Справа № 539/360/22
Провадження № 2/539/546/2022
06 липня 2022 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
секретаря - Шрейтер С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал»про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У позові вказала, що 04.06.2014 року між позивачкою та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500490340 про отримання кредиту в сумі 28 547,36 гривень під 11,99 % річних терміном на три роки.
05.04.2016 року Лубенський міськрайонний суд виніс заочне рішення яким стягнув з позивачки на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 29 332,01 гривень за кредитним договором № 500490340 від 04.06.2014 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 гривень.
13.09.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до ВДВС Лубенською міськрайонного управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження по стягненню зазначеної заборгованості.
14.09.2016 року на підставі виконавчого листа №539/307/16-ц виданого 17.06.2016 року Лубенським міськрайонним ВДВС ГТУ юстиції у Полтавській області було відкрите виконавче провадження ВП №52214001 по стягненню з позивачки боргу перед ПАТ «Альфа Банк».
Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 12.10.2020 року по справі № 539/307/16-ц було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал».
15.09.2021 року до Лубенського ВДВС надійшла заява нового стягувана про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. 28.09.2021 р. постановою відділу виконавче провадження ВП № 52214001 було завершене на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
На момент повернення виконавчого документа стягувану залишок заборгованості за виконавчим листом №539/307/16-ц виданим 17.06.2016 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області складав 14 331,99 гривень. Повторно на примусове виконання вказаний виконавчий документ до Лубенського ВДВС не надходив.
20 січня 2022 року позивачка дізналася, що постановою приватного виконавця виконавчої округу Полтавської області Скрипником В.Л. 13.01.2022 року було відкрито виконавче провадження ВП № 68126246 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 16012 виданого 10.11.2021 року про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 94 184,47 гривень, з яких:
- заборгованість за процентами та комісією - 75 516,11 грн,
- заборгованість за сумою кредиту - 18 668,36 грн,
- витрати, пов'язані з вчинення виконавчого напису нотаріусом - 500,00 грн.
А всього загальна сума, яка підлягає стягненню - 94 684,47 гривень.
У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 16 січня 2019 року по 27 жовтня 2021 року.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивачка вважає, що виконавчий напис № 16012 від 10.11.2021 р., вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки сума боргу за кредитним договором № 500490340 укладеним з ПАТ «Альфа-Банк» значно менша, ніж зазначена у виконавчому написі, крім того не зрозумілий період стягнення заборгованості, а тому прохає суд: визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №16012, за кредитним договором №500490340 від 04.06.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Округу Сазоновою Оленою Миколаївною, 09.11.2021 року, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 94684,47 гривень (сума боргу за договором кредиту в розмірі 94 184,47 гривень та 500 гривень витрат за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати покласти на відповідача.
06.07.2022р. від відповідача надійшов відзив на позов, та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Відзив мотивовано тим, що виконавчий напис вчинено відповідно до чинного законодавства.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає, можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних, документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Прохають відмовити позивачу у задоволенні позивних вимог.
В клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг).
Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
До позовної зави не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату.
Прохають відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.
Представник позивачки - адвокат Садовий В.В., надав суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності та позивачки. Позов підтримує на його задоволенні наполягає. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання представника не направив, своє відношення до позову виклав у відзиві на позов.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна в судове засідання не з'явилася, хоча відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини справи дослідивши докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.
Водночас, відповідно до ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.
При вирішенні даного спору суд виходитиме з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.
Судом встановлено, що постановою від 13.01.2022 року приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. відкрито виконавче провадження ВП №68126246 на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоноввої О.М. №16012 від 10.11.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 94684,47 грн. (а.с.23-24).
Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172, в разі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин , для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості, не обґрунтовано період стягнення заборгованості, до того ж позивач надала довідку Лубенського відділу ДВС у Лубенському районі, що на момент повернення виконавчого документу стягувачу, залишок заборгованості за виконавчим листом №539/307/16-ц складав 14331,99грн. (а.с. 20)
Зважаючи на те, що цивільно-правовий спір є наслідком передусім неправомірності вимог ТОВ «Вердикт Капітал», суд вважає, що в даному випадку товариство є належним відповідачем по справі.
При цьому, суд враховує роз'яснення викладені в постанові Пленуму ВССУ РЦКС «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року №2, згідно якої питання про визначення складу учасників у справах цієї категорії та процесуального статусу нотаріуса має вирішуватися залежно від того, що є предметом оскарження.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності з п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1438,60 гривень покладається на відповідача.
Що стосується розподілу витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Згідно позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Тобто стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід якомога детальніше описати надані послуги та надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.
Стороною позивача надана угода на представництво інтересів та попередній розрахунок суми судових витрат. Разом з тим, акту прийому-передачі виконаних робіт чи платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом на правничу допомогу, стороною позивача не надано, що унеможливлює об'єктивно оцінити понесені витрати на правничу допомогу.
Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З огляду на вищевикладене, наведене питання судом буде вирішено додатковим рішенням, у разі подання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 137, 141, 247, 264, 265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б), треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( адреса: м. Київ, бульвар Л. Українки, 9, оф.134), приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович ( адреса: м. Кременчук, вул. Ак. Маслова, 15/4, каб. 1, 12) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №16012, за кредитним договором №500490340 від 04.06.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Округу Сазоновою Оленою Миколаївною, 09.11.2021 року, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 94684,47 гривень (сума боргу за договором кредиту в розмірі 94 184,47 гривень та 500 гривень витрат за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1438,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М. Даценко