Справа № 276/707/18
Провадження по справі №2/276/14/22
20 червня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи ОСОБА_4 , про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації на транспортний засіб та витребування автомобіля з незаконного володіння, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7108/18/001052 від 10 березня 2018 року щодо продажу транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , легковий седан-В, білого кольору, від 19 травня 2018 року, за громадянином ОСОБА_3 ; витребувати з володіння ОСОБА_3 , транспортний засіб Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , легковий седан-В, білого кольору передати його ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.02.2018 року він надав у користування на один день вищезазначений автомобіль разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу своєму знайомому гр. ОСОБА_5 , проте останній не повернув автомобіль. 11.04.2018 року він звернувся в поліцію з заявою про вчинення шахрайства гр. ОСОБА_5 . За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12018100080002940 від 11 квітня 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В ході слідства встановлено, що невідомі особи підробили паспорт на його ім'я, вклеїли фото іншої людини та 10.03.2018 року у співучасті з відповідачем ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу № 7108/18/001052 від імені ОСОБА_1 . На підставі даного договору 13.03.2018 року відповідач ОСОБА_2 здійснив у ТСЦ 1843 перереєстрацію на своє ім'я автомобіля Chevrolet Cruze та отримав нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і д.н.з. автомобіля НОМЕР_4 . Зазначає, що жодної довіреності на перереєстрацію, продаж, отримання дублікатів реєстраційних документів не видавав і не підписував, автомобіль не продавав та наміру продати не мав, підписи в актах огляду та технічного стану та договорі комісії на продаж транспортного засобу від 10 березня 2018 року не ставив, документи про отримання грошових коштів не підписував та жодних коштів чи інших благ від продажу автомобіля не отримував.
Відповідно до висновку експерта від 20 червня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 , в актах огляду реалізованого транспортного засобу, актах технічного стану транспортного засобу та його складових частинах та договорі комісії на продаж транспортного засобу №7108/18/001052 від 10 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
17.03.2018 року ОСОБА_2 продав вказаний автомобіль ОСОБА_6 , який зареєстрував його на свою дружину ОСОБА_4 , які, в свою чергу, продали транспортний засіб ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28.11.2018 відкрито провадження у даній справі.
14.12.2018 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що в 2018 році придбав за 7000 доларів США у незнайомого йому чоловіка автомобіль марки Chevrolet Cruze, при цьому перевірив транспортний засіб, чи не перебуває він в розшуку, звірив прізвище, ім'я та по батькові особи, яка продавала автомобіль з відповідною інформацією в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та документі, що посвідчує особу. Жодних підозр про те, що продавав автомобіль не власник, чи сумнівів у достовірності пред'явлених документів не виникло, ніяких проблем з транспортним засобом не було. Після придбання автомобіля користувався ним щодня, а через певний час продав його по довіреності ОСОБА_7 , у зв'язку з сімейними обставинами. Крім того вказав, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу автомобіля, тому вимога про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню, а позовна вимога про скасування державної реєстрації транспортного засобу пред'явлена до неналежних відповідачів. Також вважає належним способом захисту звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства про відшкодування збитків з винної особи або в межах кримінального провадження з цивільним позовом.
Третя особа ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій зазначила, що вона є сумлінним набувачем спірного автомобіля, при купівлі автомобіля було проведено відповідну експертизу. Продала транспортний засіб згідно вимог закону.
Відповідач ОСОБА_3 направив до суду письмові пояснення, згідно з якими він придбав автомобіль марки Chevrolet Cruze, користувався ним, зробив певні ремонтні роботи, після чого продав його іншому власнику.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2018 року позивач надав у користування на один день автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_5 разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу своєму знайомому гр. ОСОБА_5 , проте останній не повернув автомобіль.
Згідно відомостей реєстраційної картки транспортного засобу марки CHEVROLET CRUZE, д.н.з. НОМЕР_5 , вказаний автомобіль, що належав на праві власності ОСОБА_1 , перереєстровано на підставі договору №7108/18/001052 від 10.03.2018 на нового власника - ОСОБА_2 та змінено номерний знак на НОМЕР_6 . (а.сп.18-19).
16.03.2018 в Єдиному реєстрі довіреностей зареєстровано довіреність ОСОБА_2 на право розпорядження його представником ОСОБА_8 транспортним засобом, а саме: автомобілем марки CHEVROLET CRUZE, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 . Вказане підтверджується копією довіреності від 16.03.2018 та витягом з реєстру (а.сп.21, 29).
У свою чергу, 17.03.2018 ОСОБА_8 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатися вищезазначеним транспортним засобом.
06.04.2018 ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2018/891342, на підставі якого остання набула у власність автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2012 року випуску. (а.сп.131).
У подальшому, 19.05.2018 ОСОБА_4 продала зазначений транспортний засіб ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 8046/2018/949146 від 19.05.2018 (а.сп.132).
11.04.2018 зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, у зв'язку з тим, що 13.03.2018 ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_1 , шахрайським шляхом заволодів автомобілем «Шевроле Круз» н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 , та за допомогою підроблених документів перереєстрував транспортний засіб.
У даному кримінальному провадженні проведено судову почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта №8-4/1188 від 20.06.2018 підписи від імені ОСОБА_1 в актах огляду реалізованого транспортного засобу, 7108/18/001052 від 10.03.2018 в 2 екземплярах, актах технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 7108/18/001052 від 10.03.2018 в 2 екземплярах, договорах комісії №7108/18/001052 від 10.03.2018 в 2 екземплярах виконані не ОСОБА_1 (а.сп. 10-13).
08.12.2021 на запит суду Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Житомирській області надано інформацію з бази даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС, згідно з якою станом на 10.11.2021 право власності на автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2012 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору №3825 від 28.08.2020 (а.сп.169).
Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу 7108/18/001052 від 10.03.2018, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями статтей 79, 80 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. (стаття 84 ЦПК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 7108/18/001052 від 10 березня 2018 року щодо продажу транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .
Проте, копію вказаного договору суду не надано, оригінал договору купівлі-продажу в судове засідання для огляду не пред'явлено, жодних клопотань про витребування копії договору стороною позивача не заявлено, такий доказ в матеріалах справи відсутній.
Щодо надання на підтвердження позовних вимог висновку експерта від 20.06.2018, то суд зазначає, що такий висновок складено за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи, а об'єктом дослідження був договір комісії № 7108/18/001052 від 10 березня 2018 року, а не договір купівлі-продажу.
За своєю правовою природою договір комісії відрізняється від договору купівлі-продажу. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відтак, в договорі комісії однією зі сторін є комісіонер, який за комісійну плату діє в інтересах комітента.
Водночас, зазначений договір комісії також не надано суду та не витребувано у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що без дослідження договору купівлі-продажу № 7108/18/001052 від 10 березня 2018 року, який є належним доказом щодо предмета доказування, неможливо встановити його дійсний зміст, зокрема, хто є сторонами цього договору, а також визначені ними умови правочину.
Крім того, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, без встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення та винуватості конкретних осіб не є достатнім для визнання договору недійсним.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.
Крім того, як зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) , задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Що стосується позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_3 транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, та передачі його ОСОБА_1 , суд враховує наступне.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Статтею 388 ЦК України передбачені випадки витребування майна власником від добросовісного набувача:
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 роз'яснено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.
Як встановлено судом, станом на 10.11.2021 право власності на автомобіль марки CHEVROLET CRUZE, 2012 року випуску, (VIN) НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі договору №3825 від 28.08.2020 (а.сп.169).
Відтак, ОСОБА_9 є останнім набувачем спірного транспортного засобу.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
На стадії розгляду даної справи по суті судом було встановлено, що належним відповідачем у справі про витребування спірного автомобіля в порядку статті 388 ЦК України є ОСОБА_9 , як останній набувач транспортного засобу.
Клопотань про залучення вказаної особи в якості співвідповідача або ж заміни відповідача на належного не заявлено, а тому наявні підстави для ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування з володіння ОСОБА_3 транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, як до неналежного відповідача.
Крім того, не підлягає задоволення позовна вимога про скасування державної реєстрації транспортного засобу Chevrolet Cruze, 2012 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 за громадянином ОСОБА_3 , оскільки на даний час транспортний засіб за ним не зареєстрований.
З огляду на вищезазначене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи ОСОБА_4 , про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації на транспортний засіб та витребування автомобіля з незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_9 .
Повний текст рішення складено 01.07.2022.
Суддя А.М. Збаражський