Справа № 607/22210/21Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.
Провадження № 22-ц/817/569/22 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
07 липня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Шевчук Г.М.
Суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу № 607/22210/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року, ухваленого суддею Сливкою Л.М, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -
У грудні 2021 року позивачка ОСОБА_2 пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача на її користь аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у твердій грошовій сумі у розмірі по 6000 гривень на кожну дитину, щомісячно, до повноліття дітей. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 30 серпня 2008 року вступила у зареєстрований шлюб із відповідачем ОСОБА_1 . У шлюбі народилося двоє синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом із нею та перебувають повністю на її утриманні. Відповідач проживає окремо та не надає жодних коштів на утримання дітей, хоча має таку можливість. Так, позивачка вказує, що відповідач є керівником регіонального представництва ТОВ «Бест Аутомотив Технолоджис» та отримує заробітну плату. Має додатковий дохід в сумі 30000 - 40000 гривень за місяць. Так відповідач орендує житло, вартістю 7-8 тисяч за місяць, володіє на праві власності автомобілем марки «Reng Rover», який придбаний ним у минулому році та здійснює будівництво житлового будинку на приватній земельній ділянці в с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області та має депозит в Райффайзен банк в сумі 500000 гривень. При цьому, позивачка вказує, що інших дітей чи непрацездатних осіб відповідач на утриманні немає. Так, зазначає, що самостійно забезпечувати неповнолітніх дітей усім необхідним вона немає можливості, оскільки її доходи складаються із заробітної плати, яку вона отримує, працюючи менеджером з адміністративної діяльності в ТОВ «Євробуд-СБ». За вказаних обставин просить позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року Позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000 (три тисячі) гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01 грудня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 908 гривень судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу про його оскарження де просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2022 року року скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково та стягувати аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1250 грн щомісячно на кожну дитину. Вважає, рішення незаконним і таким, що підлягає до скасування із таких підстав: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що задовольняючи позовні вимоги позивачки (аліменти в розмірі 6 000 грн. на двох дітей суд першої інстанції виходив лише з того, що обов'язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків. При цьому чому саме така сума аліментів призначено, суд не зазначив та не обґрунтував.
Вказує, що не в змозі щомісячно оплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. на кожну дитину (разом 6000 грн.) оскільки його заробітна плата в місяць становить 6500 грн. Крім того з 24 лютого 2022 року він знаходиться у вимушеній відпустці за власний рахунок.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21.04.2022р. у с №607/22210/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Вказує, що при визначені розміру аліментів у сумі 3000 грн на кожну дитину суд врахував, що відповідач має можливість сплачувати аліменти враховуючи його майновий стан та те, що інших дітей чи інших осіб на утриманні немає.
Зазначив, що відповідач має у власності транспортний засіб «Land Rover Free lander», не завершений будівництвом гараж загальною площею 58,7 кв.м, що знаходиться і адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0.2га кадастровий № 6125287100:01:001:3981, також у власності має гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі» Кенотрон». Після того як покинув позивачку із дітьми грошей на потреби дітей не надає.
Вказує, що зменшення розміру аліментів із 3000грн. до 1250грн. позбавить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 засобів для забезпечення рівня життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку який їм повинна забезпечувати не лише мати, але і батько.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з наявності правових підстав для задоволення вимог про стягнення аліментів.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 вступили у зареєстрований шлюб 30 серпня 2008 року, про що складено актовий запис №1246 Відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, яким 30 серпня 2008 року видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 11 травня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1007 від 11 травня 2010 року та ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №856 Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, яким 21 квітня 2016 року видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2022 року, ухваленим у цивільній справі №607/17676/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Неповнолітні діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом із матір'ю - позивачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради 19 жовтня 2021 року за №12773006, Довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради 19 жовтня 2021 року за №13772998 та Актом, виданим 18 жовтня 2021 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Яреми 16» (а.с. 6-8).
Як убачається із довідки №04/10/21, виданої 04 жовтня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд-СБ» ОСОБА_2 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Євробуд-СБ» з 15 травня 2020 року та займає посаду Менеджер (управитель) з адміністративної діяльності, її дохід за період із 01 квітня 2021 року по 30 вересня 2021 року склав 41440,60 гривень.
На ухвалу суду про витребування доказів, Регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області) Головного сервісного центру МВС надано відповідь за №31/19-196 від 19 січня 2022 року, у якій повідомлено, що станом на 19 січня 2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки «LAND ROVER FREELEDER», 2011 року випуску, кузов НОМЕР_5 , зареєстрований 27 вересня 2018 року; транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_6 зареєстрований 08 грудня 2010 року, 24 жовтня 2018 року перереєстровано на нового власника.
Також, на ухвалу суду про витребування доказів АТ «Райффайзен Банк» надано інформацію, з якої убачається, що у відповідача ОСОБА_1 за період із 01 січня 2020 року по 13 січня 2022 року наявні рахунки у АТ «Райффайзен Банк», зокрема, один депозитний рахунок, залишок коштів на якому станом на 21 січня 2022 року відсутній, а також чотири поточних рахунки, на одному із яких наявний залишок коштів у сумі 17,49 гривень, на іншому залишок коштів становить 1645,10 гривень, на двох інших поточних рахунках залишок коштів відсутній.
Із Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків слідує, що відповідач ОСОБА_1 отримує дохід у виді заробітної плати у ТОВ «БЕСТ АУТОМОТІВ ТЕХНОЛОДЖІС», загальна сума якого за період із першого кварталу 2021 року по четвертий квартал 2021 року становить 66709,06 гривень.
Також, представником позивачки адвокатом Рукавцем О.В. долучено копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексні номери №5568115 від 02 липня 2013 року та №50257296 від 18 грудня 2015 року, з яких убачається що за відповідачем зареєстровано на праві власності, на підставі договору дарування, гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Кенотрон» у м. Тернополі, а також зареєстровано на праві власності, на підставі договору дарування, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2 га, що знаходиться у с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області.
Згідно викладених у позові обставин, сторони не можуть досягнути згоди з приводу матеріального утримання їх неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: починаючи з січня 2022 року - 2618 грн., з липня - 2744 грн., з грудня - 2833 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 3000 грн. для кожної дитини, оскільки такий розмір відповідає інтересам дітей та судом враховані положення частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги що матеріальне становище відповідача не дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. для кожної дитини колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Матеріали справи не містять належних доказів матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що останній не має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Відповідач є працездатним, матеріально забезпеченим має у власності нерухоме майно та автомобіль та може виконувати обов'язки по утриманню синів. Визначений судом розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дитини.
Ураховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанцій визначив розмір аліментів на дитину з батька відповідно до встановлених обставин, що мають значення для вирішення цього питання, та вимог закону.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції і також не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 274, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду не підлягає, окрім випадків, встановлених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 липня 2022 року.
Головуюча: Шевчук Г.М.
Судді: Костів О.З.
Міщій О.Я.