Справа № 357/5257/22
2-а/357/136/22
05.07.2022 уддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 липня 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення № 16 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було прийнято 15.06.2022 року завідувачем сектору протидії нелегальної міграції Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області ОСОБА_3 та затверджено 15.06.2022 року начальником Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ларисою Ашуровою. Зобов'язати Білоцерківський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області анулювати запис начальника Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у Київській області Лариси Ашурової від 15.06.2022 року в паспорті громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , номер НОМЕР_1 , що виданий 28.03.2016 року, про прийняте рішення про примусове повернення від 15.06.2022 року із встановленим строком для виїзду 30 діб.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 року, визначено суддю за випадковим числом Орєхова О.І.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 частині зобов'язання Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області анулювати запис начальника Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у Київській області Лариси Ашурової від 15.06.2022 року в паспорті громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , номер НОМЕР_1 , що виданий 28.03.2016 року, про прийняте рішення про примусове повернення від 15.06.2022 року із встановленим строком для виїзду 30 діб, не підсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області з наступних підстав.
Відповідно до статті 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
При цьому, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною 1 статті 20 КАС України.
Таким чином, статтею 20 КАС України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) змінено юрисдикцію адміністративних судів, зокрема, звужено предметну юрисдикцію загальних місцевих судів, як адміністративних судів.
Отже, починаючи з 15 грудня 2017 року, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, як адміністративний суд, не є належним судом для розгляду деяких категорій справ, які за предметно-територіальною юрисдикцією на даний час підсудні Київському окружному адміністративному суду.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zandv. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право особи на розглядїї справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами частини 1 статті 318 КАС України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
З наведенного вбачається, що розгляд справи адміністративним судом з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 318 КАС України).
За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Виходячи з вищевикладених обставин, слід відмовити в частині відкриття провадження відносно зобов'язання Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області анулювати запис начальника Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у Київській області Лариси Ашурової від 15.06.2022 року в паспорті громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , номер НОМЕР_1 , що виданий 28.03.2016 року, про прийняте рішення про примусове повернення від 15.06.2022 року із встановленим строком для виїзду 30 діб.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 20, 256, 294-295, 318 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в частині зобов'язання Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області анулювати запис начальника Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у Київській області Лариси Ашурової від 15.06.2022 року в паспорті громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , номер НОМЕР_1 , що виданий 28.03.2016 року, про прийняте рішення про примусове повернення від 15.06.2022 року із встановленим строком для виїзду 30 діб, так як дана категорія справи належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме: Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцятиднів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов