Справа № 308/3914/22
(ЗАОЧНЕ)
07 липня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
Головуючої судді Хамник М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Івашко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариство «Комерційний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Акціонерне товариства «Комерційний інвестиційний банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №02-1/3к-47.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01 жовтня 2015 року між ПАТ «КОМІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 укладено вказаний договір кредиту та в подальшому додаткові угоди до нього №1 від 01.12.2015 року, №2 від 01.04.2016 року, №3 від 10.03.2017 року, №4 від 31.03.2017 року, №5 від 29.03.2018 року згідно якого банк надав позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування грошові кошти в сумі 1 237 707,40 (Один мільйон двісті тридцять сім тисяч сімсот сім гривень 40 копійок) гривень, зі сплатою 6,00% (шість цілих нуль сотих) відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30 березня 2019 року на умовах визначених цим договором
Свої зобов'язання за договором кредиту позивач виконав повністю, що підтверджується випискою з поточного рахунку відповідача. Однак, відповідач в порушення умов договору, а також вимог ст.ст. 526, 530, 1048, 1054 ЦК України взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування у розмірі та строки визначені кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 21.03.2022 утворилась заборгованість у сумі 1255294,13 (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 13 копійок, в тому числі: 1100408,32грн.- заборгованість по кредиту; 154 855,81 грн. - сума заборгованості із сплати відсотків.
Враховуючи вище наведене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» вказану суму заборгованості, а також сплачений ним судовий збір в розмірі 2102грн.
Ухвалою суду від 07 квітня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 30 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 червня 2022 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з тим подав клопотання від 07.07.2022 в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце його проведення. Про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, правом подання відзиву на позов не скористався і позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2015 року між ПАТ «КОМІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №02-1/3к-47 та в подальшому додаткові угоди до нього №1 від 01.12.2015 року, №2 від 01.04.2016 року, №3 від 10.03.2017 року, №4 від 31.03.2017 року, №5 від 29.03.2018 року згідно якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 1237707,40 (один мільйон двісті тридцять сім тисяч сімсот сім гривень 40 копійок) гривень, зі сплатою 6,00% (шість цілих нуль сотих) відсотків річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30 березня 2019 року на умовах визначених цим Договором.
У п. 2.4. договору визначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/365-366), в межах строку, що визначеного в п. 1.1. цього договору. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Пунктом 3.3.5 договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін визначений п 1.1. цього Договору
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти на суму 1330000грн., що підтверджується випискою за договором, копія якої наявна в матеріалах справи.
Однак, як стверджує позивач, у порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань та станом на 21.03.2022 року за ним обліковується заборгованість, яка складає 1 255 294,13 (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 13 копійок, у т.ч.: 1 100 408,32 грн.- заборгованість по кредиту; 154 855,81 грн. - сума заборгованості із сплати відсотків.
Відповідач наявність заборгованості не спростував, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст.12,13 ЦПК України.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно вимог п. 1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності і передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства.
Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.
Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання, передбачені вищезазначеним договором кредиту №02-1/3к-47 від 01.10.2015 у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Не погашення відповідачем заборгованості перед банком за договором кредиту свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
Таким чином, відповідач знехтував своїм правом що до подання суду доказів та можливого доведення перед судом їх переконливості.
Так, як своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитом в розмірі 1 100 408,32 грн. підлягають до задоволення.
Стосовно позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Представник позивача вказує, що відповідач має заборгованість із сплати відсотків за договором кредиту в розмірі 154 855,81 грн., що стверджується даними розрахунку заборгованості, долученим до матеріалів справи. Як установлено з вказаного розрахунку, заборгованість утворилась за період з 01.04.2019 по 31.03.2022, тобто, відсотки за користування кредитом відповідачу нараховано після спливу строку кредитування (30.03.2019), оскільки такий не повернуто.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором, суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, і відповідно до якої з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю переходять з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто переходять в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на правові висновки викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на переконання суду позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 154 855,81 грн. не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» суми заборгованості підлягають до часткового задоволення, з підстав та мотивів викладених вище.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 16506,12грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4 - 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 - 259, 264, 265, 276, 354 ЦПК України, ст.ст. 549, 625, 1046, 1049, 1052 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариство «Комерційний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути ізОСОБА_1 на користь Акціонерного товариство «Комерційний інвестиційний банк» 1 100 408 (один мільйон сто тисяч чотириста вісім гривень) 32коп. заборгованості по кредиту згідно договором кредиту №02-1/3к-47 від 01.10.2015, а також 16506 (шістнадцять тисяч п'ятсот шість гривень) 12коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості із сплати відсотків;- відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Закарпатського апеляційного суду до або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», код за ЄДРПОУ 19355562, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 виданий 01.04.1997 року Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області, ІПН НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 07.07.2022.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М.Хамник