Справа № 684/105/22
Провадження № 2/684/70/2022
іменем України
04 липня 2022 року смт Стара Синява
Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:
судді Гринчук С.М.,
за участі секретаря судового засідання Олійник Л.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та компенсації завданої моральної шкоди,
У травні 2022 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що 14 лютого 2022 року відповідач власноручно написала йому розписку, якою зобов'язалася виплатити кошти в сумі 12698 гривень за ремонт автомобіля. Позивач зазначив, що він відремонтував власний автомобіль «GEELY» д.н.з. НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, яка на місці ДТП не заперечувала своєї вини, та зобов'язалася відшкодувати всі збитки.
10 квітня 2022 року він вручив відповідачу претензію-вимогу про повернення грошових коштів до 01 травня 2022 року, проте остання ухиляється від виконання взятого на себе зобов'язання та борг не повертає. Позивач, посилаючись на статті 526, 612, 629, 1046, 1047, 1049, 1053, які регулюють правовідносини щодо договору позики, вважає, що у нього виникло право на стягнення з відповідачки грошових коштів згідно написаної розписки, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 12698 гривень. Окрім того, на підставі статей 23, 1167 ЦК України просить стягнути з відповідача 5000 гривень компенсації завданої моральної шкоди, а також судові витрати.
Відповідач не скористалася правом подати відзив на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити. При цьому зазначив, що відповідач винна йому грошові кошти в сумі 12698 гривень, які зобов'язалася повернути згідно написаної нею власноручно розписки від 14 лютого 2022 року. Вказана у розписці сума - це сума, еквівалентна тій, яку він витратив на ремонт власного автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася, як він уважав, з вини відповідача. Грошові кошти у вказаному розмірі він відповідачу не передавав.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала, що мала місце дорожньо-транспортна пригода та що вона винна позивачу гроші в сумі 12698 гривень за ремонт автомобіля. Грошові кошти від відповідача у вказаному розмірі не отримувала. Проти відшкодування моральної шкоди заперечила, вважає, що право на відшкодування моральної шкоди має вона, а не позивач.
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.
Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 травня 2022 року вказана вище позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 17).
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши зміст норм права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «GELLY», модель JL7162, реєстраційний номер - НОМЕР_1 (арк.спр. 8).
Копією розписки від 14 лютого 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язалась виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12698 гривень за ремонт машини (арк.спр. 6).
Відповідно до копії претензії-вимоги станом на 10 квітня 2022 року грошові кошти не були повернуті, тому позивач просив повернути вказану розписці суму боргу - 12698 гривень (арк.спр. 7).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.
У даній справі суд установив, що розписка про повернення відповідачем грошових коштів у сумі 12698 гривень була написана нею у зв'язку з проведеним ремонтом автомобіля позивача, а не у з'вязку з фактичною передачею їй грошових коштів у вказаному розмірі. Фактично грошові кошти, зазначені в розписці, передані відповідачу не були, на що вказали в судовому засіданні як позивач, так і відповідач. Надана на підтвердження боргового зобов'язання розписка як документ, що його підтверджує, не містить умов отримання відповідачем грошей у борг. Таким чином, позивач не довів належними доказами наявність між ним і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту розписки, як не довів і необхідність застосування статті 1053 ЦК України щодо новації боргу у позикове зобов'язання, на що він посилався у позовній заяві.
Щодо вимоги позивача про компенсації завданої моральної шкоди, суд зазначає таке.
Частина перша статті 188 ЦПК України передбачає, що вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) є похідною позовною вимогою.
Обгрунтовуючи позовну вимогу про компенсацію завданої відповідачем моральної шкоди, позивач зазначив, що неповернення відповідачем коштів, витрачених ним на ремонт автомобіля завдало йому моральної шкоди, оскільки він переживає хвилювання, перебуває в тривозі, змушений вживати додаткових заходів, в тому числі звертатися до суду, також що він позбавлений можливості використовувати автомобіль, хоча в той час його мати хворіла та пізніше померла.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки задоволення вимоги про компенсацію завданої позивачу моральної шкоди залежить від задоволення первісної вимоги, така є похідною, а тому не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи відмову в задоволенні позову, покладає понесені позивачем витрати на оплату судового збору на останнього.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 526, 530, 610, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та компенсації завданої моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 07 липня 2022 року.
Суддя С.М. Гринчук