20.02.2007 Справа № А38/253-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Заєць П.Л.
за участю представників:
Від позивача: Єрохіна Н.А, довіреність №б/н від 11.05.05, представник;
Від відповідача: Тесленко Н.П, довіреність №621/10/100 від 15.01.07, головний державний податковий ревізор інспектор;
Від відповідача: Сорока В.М, довіреність №26678/10/100 від 04.09.06, головний державний податковий інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2006 року у справі №А38/253-06;
за позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради “Дніпродзержинськводоканал», місто Дніпродзержинськ;
до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську, Дні-пропетровської області;
про зобов'язання вчинення дій щодо списання податкового боргу.
Позивач, Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради “Дніпродзержинськводоканал» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача державну податкову інспекцію у місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області визнати безнадійним та списати податковий борг по земельному податку за 2002 рік підприємства позивача в розмірі 918788,32 гривень та пені, нарахованої на суму заборгованості в сумі 20159,56 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства позивача у 2002 році, позивач не мав змоги сплатити суму узгодженого податкового зобов'язання, податкового боргу, по земельному податку.
Відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач вважає, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, юридичних та осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом відповідно до пункту 15.1, який становить 1095 календарних днів.
Постановою господарського суду у справі №А38-253-06 від 3 жовтня 2006 року (суддя Бишевська Н.А.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що у 2002 році позивачем не сплачено суми узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, у зв'язку з чим, за підприємством сформовано податковий борг за період з 1 квітня 2002 року по 2 січня 2003 року.
Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 календарних днів.
Господарський суд вважає, що строк, передбачений вищевказаним Законом таким, що сплив.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови не повно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що відповідно до статті 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-ІV заборонено у 2006 році реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
На апеляційну скаргу позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що через важке фінансове становище підприємства позивача у 2002 році позивач не мав змоги сплатити всю суму узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку у зв'язку з чим за підприємством сформовано податковий борг за період з 1 квітня 2002 року по 2 січня 2003 року.
При винесені постанови по даній справі про задоволення позовних вимог господарський суд послався на підпункт 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
У відповідності до Порядку списання безнадійного податкового боргу, який затверджений Наказом ДПА України №103 від 14 березня 2001 року та зареєстрованого в Мін'юсті України за №16/6304 ви 10 січня 2002 року пункту 3.3 передбачено, що безнадійним вважається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (рішення контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку).Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради “Дніпродзержинськводоканал» в 2002 році подало зведений розрахунок суми земельного податку на 2002 рік.
За даними зведеного розрахунку загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті за даними позивача складає 918788,32 гривень.
Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вищевказаного Закону, податковий орган має право самостійно ішачити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не
пізніше закінчення 1095 календарних днів.
Граничний строк сплати суми податкового боргу підприємства позивача по земельному податку за 2002 рік та пені на цю суму заборгованості становить 1 лютого 2006 року, а саме дата виникнення податкового боргу 1 лютого 2003 року + 1095 календарних днів.
Таким чином станом на 1 серпня 2006 року строк давності за податковою заборгованістю по земельному податку минув та є безнадійним, що підлягає списанню.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4.2. наказу №103 ДПА України від 14 березня 2001 року Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків передбачає, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається день визначений пунктом 3.3 вищевказаного Порядку, а саме дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
У судовому засіданні було встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про визнання податкового боргу по земельному податку в розмірі 918788,32 гривень за 2002 рік та пені нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 20159,56 гривень, але на день подання позову рішення про визнання податкового боргу безнадійним та його списання відповідачем не було прийнято, чим порушені права підприємства позивача.
З апеляційної скарги вбачається, що відповідач заперечує проти позову стверджуючи той факт, що відповідно до статті 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20 грудня 2005 року заборонено в 2006 році реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання і податками, зборами (обов'язковими платежами).
Так, дійсно Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачена норма, якою визначено що у 2006 році заборонено здійснювати списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами) та статтею 77 зупинено на 2006 рік дію пунктів “в-г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено обов'язок податкової інспекції списати безнадійний податковий борг щодо якого минув строк позовної давності, встановлений цим законом.
Але відповідно до статті 7 Закону України “Про систему оподаткування», яка є спеціальною нормою, та передбачає, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зміни і доповнення до цього Закону, інших Законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам відповідно до статті 1 Закону України “Про систему оподаткування».
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205,206, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2006 року у справі №А38/253-06, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар