07 липня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 675/2330/20
Провадження № 11-кп/4820/505/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2020 року за № 12020240150000240 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2022 року,-
Цим вироком
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з освітою середньою, не одруженого, не працюючого, учасника бойових дій, раніше судимого 31 липня 2020 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Речові докази ухвалено зберігати у матеріалах кримінального провадження.
За вироком суду, ОСОБА_6 , в порушення вимог Закону України «Про запобігання домашньому насильству», безпричинно, умисно та систематично протягом 2020 року вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_8 , з якою він проживає в одному помешканні. Такі його дії призвели до психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя.
Зокрема, 01 січня 2020 року близько 18 години ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого проживання в буд. АДРЕСА_1 , вчинив щодо матері - ОСОБА_8 - психологічний вид домашнього насильства, а саме: висловлювався щодо неї нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Аналогічні дії відносно своєї матері обвинувачений вчинив також вчинив другого, третього та четвертого січня 2020 року.
За вказані дії щодо ОСОБА_6 працівниками поліції були складені протоколи про адміністративні правопорушення і постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Окрім того, 14 травня 2020 року близько 11 год. ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого проживання, знову вчинив домашнє насильство щодо матері, а саме: висловлювався щодо неї нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю. Такі ж дії були вчинені обвинуваченим 15 травня 2020 року близько 20 год., внаслідок чого 16 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вказані дії постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт.
Також 29 жовтня 2020 року близько 10 год. ОСОБА_6 за місцем проживання вчинив щодо матері психологічний вид домашнього насильства, за що постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт.
Не зважаючи на неодноразові притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані із вчиненням домашнього насильства, обвинувачений 07 листопада 2020 року близько 07 год. знову ображав ОСОБА_8 словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою та виганяв з будинку.
Таким чином, ОСОБА_6 допустив умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_8 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, за що передбачена відповідальність ст. 1261 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ст. 1261 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31.07.2020 року остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого прокурор не оспорює.
Вирок у частині призначеного ОСОБА_6 покарання вважає незаконним з наступних підстав.
Місцевий суд не врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ст. 1261 КК України, яке було вчинено 07.11.2020 року, тобто після постановлення та набрання законної сили вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31.07.2020 року, а тому до нього слід застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України.
Окрім того, вважає, що призначене обвинуваченому покарання за ст. 1261 КК України у виді 200 годин громадських робіт є надто м'яким, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та його особі.
Не взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисного тяжкого злочину, кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового строку, злочин вчинив щодо особи похилого віку, що є обставиною, яка обтяжує покарання, ніде не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не одружений, стійкі соціальні зв'язки відсутні, характеризується негативно, зловживає спиртними напоями.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення такої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, дослідивши характеризуючи матеріали обвинуваченого, надавши обвинуваченому останнє слово та право виступу в судових дебатах, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України).
Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України).
Фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 1261 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо таких обставин колегією суддів не перевіряються.
Дії ОСОБА_6 за ст. 1261 КК України як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призводить до її психологічних страждань та погіршення якості життя, кваліфіковано правильно.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання за ст. 1261 КК України тяжкості злочину та його особі є слушними.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання за ст. 1261 КК України, місцевий суд врахував, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, останній офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, є учасником бойових дій, обставинами, що пом'якшують йому покарання, є щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Однак, місцевий суд не врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий вироком Ізяславського районного суду від 31 липня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за вчинення умисного тяжкого злочину; кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК України, вчинив під час іспитового строку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.
А тому, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ст. 1261 КК України у виді 200 годин громадських робіт не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і його особі через м'якість.
Також, заслуговують на увагу суду і посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування ст. 71 КК України при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, враховуючи таке.
Суд у своєму рішенні зазначив, що дії ОСОБА_6 після постановлення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2020 року щодо нього не становили самостійного складу злочину, передбаченого ст. 1261 КК України, тому даний вирок слід виконувати самостійно.
Однак, з таким висновком місцевого суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається із досліджених судом доказів, ОСОБА_6 засуджений вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 01.09.2020 року.
Вчинення обвинуваченим упродовж 2020 року адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 1732 КУпАП щодо своєї матері лише доводить систематичність скоювання ним домашнього насильства по відношенню до своєї матері ОСОБА_8 .
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив 07.11.2020 року.
Отже, ОСОБА_6 після постановлення вироку Ізяславським районним судом Хмельницької області 31 липня 2020 року, але до повного відбуття покарання, 07 листопада 2020 року вчинив нове кримінальне правопорушення.
Тому суд першої інстанції зобов'язаний був застосувати вимоги ст. 71 КК України та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, чого не зробив.
З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання за ст. 1261 КК України та остаточного покарання не можна визнати законним та обґрунтованим через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому покарання за ст. 1261 КК України ступеню тяжкості та особі обвинуваченого.
А тому, оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, з ухваленням нового вироку у вказаній частині, згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що ОСОБА_9 в порушення вимог Закону України «Про запобігання домашньому насильству», безпричинно, умисно та систематично протягом 2020 року вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_8 , з якою він проживає в одному помешканні. Такі його дії призвели до психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя.
Зокрема, 01 січня 2020 року близько 18 години ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого проживання в буд. АДРЕСА_1 , вчинив щодо матері - ОСОБА_8 - психологічний вид домашнього насильства, а саме: висловлювався щодо неї нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Аналогічні дії відносно своєї матері обвинувачений вчинив також другого, третього та четвертого січня 2020 року.
За вказані дії щодо ОСОБА_6 працівниками поліції були складені протоколи про адміністративні правопорушення і постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Окрім того, 14 травня 2020 року близько 11 год. ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого проживання, знову вчинив домашнє насильство щодо матері, а саме: висловлювався щодо неї нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю. Такі ж дії були вчинені обвинуваченим 15 травня 2020 року близько 20 год., внаслідок чого 16 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вказані дії постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт.
Також 29 жовтня 2020 року близько 10 год. ОСОБА_6 за місцем проживання вчинив щодо матері психологічний вид домашнього насильства, за що постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді громадських робіт.
Не зважаючи на неодноразові притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані із вчиненням домашнього насильства, обвинувачений 07 листопада 2020 року близько 07 год. знову ображав ОСОБА_8 словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою та виганяв з будинку.
Таким чином, ОСОБА_6 допустив умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_8 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 1261 Кримінального кодексу України.
Призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, особу винного, та обставини, передбачені вимогами ст.ст. 66, 67 КК України.
Як особа ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисного тяжкого злочину, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК України, вчинив під час іспитового строку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення. Крім того, останній офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя. Є учасником бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує йому покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З урахуванням вказаного, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ст. 1261 КК України у виді позбавлення волі.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_6 раніше був засуджений вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 01.09.2020 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вчининив 07.11.2020 року, тобто після постановлення вироку Ізяславським районним судом Хмельницької області 31 липня 2020 року, але до повного відбуття покарання за ним.
Тому, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність застосування вимог ст. 71 КК України та про призначення ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарань за цим вироком та попереднім вироком.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ст. 1261 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31.07.2020 року до покарання призначеного за новим вироком, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного )місяця позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3