Справа № 303/3658/22
Закарпатський апеляційний суд
05.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/316/22 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2022.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 30.07.2022 без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м.Мукачево, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресо АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відомості про яке 01.06.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071040000458.
Органом досудового розслідування встановлено, що 27.05.2022 близько 21 год. у АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 , під час якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно наніс останній множинні удари руками затисненими об кулак в область тулубу та обличчя, в подальшому не припиняючи своїх дій, повалив останню на підлогу де продовжив наносити їй ряд ударів ногами в область тулуба та живота, спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми грудної клітини та черева, множинний перелом ребер зправа та зліва, розриву капсули та тканини печінки, масивної внутрішньої кровотечі, травматичного шоку, внаслідок яких ОСОБА_9 померла.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий мотивував обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, а також наявністю ризиків, передбачених пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо. На думку слідчого, ОСОБА_5 перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість порання яке йому загрожує може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
-2-
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також наявність ризиків його не належної процесуальної поведінки, яким можливо запобігти лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.06.2022 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає ухвалою незаконною та не обґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Захисник ставить під сумнів обгрунтвоаність пред'явленої ОСОБА_5 підозри та вказує на те, що його підзахисний заперечує свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Дана підозра ґрунтується виключно на припущення органу досудового розслідування. Також захисник вважає, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1,3 частини 2 статті 177 КПК України та неможливості застосування ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу. Зазначає, що ОСОБА_5 немає наміру ухилятися від слідства і суду та впливати на будь-кого з учасників кримінального провадження, також у нього є постійне місце проживання, відсутні докази про не дотримання належної процесуальної поведінки, а тому відсутні об'єктивні підстави застосування йому виняткового запобіжного заходу. Звертає увагу на те, що в ухвалі слідчий суддя необгрунтував, чому застосовуючи ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначив йому розмір застави.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходили заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
-3-
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані вст. 178 КПК України.
В порядку ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити,чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини,які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;2)наявність достатніх підстав вважати,що існує хоча б один із ризиків,передбачених ст.177КПК України,і на які вказує слідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
-4-
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №12022071040000458 від 01.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
01.07.2022 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.ст.208-211 КПК України.
02.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
04.11.2022 ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст.ст.177,183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає. Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення,
-5-
передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: проколами огляду місця події від 01.06.2022; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 01.06.2022; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 01.06.2022 та іншими матеріалами кримінального провадження
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставини вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри, а також доводи про не доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України колегія суддів відхиляє, оскільки слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 на предмет відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують
-6-
та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені у клопотанні, погодженому прокурором, ризики та обґрунтованість пред'явленої підозри, є безпідставними.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк до десяти років.
Отже, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість злочину, обставини його вчинення, суспільна небезпечність.
Колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України доведена слідчим та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Викладені в ухвалі слідчого судді висновки та доводи сторони захисту про зворотнє, зокрема відсутності у клопотанні посилання на обставини, які доводять наявність зазначених ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Такі фактичні обставини слідчим викладені та в судовому засіданні прокурором доведені.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Наведені в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_7 доводи на захист підозрюваного ОСОБА_5 були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів.
-7-
Колегія суддів приходить до висновку про доведення органом досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177,178,182,183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2022 щодо ОСОБА_8 .,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :