іменем України
(заочне)
Справа №377/200/22
Провадження №2/377/159/22
07 липня 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Носенко І.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
24 травня 2022 до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 110, 112-113 СК України, просить розірвати шлюб між ОСОБА_2 та нею, ОСОБА_1 , зареєстрований 25 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 130.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 25 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 130. Від спільного шлюбу у них народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що з грудня 2021 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на життя та сімейні стосунки. Позивач та відповідач живуть самостійним життям, тому шлюб існує формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Сторони не ведуть спільне господарство, спільний бюджет відсутній. Між позивачем та відповідачем на час подання позову відсутні спірні питання про поділ спільного майна. Після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом з позивачем.
Ухвалою судді від 31 травня 2022 року, після виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на 23 червня 2022 року.
Ухвалою суду від 23 червня 2022 року судовий розгляд справи було відкладено на 07 липня 2022 року на підставі частини 4 статті 223 ЦПК України.
В призначене судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В матеріалах справи знаходиться клопотання позивача, в якому вона просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 07 липня 2022 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 25 вересня 2010 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 25 вересня 2010 року зроблено відповідний актовий запис № 130. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .
Під час шлюбу в них народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення до суду стало те, що з грудня 2021 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на життя та сімейні стосунки. Позивач та відповідач живуть окремим життям, тому шлюб існує формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Сторони не ведуть спільне господарство, спільний бюджет відсутній.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частиною 2 статті 18, пункту 3 статті 51, частиною 3 статті 56, частиною 1 статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача і відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною 2 статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, між сторонами відсутні спірні питання про поділ спільного майна. Після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом з позивачем.
У відповідності до статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В заяві позивач зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 992,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 130.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне заочне рішення суду складено 07 липня 2022 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька