07 липня 2022 року Справа № 280/12006/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" (місце знаходження: Україна, 03062, місто Київ, вул. Екскаваторна, буд. 37, адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського. буд.7 ЄДРПОУ: 44597370) до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (69041, Запорізька область, Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12 ЄДРПОУ ВП: 44005647) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" (далі - позивач) до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2021/000375 від 23 листопада 2021 року, винесену Запорізькою митницею;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000061/2 від 23 листопада 2021 року, винесене Запорізькою митницею;
10 грудня 2021 року ухвалою судді провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовна заява та відповідь на відзив обґрунтовані тим, що ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Разом з тим, вказує, що до митного органу надано всі необхідні документи які підтверджують митну вартість задекларованого товару.
У позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх№.78287 від 31 грудня 2021 року) та запереченнях на відповідь на відзив (вх.№ 9339 від 07 лютого 2022 року), відповідно до яких зазначає, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи. Однак, декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень.
У відзиві просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Розглядаючи справу по суті, суд встановив наступне.
29 вересня 2021 року між TOB "УТД ТЕХПРОМ", як «покупцем» та ООО “Корпорация ВЄД- Центр”, як «продавцем» укладено контракт поставки товару № 09/23.
Відповідно до пункту 1.1 Контракт поставки товару № 09/23, визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеним в специфікаціях до контракту, що є невід'ємними частинами даного контракту.
27 жовтня 2021 року сторонами підписано специфікацію №9 на суму 2 047 851,00 руб.
28 жовтня 2021 року сторонами підписано специфікацію №10 на суму 1 651 482,90 руб.
03 листопада 2021 року сторонами підписано специфікацію №11 на суму 5 957 859,70 руб.
Так, до митного контролю та митного оформлення декларантом 22 листопада 2021 року надіслано засобами електронного зв'язку згідно зі статтею 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ40, якій присвоєно №UA112080/2021/012679 на товар: «11.Риштування рамні будівельні приставні: paмa з драбиною ЛРСП 40 - 200шт., рама прохідна ЛРСП 40 - 700шт., сполучення горизонтальне l=3.м - 800шт., рігель настилу l=3м - 800шт.,базовий блок ВСП 250/2.0 - 5шт.,секція ВСП 250/2.0 - 20 шт., рама з драбиною ЛРСП 40 - 200 шт., рама прохідна ЛРСП 40 - 500шт., сполучення діагональне l =3.м - 500шт., сполучення горизонтальне l =3.м - 400шт., рігель настилу l=3м - 800 шт., помост ПМ-200 - 10шт.,базовий блок ВСП 250/0.7 - 20 шт.,секція ВСП 250/0.7 - 30шт., базовий блок ВСП 250/1.2 - 20шт., секція ВСП 250/1.2 - 120шт.,діагональ об'ємна ВСП 250/2.0 - шт, комплект стабілізаторів (4шт) - 10 шт.,вишка Дачник - 15шт. Рама з драбиною, рама прохідна, сполучення діагональне та горизонтальне, рігель настилу являють собою металеві риштування рамні будівельні приставні, призначені для оздоблювальних робіт на фасадах будівель заввишки до 40м, Мають полімерне зносостійке покриття. Базовий блок ВСП, секції ВСП являють собою частини башти будівельної збірно-розбірної, призначеної для здійснення монтажних, ремонтних і оздоблювальних робіт як зовні так і всередині будівель, і розміщення робітників і матеріалів безпосередньо в зоні робіт. Базовий блок містить: база з колесами і домкратами - 2шт., діагональ об'ємна - 1шт., гантель огорожі - 2шт, драбина огорожі - 2шт., перекладина огорожі - 2шт, настил з люком - 1шт, настил без люка - 1шт., стяжка огорожі - 8шт. Секція ВСП містить: драбина секції - 2шт, гантель секції - 2іит, стяжка секції - 8шт. Помост малярний (ПМ-200) призначений для проведення оздоблювальних, ремонтних монтажних робіт зовні і всередині приміщень. Помост являє собою конструкцію зі сталевого полегшеного профілю, що має полімерне зносостійке покриття. Оснащений обгумованими колесами. Діагональ об'ємна є комплектуючим до базового блоку від вишки-тури. Використовується для додачі конструкції жорсткості. Матеріал виготовлення риштувань - сталь ст3сп, 08пс. Виробник: ООО "Дмитровский завод строительных лесов". Країна виробництва: RU.».
Декларантом митну вартість вищезазначеного товару заявлено за основним методом визначення митної вартості.
На підтвердження митної вартості товару, декларантом до митного оформлення надано:
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/23 від 29 вересня 2021 року;
- копію специфікації № 9;
- копію специфікації № 10;
- копію специфікації №11;
- копію рахунку-фактури № 826;
- копію інвойсу № 826;
- копію рахунку-фактури № 827;
- копію інвойсу № 827;
- копію платіжного доручення № 155;
- копію платіжного доручення № 768;
- заяви на транспортування;
- товарні накладні;
- пакувальні листи;
- заяви на трансп. №19/11 від 19 листопада 2021 року, №22/11 від 22 листопада
- копія митної декларації країни відправлення №10511010/111121/3005114;
При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, контролюючим органом зазначено наступне:
- інвойси від 11 листопада 2021 року № 827, №826 мають посилання на специфікацію №10 від 28 жовтня 2021 року та № 11 від 03 листопада 2021 року, в той же час в платіжному дорученні від 09.11.2021 наявне посилання на специфікацію №9 від 27 жовтня 2021 року.
- у платіжних дорученнях від 03 листопада 2021 року та 09 листопада 2021 року наданих до митного оформлення № б/н вказано суму 5 957 859.7 рос/руб, однак вартість партії товару згідно рахунків від 11 листопада 2021 року №827, №826 складає 3 910 008, 7000рос/руб.
В зв'язку з цим декларанта зобов'язано надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомляємо, що згідно ч.б ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
23 листопада 2021 року декларантом надано наступні додаткові документи:
лист б/н від 23 листопада 2021 року;
прибуткова накладна від 19 жовтня 2021 року №63;
прибуткова накладна від 19 жовтня 2021 року;
видаткова накладна від 21 жовтня 2021 року;
видаткова накладна від 28 жовтня 2021 року;
договір між ООО «ЛесрегионСервис» та ООО «Корпорацтя ВЕД-Центр»;
сертифікат дилера;
прайс-лист.
За результатом розгляду додатково наданих документів зазначено про таке:
- лист б/н від 23 листопада 2021 року, Сертифікат дилера не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару;
- прайс-лист не містить інформації щодо строку дії вказаних цін, та на яких умовах поставки ці ціни вказано. Також відсутні реквізити особи що видала вказаний документ.
- надано договір між ООО «ЛесрегионСервис» та ООО «Корпорация ВЕД-Центр». В той же час виробником до наданих документів виробником товару є ООО "Дмитровский завод строительных лесов" а продавцем ООО "Корпорация ВЭД-Центр". Також відповідно до пункту 1 наданого договору кількість та ціни визначаються відповідно до рахунків які не надавались.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000061/2 від 23 листопада 2021 року на підставі використаної митницею інформацією за МД від 27 серпня 2021 року №UA110100/2021/599683.
На підставі даного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2021/000375 від 23 листопада 2021 року.
Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями митницею, звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в частині 2 статті 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).
Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом 2 частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: “Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статті 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статті 62, 63 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статті 62, 63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів І торгівлі (ГАТТ).
Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 МК України використана наявна в митниці митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу (з розрахунку товару 2,04 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 27 серпня 2021 року №UA110100/2021/599683.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Так, при прийнятті рішення митницею зроблено висновок про те, що інвойси від 11 листопада 2021 року № 827, №826 мають посилання на специфікацію №10 від 28 жовтня 2021 року та № 11 від 03 листопада 2021 року, в той же час в платіжному дорученні від 09 листопада 2021 року наявне посилання на специфікацію №9 від 27 жовтня 2021 року.
Суд зауважує, що платіжне доручення № 768 від 09 листопада 2021 року містить посилання тільки на специфікацію № 11. Сплачена платіжним дорученням сума 2 258 525,80 руб. дорівнює сумі специфікації № 11. Вартість товару згідно специфікацій № 9 та № 10 сплачено платіжним дорученням № 155 від 03 листопада 2021 року.
В свою чергу надана специфікація № 9 обґрунтовує загальну суму, сплаченої згідно платіжного доручення.
Позивачем зазначено, що товар за специфікацією № 9 імпортувався в рамках іншої партії, що підлягала митному оформленню окремо.
Необхідно зазначити й про те, що платіжними дорученнями від № 155 від 03 листопада 2021 року та № 768 від 09 листопада 2021 року сплачена вартість імпортованого товару за специфікаціями № 9, 10, 11, про що безпосередньо зазначено у платіжних дорученнях.
Рахунки № 826 та 827 виставлено на специфікації № 10 та № 11, про що безпосередньо зазначено у рахунках (графа 26).
Платіжним дорученням № 155 від 03 листопада 2021 року сплачено вартість імпортованого товару за специфікацією № 10, а також за специфікацією № 9 за якою товар імпортувався в рамках іншої партії, що підлягала митному оформленню окремо.
Інші зауваження митного органу при оформленні митного товару, судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються числових показників, які можуть впливати на митну вартість товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судом встановлено, що посилаючись на вимоги частини 2 статті 64 МК України використана наявна в митниці митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу (з розрахунку товару 2,04 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 27 серпня 2021 року №UA110100/2021/599683.
Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000061/2 від 23 листопада 2021 року, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, позивачем надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000061/2 від 23 листопада 2021 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2021/000375 від 23 листопада 2021 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо заяви про стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., то суд зазначає про таке.
За правилами частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником надано до суду: копія договору № 0811/21 від 08 листопада 2021 року; копія додаткової угоди № 1 від 08 листопада 2121 року; копія рахунку-фактури від 28 січня 2022 року; копія акту виконаних робіт від 28 січня 2022 року; копія платіжного доручення від 28 січня 2022 року; копія рахунку-фактури від 09 лютого 2022 року; копія акту виконаних робіт від 09 лютого 2022 року; копія платіжного доручення від 10 лютого 2022 року.
Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії”, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. “Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах”. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі “Данілов проти України”, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що наведений розмір правової допомоги є співмірним, обґрунтованими та може бути стягнутий на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" (місце знаходження: Україна, 03062, місто Київ, вул. Екскаваторна, буд. 37, адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського. буд.7 ЄДРПОУ: 44597370) до ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ (69041, Запорізька область, Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12 ЄДРПОУ ВП: 44005647) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2021/000375 від 23 листопада 2021 року, винесену Запорізькою митницею.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2021/000061/2 від 23 листопада 2021 року, винесене Запорізькою митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЗАПОРІЗЬКОЇ МИТНИЦІ на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ТЕХПРОМ" судовий збір у розмірі 4 540 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 07 липня 2022 року.
Суддя Д.В. Татаринов