Справа № 461/3315/22
Провадження № 1-кс/461/2636/22
про застосування запобіжного заходу
07.07.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Зелений Гай Заліщицького району Тернопільської області, громадянки України, українки, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000272 від 29.06.2022, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , покликаючись на те, що остання підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, вказане кримінальне правопорушення останньою вчинено з корисливих мотивів. Відтак, орган досудового розслідування вважає, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.
Підозрювана та її захисники, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів необгрунтованості. Просили відмовити в задоволенні клопотання та врахувати сімейне та матеріальне становище підозрюваної.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваної кваліфікуються за ч. 3 ст. 332 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтовується:
- заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 29.06.2022;
- показаннями свідка ОСОБА_8 про обставини вчинення ОСОБА_4 неправомірних дій;
- протоколом огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 05.07.2022;
- протоколом обшуку офісного приміщення за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- речовими доказами, згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 06.07.2022;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 від 05.07.2022;
- протоколами про хід проведення НСРД;
- зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Отже, на даній стадії кримінального провадження слідчим та прокурором наведено переконливі факти того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, здобуті в ході досудового розслідування докази та дані про характер інкримінованого злочину вказують на високу ймовірність того, що підозрювана може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваної, дані про її соціальні зв'язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Так, оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків слідчий суддя враховує положення ст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваної, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваної, її соціальні зв'язки, зокрема сімейне становище, а саме те, що вона неодружена та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому, на час розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведено, що зазначені у клопотанні обставини, в сукупності з відомостями про сімейне становище підозрюваної, її вік, в повній мірі, вказують на наявність передумов регламентованих п.3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки подані стороною захисту документи, а також наведені мотиви щодо заперечення доводів прокурора та слідчого, вказують на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, враховую, що в ході розгляду клопотання встановлено, що підозрювана має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких виховує самостійно, готова надати правдиві свідчення органу досудового розслідування та суду, раніше до жодного виду відповідальності не притягувалась.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
За таких обставин прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризику переховування від органів досудового розслідування.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінюючи матеріали клопотання, обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на наведені вище дані про особу підозрюваної, дані про її міцні соціальні зв'язки, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, враховуючи вищенаведені доводи, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам.
В свою чергу, наведені у клопотанні доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену в клопотанні практику Європейського Суду з прав людини прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи та мотиви з приводу яких вони наведені відхиляються слідчим суддею.
Таким чином у задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати до підозрюваної альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є співмірним з існуючим ризиком, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред'явленої їй підозри, може забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з обмеженням права покидати без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, прокурора чи суду місце постійного проживання в нічний час доби з 19-ої години до 07-ої години щоденно.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 або іншого слідчого, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
-не відлучатися з м. Львова без дозволу слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 або іншого слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 або іншого слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12022140000000272 від 29.06.2022 перелік яких буде доведений до підозрюваної слідчим чи прокурором, в тому числі з ОСОБА_8 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваній її обов'язки та наслідки їх невиконання.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Строк дії ухвали до 04 вересня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1