Справа № 444/2285/21 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1489/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
06 липня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП -14631», яка підписана директором Думою Андрієм Романовичем, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року (повний текст рішення складено 26 травня 2022 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» 1 000,00 грн майнової шкоди, 10 0000,00 грн моральної шкоди та 5 000,00 грн судових витрат (послуги адвоката), а з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» відшкодування майнової шкоди у розмірі 24 407 грн 58 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 , 01 жовтня 2020 року, близько 06 години 35 хвилин, здійснюючи поворот ліворуч транспортним засобом марки «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автодороги «Львів-Рава-Руська» в с. Гряда Жовківського району Львівської області на вул. Шевченка, порушив ПДР України та допустив зіткнення на зовнішній смузі руху до м. Львів з автомобілем марки «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження та пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я.
Вказана обставина встановлена вироком Жовківського районного суду Львівської області від 03 березня 2021 року у справі № 444/3496/20 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України (кримінальне провадження № 12020140240000585 від 01 жовтня 2021 |року), під час розгляду якого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного злочину визнав повністю.
Внаслідок даної ДТП позивачем понесено витрати на лікування, які складають суму 25 407 грн 58 коп.
Згідно згаданого вище вироку суду ОСОБА_2 на час вчинення ДТП перебував на посаді водія ТОВ «Львівське АТП -14631», а відтак саме це товариство зобов'язане відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну його працівником.
Оскільки відповідальність ТОВ «Львівське АТП -14631» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200361817 від 22 червня 2020 року застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», тому позивач звертається за відшкодуванням і до них.
Зазначав, що у зв'язку із ушкодженням здоров'я заподіяного внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 , позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах, яку він оцінює у сумі 100 000,00 грн.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» на користь позивача ОСОБА_1 гроші в розмірі 20 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача ОСОБА_1 гроші в розмірі 24 407 грн 58 коп. майнової шкоди.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» 2 270,00 грн судового збору в користь держави.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» 2 270,00 грн судового збору в користь держави.
В решті позовних вимог відмовлено.
20 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631» засобами поштового зв'язку безпосередньо до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з товариства на користь позивача 20 000,00 грн моральної шкоди.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував підстави для стягнення моральної шкоди, заявлені позивачем, які, з огляду на наявність полісу, повинні бути задоволені за рахунок страховика, а не за рахунок роботодавця. Також оскаржуване рішення не містить обґрунтування розміру стягнутої моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини вчинення ДТП, яка мала місце 01 жовтня 2020 року, вина у її вчинені ОСОБА_2 , який на цей момент перебував у трудових відносинах, а також те, що позивач є потерпілим у цій ДТП, які встановлені судом першої інстанції повно та всебічно, учасниками справи не оспорюються.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з роботодавця (ТОВ «Львівське АТП-14631»), в іній частині вирішення позовних вимог, а також іншими учасниками справи, в апеляційному порядку, не оскаржується.
Відтак, рішення суду першої інстанції, переглядається апеляційним судом лише в оскаржувані частині (стаття 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Львівське АТП-14631» була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» згідно з Полісом № 200361817, за яким страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн.
Аналіз змісту пред'явленого позову, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди свідчить, що такі обґрунтовуються положеннями статті 23 ЦК України, а сама моральна шкода полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Частиною першої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина перша статті 1172 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що:
«виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Відповідно до статті 23 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).
Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV.
Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зазначено, що:
«Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;
зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;
у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;
гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;
по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що:
«під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, і така заявлена не тільки з підстав, передбачених статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV, та є доведеною позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з роботодавця на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн, і такий розмір, за обставинами даної справи, відповідає вимогам розумності та справедливості, і не призводить до збагачення позивача.
Близький за змістом висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 686/14368/19 (провадження № 61-11933св21).
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП -14631», яка підписана директором Думою Андрієм Романовичем залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 липня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич