05 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/35970/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" в складанні висновку про оплату одноразової грошової допомоги, протиправним, не направлення разом з документами висновку до МВС України для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 29.09.2020 з 28.08.2020 первинної 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов"язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також визнати протиправним повернення відповідачем заяви і документів з відмовою;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" розглянути заяву та документи, скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в зв"язку із встановленням 29.09.2020 з 28.08.2020 первинної 2-ї нрупи інвалідності внаслідок захворювання, що пов"язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ ;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направити висновок разом з документами до МВС України для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в серпні 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 2-ї групи інвалідності. Проте, Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що після первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) минуло більше двох років. Натомість, позивач звертає увагу на ту обставину, що з 28.08.2020 йому первинно встановлено 2-гу групу інвалідності, а тому проміжок часу між встановленням у 2002 році відсотку втрати працездатності та первинним оглядом щодо визначення групи інвалідності у 2020 році не має юридичного значення і не може бути підствою для відмови у складанні висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу направлено учасникам справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти пред"явлених позовних вимог вказує, що повторний огляд, за наслідком якого позивачу було встановлено 60% втрати професійної працездатності (у 2020 році), відбувся понад два роки після первинного огляду із встановленням втрати працездатності 25 % ( у 2002 році), а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
В свою чергу від позивача надішла відповідь на відзив, в якому останній повністю заперечує проти доводів відповідача, що викладені у відзиві.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з таких підстав.
Встановлено, що 01 липня 2000 року полковника міліції ОСОБА_1 звільнено у відставку за п. 65 "а" (за віком).
01 березня 2002 року ОСОБА_1 на підставі акту № 220/6 огляду у МСЕК, встановлено 25% втрати професійної працездатності, у зв"язку із чим 11.04.2002 останній отримав 1150,00 грн страхового відшкодування з обов"язкового особистого страхування працівників Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 29.09.2020, ОСОБА_1 первинно з 28.08.2020 встановлено II групу інвалідності через захворювання, що пов"язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 %.
У зв"язку з вказаною обставиною, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за процедурою, визначеною Порядком № 850.
Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" листом від 31.08.2021 № 1683-33/26-2021 повідомила позивача, що підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС відсутні, оскільки друга група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності (у 2020 році) встановлена в період понад два роки від дати встановлення 25 % втрати професійної працездатності ( у 2002 році).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із первинним встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
Також суд звертає увагу, що Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачу у 2002 році було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у розмірі 25 %, що і є датою виникнення права на отримання грошової допомоги відповідно до приписів пункту 2 Порядку № 850 , а вже під час огляду 29 вересня 2020 року первинно встановлено групу інвалідності та визначено більший відсоток втрати працездатності, на думку суду, відповідачем правомірно застосовано пункт 4 Порядку № 850, як підставу для відмови у складанні висновку про виплату одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, відмова Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України у призначенні (доплати) одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною,а позовні вимоги необґрунтованими.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" ( вул. Професора Кравченка, 2, м. Житомир, код ЄДРПОУ: 08734196) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко