ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" липня 2022 р. справа № 300/2143/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018,
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 26.05.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування по відношенню до нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії вимог першого речення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 №2262-ХІІ зі змінами - неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Міністерством внутрішніх справ України від 12.04.2021 №22/6-1480 і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.12.2019 у повному обсязі без обмеження, встановленого першим реченням частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 №2262-ХІІ зі змінами, у зв'язку із невідповідністю такого обмеження вимогам Конституції України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі, також - Закон №2262-XII). Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України видав довідку №22/6-1480 від 12.04.2021 про розмір грошового забезпечення, станом на листопад 2019 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (надалі, також - Постанова №988). На виконання рішення суду від 08.12.2021 у справі № 300/3147/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі вказаної довідки, в процесі якого обмежив розмір пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с. 19-20). Пунктом 4 даної ухвали витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 щодо призначення та перерахунку його пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 16.06.2022 за №0900-0902-7/19633 від 13.06.2022 (а.с. 24-28). У відзиві представниця відповідача проти позовних вимог заперечила в повному обсязі вважає, що дії пенсійного органу відповідають вимогам статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 від 09.04.1992. Також представниця відповідача вказала на те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду (постанова від 24.06.2020 у справі №580/234/19, постанова від 27.01.2021), звернула увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 05.02.2016 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0903004621 (МВС) від 15.02.2016 (а.с. 30).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №103, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015.
Департамент персоналу МВС України, з огляду на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19, видав позивачу довідку №22/6-2124 від 25.05.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 за прирівняною посадою поліцейського до тієї, яку він займав на день звільнення.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд 08.12.2021 прийняв рішення в справі № 300/3147/21 (а.с. 9-13 та зворотна сторона), яким:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України за №22/6-1480 від 12.04.2021 про розмір грошового забезпечення;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України за №22/6-1480 від 12.04.2021 про розмір грошового забезпечення визначеного станом на 19.11.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили 11.01.2022.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі № 300/3147/21 ГУ ПФУ в області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки №22/6-1480 від 12.04.2021, що підтверджується розрахунком від 01.04.2022. Внаслідок перерерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 23 235,06 грн., проте розмір пенсії обмежено «максимальним розміром» - 19340 грн. (а.с. 38 зворотна сторона).
Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі, також - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2017, 2018, 2019, 2020 і 2021 роки встановлено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність: з 01.12.2017 - 1 373,00 гривень, з 01.07.2018 - 1 435,00 гривень, з 01.12.2018 - 1 497,00 гривень, з 01.07.2019 - 1 564,00 гривень, з 01.12.2019 - 1 638,00 гривень, з 01.07.2020 -1 712,00 гривень, з 01.12.2020 - 1 769,00 гривень, з 01.07.2021 - 1 854,00 гривень, з 01.12.2021 -1 934,00 гривень.
Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність («максимальний розмір» пенсії), розрахунково з 01.12.2019 складає 16380,00 грн., з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2020 - 18540,00 грн., з 01.12.2021 - 19340,00 грн.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Надалі, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі, також - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом№1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.
Що стосується доводів пенсійного органу про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (надалі, також - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин існує колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Щодо доводів відповідача про те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 (справа № 580/234/19), і касаційний суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ, то суд вважає їх помилковими.
Так, у справі №580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 за № 713). У вказаній справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. В контексті правовідносин, що склалися, Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Проте у справі, що розглядається та у справі № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону №2262-XII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.12.2019 згідно відомостей довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1480 від 12.04.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за період з 01.12.2019 суми пенсії.
Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд зазначає таке.
Згідно з частинами 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На переконання суду, шестимісячний строк звернення до суду не підлягає застосуванню до спорів, які виникли через недоплачену суму пенсії. Таку позицію підтвердив Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року справа №815/460/18 (провадження № К/9901/57261/18), відповідно до якої, згідно з частиною третьою статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку про те, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.
Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), суд зазначає, що обставини, викладені в даній постанові стосуються інших спірних правовідносин.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права, позивач не обмежений строком вимагати у відповідача здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням проведених платежів.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині застосування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії вимог першого речення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 №2262-ХІІ зі змінами - неправомірними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Міністерством внутрішніх справ України від 12.04.2021 №22/6-1480 і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.12.2019 у повному обсязі без обмеження, встановленого першим реченням частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 №2262-ХІІ зі змінами, у зв'язку із невідповідністю такого обмеження вимогам Конституції України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.