36 від 16.01.03 р. (далі - Список №1), який діяв у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Крім того, довідкою Ліквідатора ДП ЗУМУ ВАТ ПТЕМ №196 від 22.10.2014 підтверджено зайнятість на роботах, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1 у період з 09.09.2008 по 31.03.2009.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не зарахувало до пільгового стажу період роботи позивача в ДП «Західно-українське монтажне управління» ВАТ ПТЕМ з 09.09.2008 по 30.09.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008, з 01.11.2008 по 30.11.2008, з 01.12.2008 по 30.12.2008, з 01.09.2009 по 28.09.2009 на посадах, що передбачені Списком № 1.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу від 16.10.2019 №11, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не у повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу пільговий стаж за певні періоди та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (Список №1) періоди роботи ОСОБА_1 з 31.10.2001 по 13.06.2002, з 12.09.2005 по 28.09.2006, з 09.09.2008 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 16.11.2009, з 23.04.2013 по 31.01.2014, з 05.01.2015 по 29.02.2016.

Також, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 05.11.2021 №67923.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 11 від 16.10.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоди роботи з 27.09.1981 по 02.11.1981; з 01.06.1991 по 02.11.1992; з 03.11.1992 по 11.06.1993; з 10.01.2000 по 12.10.2000; з 15.10.2000 по 03.07.2001.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоди роботи з 31.10.2001 по 13.06.2002, з 12.09.2005 по 28.09.2006, з 09.09.2008 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 16.11.2009, з 23.04.2013 по 31.01.2014, з 05.01.2015 по 29.02.2016 за списком № 1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 26.09.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Попередній документ
105133625
Наступний документ
105133627
Інформація про рішення:
№ рішення: 105133626
№ справи: 320/13327/21
Дата рішення: 06.07.2022
Дата публікації: 11.07.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (10.08.2022)
Дата надходження: 10.08.2022
Предмет позову: про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії