Справа № 459/2566/21 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновська Ю.Д.
Провадження № 22-ц/811/217/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 44
05 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Х.Б. Назар
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
12.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в його користь 1000000 (один мільйон) гривень на відшкодування моральної шкоди та 12,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Позов обґрунтовував тим, що додатковим рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.07.2017 року, постановленим суддею Струс Т.В. у справі №454/80/15-ц за його позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, стягнуто з нього в дохід держави 243,60 грн судового збору. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року зазначене рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.07.2017 року скасовано. Зазначив, що незаконним рішенням судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Т.В. порушено його ділову репутацію, так як усі родичі та знайомі глузують з нього, стверджуючи, що він не знає положень закону та здійснює свою діяльність без дотримання норм чинного законодавства. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в 1000000 (один мільйон) гривень. Крім того зазначає, що ним понесено витрати у зв'язку із направленням касаційної скарги на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.07.2017 року в розмірі 12,00 грн.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Судовий збір в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок віднесено за рахунок держави.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що рішення суду не ґрунтується на принципах законності, верховенстві права, ухвалене без дотримання положень Конституції України. Відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не судді, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя, а звертаючись до суду з даним позовом, позивач в якості відповідача не зазначив належного відповідача - Державу Україна та згідно частини 4 ст.58 ЦПК України орган, через який держава бере участь у справі - Міністерство юстиції України. Вважає такий висновок суду першої інстанції необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам процесуального закону. Зазначає, що якщо суд вважав, що представником Держави України є Міністерство юстиції України, а не Державна казначейська служба України, то ще на стадії перевірки відповідності позовної зави вимогам 175,177 ЦПК України, суд на підставі ст.185 ЦПК України мав вказати на ці недоліки позовної заяви та надати йому строк для усунення таких. Крім того, судом не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, та враховано вимоги закону, які не підлягли застосуванню.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У судове засідання, призначене на 05 липня 2022 року, особи, які беруть участь у справі не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.01.2017 року у справі №454/80/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.03.2017 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27.01.2017 року у справі №454/80/15-ц повернуто Сокальському районному суду Львівської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення (а.с.5).
03.07.2017 року Сокальським районним судом Львівської області у справі №454/80/15-ц ухвалено додаткове рішення, якими стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 243,60 грн судового збору (а.с.10).
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.07.2017 року до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області 03.07.2017 року залишено без змін (а.с.11-12).
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області 03.07.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017 року (а.с.13-15).
Як вбачається зі змісту позовних вимогОСОБА_1 , такий звернувся до суду з позовом до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями судді Струс Т.В., які полягають у постановленні суддею незаконного додаткового рішення від 03.07.2017 року, яке в наступному було скасовано судом вищої інстанції, що призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації, та стягнення 12,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, понесеної у зв'язку із направленням касаційної скарги на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.07.2017 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позов у даній справі пред'явлено до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні такого.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Згідно ст.ст. 62, 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У зв'язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законам порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.
При цьому, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалення у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Таким чином, зміст таких позовних вимог позивача зводиться до того, що їх предметом є виключно процесуальні дії судді при здійсненні правосуддя.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни про відшкодування шкоди, завданої внаслідок постановлення судового рішення, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Одним із основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.3).
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
З повноважень та завдань Державної казначейської служби України не вбачається, що цей орган несе відповідальність за шкоду, завдану суддями в результаті протиправної бездіяльності. Самостійним відповідачем Державна казначейська служба України за такого роду позовами бути не може.
Відповідно до пунктів 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляє державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515 цс 19) (пункт 44)).
З наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід скасувати та в цій частині провадження у справі закрити, в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст. 367, ст. 368, ч.1 ст.377, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Сокальського районного суду Львівської області Струс Тетяни Василівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, в цій частині провадження у справі закрити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 липня 2022 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра