14.02.2007 Справа № А37/220-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідача),
суддів: Сизько І.А., Тищик І.В.,
при секретарі судового засідання Заєць П.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Базилевич Ю.О., довіреність №5 від 12.01.07, юрисконсульт;
Швець В.Б., довіреність № 6 від 12.01.07, головний бухгалтер;
від відповідача: Багно Ю.В., довіреність № 41 від 16.08.06, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року у справі № А 37/220-06
за позовом Приватного вищого навчального закладу “Нікопольський економічний університет», м. Нікополь;
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Нікополь;
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року задоволені позовні вимоги приватного вищого навчального закладу “Нікопольський економічний університет» до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001202342/0/21130 від 01.06.2006 року та № 0001202342/1/25657 від 30.06.2006 року.
Постанова мотивована тим, що:
- на підставі акту перевірки від 23.05.2006року №886/231-20250006 та результатів адміністративного оскарження відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 01.06.2006року №0001202342/0/21130 та від 30.06.2006року № 0001202342/1/25657, якими нараховано податок на прибуток на суму 12810,61грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 43502,99 грн., всього на суму 172213,60грн.;
- на думку відповідача, позивачем занижено валові доходи в період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року на 310894,04 грн., а саме: не врахована вартість фактично наданих послуг по навчанню, які не були сплачені студентами;
- суд погодився з думкою позивача про те, що зазначена заборгованість пов'язується з передоплатою навчання і не може свідчити про фактичне надання результатів послуги відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»;
- за цими обставинами нараховано податку на прибуток на суму 16 664,90 грн. та штрафні санкції на суму 15 727,98 грн.;
- відповідач за результатами перевірки вважав неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат у IV кварталі 2004 року затрати на відрядження працівників позивача до м. Києва та м. Чернігова на загальну суму 3879,56 грн., оскільки позивачем в ході перевірки не було надано доказів, що б підтверджували наявність офіційно зареєстрованих у цих містах представництв та філій позивача;
- на думку суду зі змісту п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» головними умовами віднесення затрат з відрядження до валових витрат є фактично їх підтвердження та зв'язок з основною діяльністю платника податку. Тому посилання відповідача на відсутність в ліцензії з надання освітніх послуг найменування населених пунктів, з якими пов'язані спірні відрядження, суд визнав неправомірним;
- в перевіряємий період позивачем до складу валових витрат включена вартість маркетингових послуг, наданих йому приватним підприємцем Корнієнко М.М. на підставі договорів від 01.09.2003 року та від 01.09.2005 року на загальну суму 215 443,00 грн.
На думку суду, дані витрати підтверджені позивачем належними доказами -актами виконаних робіт. Вимоги до документів, якими можуть бути підтверджені витрати підприємства, Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств» та “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на які посилається відповідач, не встановлені.
Тому нарахування податку на прибуток на суму 51155,60 грн. та штрафних санкцій на суму 17 865,94 грн. суд визнав неправомірним.
Суд також прийшов до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій на суму 9375,00 грн., які пов'язуються з несвоєчасним віднесенням до складу валових витрат та валового доходу суми отриманої поворотної фінансової допомоги.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову у справі № А 37/220-06 скасувати, оскільки судом порушено норми матеріального права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, та п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправомірне застосування господарським судом норм п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно заниження позивачем валових витрат за IV квартал 2005 року, а саме 75 000 грн. повернутої фінансової допомоги гр. Радкевичу О.Д.
Відповідно до акту перевірки від 23.05.2006 року № 886/231/20250006 відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та нарахував штрафні санкції з цього порушення у розмірі 9375,00 грн. Донарахування податку відповідачем не проводилось. Недоплата податку на момент винесення податкового повідомлення-рішення відсутня.
Колегія суддів вважає, що посилання господарського суду на неправомірність нарахування штрафних санкцій та посилання на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є правомірним.
Стосовно доводів скаржника про неправомірне включення до складу валових витрат платника податку витрат на відрядження у за IV квартал 2004 року та нарахування за цими обставинами податку на прибуток на суму 76664,90 грн. та фінансових санкцій на суму 15727,98 грн., колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що витрати у перевіряємий період на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з позивачем, включені платником податків до складу валових витрат за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю платника податку.
Посилання скаржника на відсутність в ліцензії з надання освітніх послуг найменування населених пунктів, з якими пов'язані спірні відрядження, колегія суддів вважає безпідставними.
Стосовно доводів скаржника про безпідставне завищення позивачем валових витрат на вартість маркетингових послуг на суму 215 443,00 грн. відповідно до угоди з ПП Корнієнко М.М., колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договорів від 01.09.2003 року та від 01.09.2005 року позивачу ПП Корнієнко М.М. надані послуги по проведенню маркетингових досліджень ринку освітніх послуг, здійснено рекламно-агітаційну діяльність по залученню студентів, розповсюдженню рекламної продукції, методично-правове супроводження навчання студентів та консультаційну підтримку.
Загальна сума маркетингових послуг за перевіряє мий період -215 443,00 грн.
Виконання послуг підтверджується актами виконаних робіт.
Посилання скаржника на ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правильність оформлення документів бухгалтерського обліку не є предметом спору, а витрати підприємства з маркетингових послуг підтверджено позивачем належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.
Керуючись викладеним, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року у справі №А37/220-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя І.А. Сизько
Суддя І.В. Тищик
Ухвала виготовлена в повному обсязі 26.03.2007 року.