07 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/1750/22
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування частину рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасувати частину 4 рішення від 18 серпня 2021 року №360 рішення десятої сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні поданого проекту землеустрою та зобов'язання Станишівської сільської ради повторно розглянути заяву і затвердити поданий проект землеустрою згідно договору №373 від 22 лютого 2021 року, на земельну ділянку за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 площею 1,9837 у спосіб, передбачений нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В обґрунтування позову зазначає, що твердження відповідача про перебування вказаної земельної ділянки у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нічим не підтверджується.
Ухвалою від 24.01.2022 відмовлено в забезпеченні позову.
Ухвалою від 25.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, витребувано у відповідача докази того, що земельна ділянка за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 перебуває у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким попередньо було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а тому в задоволенні проекту землеустрою позивачу було відмовлено правомірно; отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не означає позитивного рішення про надання у власність земельної ділянки; дозвіл про надання проекту землеустрою не було погоджено з селищною радою.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Витребувані судом докази того, що земельна ділянка за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 перебуває у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач не надав.
Відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - в задоволенні якого суд відмовляє, так як суду не надано докази того, що рішення по справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки вказаних осіб.
Крім того, відповідач подав клопотання про розгляд справи з викликом сторін, яке обґрунтовується тим, що для підтвердження викладених фактів може бути призначена відповідна експертиза. Враховуючи те, що дана справа, відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, є незначної складності; ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 257, п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України можливий розгляд таких справ за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; думка відповідача висловлена у відзиві на позовну заяву; в клопотанні не вказано яка саме експертиза і для підтвердження яких фактів може бути призначена у справі, сим обумовлена необхідність виклику сторін і для чого, суд відмовляє в задоволені вказаного клопотання як необґрунтованого.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.11.2020 № 1400-УБД позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га на відведення у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Коднянської сільської ради.
Після розробки ЖФ ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Проекту землеустрою щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 площею 1,9837 га за межами населених пунктів (с. Кодня) Станишівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки у власність (далі - Проект Землеустрою).
За результатом розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 18.08.2021 №360, яким заява ОСОБА_1 залишена без задоволення, тобто відмовлено позивачу в затвердженні Проекту Землеустрою, в зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах, перебуває в користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Як свідчать матеріали справи, ГУ Держгеокадастром у Житомирській області надано позивачу дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та після його розроблення такий проект підлягає погодженню та затвердженню у встановленому законом порядку.
Згідно з частинами шостою статті 186 ЗК України (в редакції, чинній на момент погодження проекту землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
На час погодження (виготовлення) проектів землеустрою діяла норма статті 186-1 ЗК України, яка передбачала, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша ).
Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).
Нормами ЗК України встановлено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
Однак, суд звертає увагу, що доказів користування даною ділянкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано, як і доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутня обов'язкова державна експертиза у визначених законом випадках та відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу в затвердженні Проекту Землеустрою, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити позивачу ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та наданні її у власність.
Зобов'язання судом відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в затвердженні Проекту Землеустрою, інших підстав для відмови, ніж вказано у спірному наказі, не навів, що судом встановлено порушення прав позивача, відсутність передбачених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов'язати затвердити Проект Землеустрою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Кооперативна,3, с. Станішовка, Житомирський район, Житомирська обл., 12430, код 04348444) задовольнити.
Визнання протиправним та скасувати рішення Станишівської сільської ради від 18 серпня 2021 року № 360 щодо залишення без задоволення звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 площею 1,9837 га за межами населених пунктів (с. Кодня) Станишівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Станишівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність за кадастровим номером 1822083500:01:001:0542 площею 1,9837 га за межами населених пунктів (с. Кодня) Станишівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Повний текст складено: 07 липня 2022 р.