Справа № 308/15994/21
04 липня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судових засідань Боті О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про захист прав споживача фінансових послуг, шляхом встановлення остаточного розміру заборгованості за кредитним договором,
встановив:
26.11.2021 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Розман С.Ю. звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Спектрум Ессетс», в якому просить встановити остаточний розмір заборгованості позивачки за кредитним договором від 06.03.2008 №014/1228/3/11237, укладеним між нею та ВАТ «Ерсте Банк», в сумі 285752, 60 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлено посилається на те, що 06.03.2008 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено вищевказаний кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким позивачка уклала з банком договір іпотеки. За рішенням суду від 06.12.2010 з позивачки стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 2875752, 60 грн. При цьому новим кредитом - відповідачем ТОВ «Спектрум Ессетс», якому банк відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, надіслано позивачці письмову вимогу від 21.04.2021 про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Сума заборгованості за кредитним договором у вказаній вимозі визначена у 1296597, 65 грн. Адвокат оспорює означену суму, так як така не може бути більшою, аніж визначена в судовому рішенні. При цьому представник позивачки просить захистити право позивачки, як споживача фінансових послуг, шляхом встановлення остаточного розміру заборгованості за кредитним договором.
25.02.2022 представник відповідача ТОВ «Спектрум Ессетс» адвокат Ткачук О.А, надіслав до суду відзив, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ТОВ «Спектрум Ессетс» набув право вимагати від позивачки виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі та обсязі, що існували на момент укладення договору про відступлення прав вимоги, а саме в загальній сумі 1669404, 43 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 1296597, 65 грн. При цьому зазначає, що судовим рішенням стягнуто з позивачки суму заборгованості в гривневому еквіваленті.
В судове засідання представник позивачки не з'явився, 01.03.2022 надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує.
В судове засіданні представник відповідача не з'явився, однак в матеріалах справи наявний відзив, в якому висловлено позицію сторони відповідача щодо заявленого - відмовити у задоволенні позову.
З огляду на те, що стороною відповідача висловлено свою правову позицію по суті позову, суд вважає за можливе розглянути спір на підставі наданих письмових доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, судом встановлено наступні обставини.
06 березня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та позивачкою укладено кредитний договір №014/1228/3/11237.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 30000 доларів США зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 06 березня 2018 року (включно) зі сплатою 13,5% відсотків річних. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти були призначені для кредитування під заставу.
На забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором Позивачка також уклала з Банком нотаріально посвідчений договір іпотеки від 06.03.2008 №014/1228/3/11237/1, відповідно до якого вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
У зв'язку з частковим виконанням кредитного договору, не поверненням кредиту на умовах та у строки, визначені договором, ПАТ «Ерсте Банк» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позивачки та ОСОБА_2 (поручителя відповідно до договору поруки №041/1228/3/11237/2 від 06.03.2008) заборгованості за вищевказаним кредитним договором в сумі 285752, 60 грн.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2010 у справі №2п-8902/10, яке набрало законної сили 21.12.2010, позов банку задоволено. Стягнуто солідарно з позивачки та поручителя на користь банку 285752, 60 грн. заборгованості та судові витрати по справі.
В мотивувальній частині рішення зазначено, що станом на 13.09.2010 заборгованість позивачки перед банком - 36133, 71 долар США, що становить 285752, 60 грн. за курсом НБУ й складається серед іншого з 28500, 47 доларів США, що становить 225387, 42 грн. непогашеної суми боргу.
25 вересня 2020 року між ПАТ «ФІДОБАНК» (яке є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» і ПАТ «Ерсте Банк») та ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL3N218881 від 25 вересня 2020 року, відповідно до якого ПАТ «ФІДОБАНК» відступив шляхом продажу ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» права вимоги, що належали ПАТ «ФІДОБАНК» за відповідними договорами, до яких, зокрема, входять права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/1228/3/11237 від 06.03.2008 та усіма забезпечувальними договорами.
Відповідно до Додатку №1 до Договору відступлення до нового кредитора ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» перейшли права вимоги за кредитним договором №014/1228/3/11237 від 06.03.2008, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за яким вказана у валюті кредиту станом на 25.09.2020 в загальні сумі - 1669404, 43 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 1296597, 65 грн., відсотки - 372 806, 78 грн., комісії - 0 грн. Аналогічні суми зазначені й у відповідній графі «заборгованість (еквівалент в національній валюті) станом на 25.09.2020.
Відповідач в порядку ст.ст. 35-39 Закону України «Про іпотеку» надіслав позивачці письмову вимогу від 21.04.2021 №21/04/21-21 про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, де серед іншого вказав, що станом на день направлення вимоги розмір заборгованості за кредитним договором №014/1228/3/11237 від 06.03.2008 становить 1296597, 65 грн. по основному зобов'язанню (тілу кредиту).
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 у справі №159/4547/19
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
За змістом частини першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Як зазначалося вище відповідач надіслав позивачці письмову вимогу від 21.04.2021 №21/04/21-21 про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, де серед іншого вказав, що станом на день направлення вимоги розмір заборгованості за кредитним договором №014/1228/3/11237 від 06.03.2008 становить 1296597, 65 грн. по основному зобов'язанню (тілу кредиту).
Суд зауважує, що означена вимога в розумінні цивільного законодавства не є правочином чи договором, не породжує нових прав та обов'язків між сторонами, а є наслідком існуючих зобов'язань.
Так, як зазначалося вище, між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між останньою та банком укладено договір іпотеки. Наслідком неналежного виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором було звернення банку до суду із позовом про стягнення заборгованості, яке було задоволено з ухваленням відповідного рішення. Згодом право вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання останнього, між ВАТ «Ерсте Банк» та позивачкою, перейшло до відповідача, з яким банк уклав Договір про відступлення прав вимоги, вказавши відповідну суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В позовній заяві суму заборгованості, визначену у вимозі, та відповідно у договорі про відступлення права вимоги, позивачка вважає спірною, посилаючись на судове рішення, яким з нею стягнуто іншу суму заборгованості за кредитним договором.
Представник позивачки вказує, що найбільш дієвим способом захисту порушеного права у судовому порядку, є захист права позивачки, як споживача фінансових послуг, шляхом встановлення остаточного розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 285752, 60 грн.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.96 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема про те, яке право споживача, передбачене саме ЗУ «Про захист прав споживачів», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
01.12.2021 судом постановлено ухвалу, якою залишено без руху позовну заяву серед іншого у зв'язку з відсутністю обґрунтування заявленої позовної вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів».
Однак в означеній частині ухвала виконана не була. Судом було відкрито провадження у справі з огляду на те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В розглядуваному випадку стороною позивача не доведено порушення відповідачем права позивачки, яке підлягає відновленню, в тому числі як споживача фінансових послуг, доводи представника позивачки зводяться до спірності розміру заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким відступлено попереднім кредитором новому кредитору. Проте вказані обставини можуть бути предметом доказування та встановлення, до прикладу, у справі за позовом нового кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин суд відмовляє у позовних вимогах.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.
Керуючись ст. ст.4,5,133,137, 174,175,177,263, 264, 265, 352, 353, 360 ЦПК України, ст.15, 203, 512, 514, 625, 1048, 1050 ЦК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про захист прав споживача фінансових послуг, шляхом встановлення остаточного розміру заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов