Справа № 305/832/22
Закарпатський апеляційний суд
04.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/271/22 за апеляційною скаргою прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.05.2022.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий звертаючись до слідчого судді з клопотанням, про арешт майна обгрунтував його тим, що 11.05.2022 близько 13 год. 10 хв. за адресою в АДРЕСА_1 , під час виїзду слідчо-оперативної групи до постановлення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, було проведено огляд місця події та виявлено незаконні гральні автомати, монітори яких були увімкнені, з робочим інтерфейсом, де адміністратор ОСОБА_6 , 1989 року народження, мешканець АДРЕСА_2 , надавав гральні послуги за гроші. За результатом якого слідчим ОСОБА_7 , виявлено та вилучено системний блок «DELL», білий сервер «HIKVISION», гаманець з банківськими картками, візитками і грошовими коштами у сумі 3261 грн., три системні блоки марки «DELL», три системні блоки марки «FUJITSU», два системні блоки марки «НР», а також 10 моніторів марки «DELL».
Відомості про даний факт, 12.05.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України.
12.05.2022 вилучені предмети визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження, оскільки такі можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вищезазначені предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, що мають значення для досудового розслідування. Отже, накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення процесуальних дій забезпечить збереження речових доказів та зможе запобігти ризикам його приховування,
-2-
пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, а також надасть можливість органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у тому числі провести детальний огляд вказаних предметів, забезпечити проведення комп'ютерно-технічної експертизи. Слідчий зазначає, що з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке, 11.05.2022, вилучено у ході огляду місця події, зокрема на системний блок «DELL», білий сервер «HIKVISION», гаманець з банківськими картками, візитками і грошовими коштами у сумі 3261 грн., три системні блоки марки «DELL», три системні блоки марки «FUJITSU», два системні блоки марки «НР», а також 10 моніторів марки «DELL», шляхом заборони ними користуватися та розпоряджатися.
Відмовляючи у задоволення клопотання, слідчий суддя вказав на те, що особа, яка подала клопотання про арешт майна, не довела, що існують обґрунтовані підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки огляд місця події був проведений без ухвали слідчого судді, а у наданні дозволу на обшук слідчому відмовлено, як наслідок в силу положень ч.3 ст.233 КПК України, отримані у ході огляду місця події докази (вилучені речі) є недопустимими, отже вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити. Посилається на ті самі доводи, які наведені слідчим у клопотанні і наполягає на тому, що з указаним майном, яке визнане речовими доказами, необхідно провести слідчі дії. Вважає, що стороною обвинувачення доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України. Слідчий суддя безпідставно послався в ухвалі на те, що у зв'язку із відмовою слідчому у наданні дозволу на проведення обшуку, всі долучені до клопотання докази є недопустимим, оскільки така ухвала оскаржена прокурором до апеляційного суду. З наведених підстав прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали судового провадження. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст.ст.2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У відповідності до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження. Розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом
-3-
кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ч.5 ст.237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи вважаються тимчасово вилученим майном.
-4-
Так, згідно ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у рамках зазначеного кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 11.05.2022 близько 13 год. 10 хв. за адресою в АДРЕСА_1 , під час виїзду слідчо-оперативної групи до постановлення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, було проведено огляд місця події та виявлено незаконні гральні автомати, монітори яких були увімкнені, з робочим інтерфейсом, де адміністратор ОСОБА_6 , 1989 року народження, мешканець АДРЕСА_2 надавав гральні послуги за гроші.
За результатом проведеного огляду слідчим ОСОБА_7 , виявлено та вилучено системний блок «DELL», білий сервер «HIKVISION», гаманець з банківськими картками, візитками і грошовими коштами у сумі 3261 грн., три системні блоки марки «DELL», три системні блоки марки «FUJITSU», два системні блоки марки «НР», а також 10 моніторів марки «DELL».
12.05.2022 відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України.
12.05.2022 слідчий СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України.
18.05.2022 ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовлено.
У випадку, передбаченому п.п.1,2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати, в тому числі, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України).
-5-
Відповідно до положень ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
Аналізуючи зміст клопотання слідчого апеляційний суд прийшов до висновку, що слідчим не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.
Положення ч.2 ст.237 КПК України встановлюють, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Під іншим володінням особи, згідно з ч.2 ст.233 КПК України, розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
В свою чергу, приписи ч.1 ст.233 КПК України передбачають, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
У виняткових випадках, відповідно до ч.3 ст.233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Долучені до клопотання слідчого матеріали не містять письмового дозволу власника на проведення огляду приміщення за адресою в АДРЕСА_1 .
Встановлено, що після проведення 11.05.2022 огляду місця події, під час якого були вилучене вказане майно, 17.05.2022 слідчий СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області звернувся з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку з метою легалізації проведеного огляду, однак слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання та наданні дозволу на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , де 11.05.2022 проводився огляд місця події.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що всупереч положенням кримінального процесуального закону, огляд приміщення за адресою АДРЕСА_1 , проведений 11.05.2022 без наявності ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення такого огляду, оскільки дозвіл на його проведення органом досудового розслідування отриманий не був.
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про здійснення працівниками поліції слідчої дії, зокрема, проведення огляду місця події із порушенням вимог встановлених ч.3 ст.233 та ч.2 ст.234 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про законність проведення огляду та незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді є помилковими та безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
-6-
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення слідчого судді про відмову у накладенні арешту на зазначене майно ґрунтується, в першу чергу, на результатах огляду, який був проведений із порушенням діючих норм кримінального процесуального закону, у зв'язку з відсутністю ухвали слідчого судді про дозвіл на його проведення, що об'єктивно свідчить про очевидну недопустимість зазначеного доказу у зв'язку із його отриманням з порушенням вимог закону та прав й основоположних свобод людини та відсутність, як наслідок, правової підстави для накладення арешту на вилучене в результаті проведення такого огляду майно.
Що стосується доводів прокурора про безпідставне посилання слідчого судді на ухвалу, якою слідчому відмовлено у наданні дозволу на проведення обшуку, оскільки така оскаржена прокурором у апеляційному порядку, то вони є необґрунтованими. У відповідності до ч.3 ст.309 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову в на наданні дозволу на обшук не підлягає апеляційному оскарженню.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін.
На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.05.2022, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді