"29" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2715/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом: Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, код ЄДРПОУ 00023857) до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (65078, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28, код ЄДРПОУ 05508766)
про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 26.09.2008, про визнання недійсним Статуту в редакції від 2008 року, затвердженого протоколом від 26.09.2008 та про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від позивача - Хаджи І.А. (ордер від 02.11.2021 серія АТ № 1016267);
Від відповідача - ОСОБА_1 (ордер від 18.05.2022 серія ВН № 1138378).
Суть спору:
Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (далі - Позивач, ГО «ВСА») звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (далі - Відповідач, ГО «ОООА») з вимогами про:
- визнання недійсним та скасування рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008;
- визнання недійсним Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008;
- зобов'язання Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (колишня назва Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», код ЄДРПОУ 05508766, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28) привести свій Статут до редакції, яка відповідатиме положенням Статуту Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 2007 року.
Ухвалою суду від 13.09.2021 позовну заяву Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме сплатити суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6 810,00 грн. та надати докази надсилання копії позовної заяви разом із додатками до неї іншим учасникам справи в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено Громадській організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
29.09.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків від 27.09.2021 (вх. № 25641/21) разом із документами, які підтверджують сплату судового збору та відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.11.2021.
Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 01.11.2021 на 15.11.2021, від 15.11.2021 на 29.11.2021.
Протокольною ухвалою від 29.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.12.2021.
Протокольною ухвалою від 13.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.12.2021.
Ухвалою суду від 28.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі від 28.12.2021 (вх. № 35208/21).
У судовому засіданні 28.12.2021 оголошено перерву до 08.02.2022.
Судове засідання 08.02.2022 не відбулося у зв'язку із перебування головуючого судді на лікарняному, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 17.02.2022 судове засідання призначено на 07.03.2022.
Судове засідання призначене на 07.03.2022 не відбулося у зв'язку із зняттям справи з розгляду, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою від 31.03.2022 призначено судове засідання на 18.05.2022.
У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 18.05.2022 до 25.05.2022, від 25.05.2022 до 08.06.2022, від 08.06.2022 до 15.06.2022, від 15.06.2022 до 29.06.2022.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 1, 3, 13, 21 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, обґрунтовані тим, що оспорюване рішення XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене протоколом від 26.09.2008, яким було затверджено нову редакцію Статуту ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», прийнято Відповідачем з перевищенням повноважень, визначених його Статутом, з порушенням статутних положень ГО «ВСА» та норм законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, що призвело до порушення корпоративних прав та інтересів Позивача.
Позивач зазначає, що ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»» (далі - ГО «ООО ВСА») була створена як його регіональне представництво та є місцевим осередком, майно якого належить ГО «ВСА», а Відповідач має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном.
Позивач вказує на те, що зміст пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 6.4, 7.1 Статуту ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», в редакції 2008 року, що була затверджена рішенням оформленим протоколом від 26.09.2008, змінює правовий статус ГО «ООО ВСА» з місцевого осередку на незалежну організацію та припиняє її зв'язок з ГО «ВСА».
Зокрема, пункт 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА», в редакції 2008 року, позбавляє ГО «ВСА» належного їй права власності на майно, що знаходилось на правах оперативного управління у Відповідача згідно із пунктом 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА», в редакції 2001 року, пунктом 7.3 Статуту ГО «ВСА», в редакції 2007 року, і пунктом 8.4 Статуту ГО «ВСА» в чинній редакції 2020 року.
А відтак, Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року суперечить чинному на час його прийняття Статуту ГО «ВСА» в редакції 2007 року, затвердженому IX з'їздом ГО «ВСА» 31.05.2007.
При цьому зазначає, що наслідком прийняття вказаних змін до Статуту ГО «ООО ВСА», а також їх реєстрації на підставі наказу Головного управління юстиції в Одеській області від 27.03.2009 № 174-о/д, постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 і рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, є протиправне втручання у право власності Позивача на нерухоме майно, переоформлення якого на себе розпочав Відповідач.
Також Позивач зазначає, що на підставі рішення XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого протоколом від 26.09.2008, яким було затверджено нову редакцію Статуту ГО «ООО ВСА», він втратив значну суму щоквартальних відрахувань, які здійснювались Відповідачем на його рахунок відповідно до пункту 7.6 Статуту ГО «ВСА» в редакції 2007 року і пункту 8.7 Статуту ГО «ВСА» в редакції 2020 року.
Позивач наголошує на порушенні оспорюваним рішенням та затвердженим ним статутом Відповідача пункту 1.3 та розділу 7 Статуту ГО «ООО ВСА», в редакції 2001 року, затвердженого президією Центральної ради ГО «ВСА» від 16.05.2001 № 18, згідно із якими, обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїм статутом, який не суперечить Статуту ВСА, і реєструється у встановленому порядку після його затвердження Президією Центральної ради. Зміни і доповнення до цього Статуту має право вносити конференція обласної організації з наступним затвердженням Центральною радою Спілки.
Також зазначає, що затвердження статуту обласної організації саме Центральною радою Спілки передбачено й пунктом 4.2 Статуту ГО «ВСА» в редакції 2007 року, затвердженого IX з'їздом ГО «ВСА» 31.05.2007, що був чинним на момент прийняття оспорюваного рішення.
При цьому, Позивач зазначає що Центральна рада ГО «ВСА» не затверджувала Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, що суперечить розділу 7 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2001 року і пункту 4.2 Статуту ГО «ВСА» в редакції 2007 року.
Окрім того, Позивач вказує на те, що оспорювані рішення та статут Відповідача суперечать пункту 9.2 Статуту ГО «ВСА», в редакції 2007 року, згідно із яким, ліквідація Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій здійснюється за рішенням відповідної конференції, затвердженим президією Центральної ради, а у випадках самоліквідації - за рішенням президії Центральної ради. При цьому наголошує, що не надавав дозвіл на відокремлення, реорганізацію чи ліквідацію Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та не приймав рішення щодо ліквідації, реорганізації чи відокремлення останньої від ГО «ВСА».
Щодо позовної давності ГО «ВСА», із посиланням на статтю 257, частину першу статті 261 Цивільного кодексу України, зазначає, що довідалася про порушення своїх прав лише 09.07.2021, коли після повторного запиту відділом державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в Одеській області Управління державної реєстрації, адвокату Хаджи І.Д. надано запитувані документи, зокрема, Протокол XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, про існування якого дізналась лише 02.07.2021 під час ознайомлення з описами Тому 1 та Тому 2 реєстраційної справи ГО «ООО ВСА». А відтак, ГО «ВСА» вважає, що трирічний строк для звернення із цим позовом до суду не сплив.
При цьому, Позивач зазначає, що жодних підозр щодо відокремлення ГО «ООО ВСА» від ГО «ВСА» у останньої не було до моменту отримання запиту від 13.07.2020 Одеської місцевої прокуратури № 2 про надання інформації в порядку ст. 36, 93 КПК України. Адже Відповідач стабільно сплачував відрахування, передбачені Положенням про нормативний розподіл та використання коштів організації, автошкіл і підприємств ГО «ВСА», що підтверджується випискою з карткового рахунку спілки № 6821 за період з 01.01.2008 до 31.12.2021. Проте після звернень ГО «ВСА» щодо невідповідності статуту організації нормам статуту Спілки, з серпня 2020 року ГО «ООО ВСА» припинила сплату щоквартальних відрахувань.
У Відповіді на відзив від 26.11.2021 (вхід від 29.11.2021 № 31882/21) Позивач заперечує проти доводу Відповідача про те, що ГО «ВСА» була створена пізніше аніж її місцевий осередок - Одеська обласна організація автомобілістів.
Позивач, із посиланням на артикули 281, 282, 289, 294 Розділу І Поділу IX Адміністративного кодексу УСРР, затвердженого постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 12.10.1927, пункти 1, 11 Інструкції Секретаріату Президії ВУЦВК «Як зареєструвати статути товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиск, та наглядати за їх діяльністю» від 16.07.1932, прийнятої на розвиток розділу І поділу ІХ Адміністративного кодексу УСРР, які діяли у 1973 році, наголошує на тому, що реєстрація товариства чи спілки відбувається за умови реєстрації їх статутів у визначеному порядку. При цьому, зазначає про відсутність жодних доказів про реєстрацію статуту Одеської обласної організації автомобілістів у 1973 році, що свідчить про виключно підготовчі та організаційні дії щодо створення цієї організації, а не про її реєстрацію. Окрім того, звертає увагу на те, що перша відома реєстрація статуту Одеської обласної організації автомобілістів відбулась тільки у 1992 році.
Позивач наголошує на тому, що такі ж підготовчі дії у 1973 році проводилися й щодо створення Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів. Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 № 193 був затверджений статут Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, яке було засноване на установчому з'їзді товариства 30.01.1974.
При цьому, Позивач зазначає, що 30.10.1973 проводилась саме Обласна установча конференція «Автолюбитель УССР», протокол якої надано самим Відповідачем, та зазначена конференція була першим етапом до створення місцевого осередку ГО «ВСА», як того й вимагав її статут, зареєстрований вже у 1974 році. Тобто, Українська республіканська спілка автомобілістів створювалась за територіальним принципом, а на території міста Одеси проводились підготовчі дії зі створення її осередка - Одеської обласної організації автомобілістів.
Також Позивач зазначає, що в подальшому на IV з'їзді Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, що відбувся 08.12.1989, було прийнято рішення про його перетворення в Українську республіканську спілку автомобілістів. У зв'язку з цим постановою Ради Міністрів УРСР від 26.09.1990 № 290 був зареєстрований статут Української республіканської спілки автомобілістів, і визнано такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 № 193 «Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів».
26.11.1992 на підставі Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2461-XII Українська республіканська спілка автомобілістів перереєструвалася в Міністерстві юстиції України як всеукраїнська громадська організація із внесенням термінологічних змін у назву, а саме - «Українська республіканська спілка» на «Всеукраїнську спілку автомобілістів». При цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймалося.
Позивач посилається на лист Міністерства юстиції України від 21.02.1994 № 11-65-44, у якому зазначено, що всі три вищезгадані назви (Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів, Українська республіканська спілка автомобілістів, Всеукраїнська спілка автомобілістів) належать одній і тій же організації - Всеукраїнській спілці автомобілістів.
Щодо доводу Відповідача про те, що він не є відокремленим підрозділом Позивача та станом на 1992 рік мав власні понад 33 відокремлені підрозділи, ГО «ВСА» зазначає, що відповідно до пункту 11 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів у редакції 1990 року районні і міські організації Спілки входять до обласних організацій, які становлять Українську республіканську спілку автомобілістів. До складу обласних, Київської міської і районних організацій Спілки входять автошколи, виробничі підприємства (дільниці) гаражного і технічного обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам, клуби, бази відпочинку, будівельні організації, екскурсійно-туристичні бюро та інші підрозділи.
Позивач вказує на те, що аналогічні положення містив й Статут Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року, відповідно до пункту 5.1 якого місцевими організаціями Спілки є первинні, міські і районні організації. Вони входять до складу, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій, які після реєстрації у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи.
Тобто, за твердженням Позивача, наявність у Відповідача власних відокремлених підрозділів не спростовує позицію про те, що Одеська обласна організація автомобілістів є саме осередком ГО «ВСА», а навіть підтверджує даний факт, адже зазначеними редакціями статуту передбачалось входження місцевих організацій та районних саме в обласну організацію, якою і є ГО «ОООА».
Заперечуючи проти доводу Відповідача про те, що в Реєстрі громадських об'єднань наявні відомості про 64 відокремлених підрозділи ГО «ВСА», але серед них відсутня ГО «ОООА», Позивач зазначає, що цей реєстр розпочав функціонувати з 2013 року. А відтак, оскільки реєстрація Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року здійснена до цього моменту, це виключає можливість відображення Відповідача у вказаному реєстрі в 2013 році, як відокремленого підрозділу ГО «ВСА».
Позивач заперечує проти доводу Відповідача про внесення відомостей до його статуту в редакції 1995 року про те, що ГО «ООО ВСА» є місцевим осередком ГО «ВСА», внаслідок пропозицій керівництва останнього. При цьому наголошує, що жодних пропозицій від нього на адресу ГО «ООО ВСА» стосовно зміни статутних документів надходити не могло, адже ГО «ВСА» мала повне право у відповідності до статутних документів (редакції статутів ГО «ВСА» 1974 року, 1990 року, 1992 року, 2000 року, 2007 року, 2020 року) вимагати від всіх осередків привести статут до вимог законодавства та у відповідність зі Статутом ГО «ВСА».
Також Позивач заперечує й проти доводу Відповідача про те, що положення його Статуту в редакції 1992 року свідчать про те, що Одеська обласна рада Спілки автомобілістів України була зареєстрована як самостійна юридична особа у формі місцевого об'єднання громадян Одеської області, яка не перебувала в жодній залежності від інших організацій.
При цьому, ГО «ВСА» зазначає, надана Відповідачем редакція статуту 1992 року не містить відмітки про її затвердження Центральною радою ВСА, які наявні на статутах ГО «ООО ВСА» в редакціях 1995 року, 2000 року та 2001 року, що, на думку Позивача, свідчить про відсутність такого затвердження взагалі, що й призвело до необхідності приведення статуту у відповідність до вимог ГО «ВСА», в результаті чого було затверджено статут ГО «ООО ВСА» в редакції 1995 року.
Позивач наголошує, що зміст протоколу XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, на підставі якої й було внесено зміни до статуту ГО «ООО ВСА», свідчить про те, що учасники цієї конференції та керівництво Відповідача усвідомлювали, що він є місцевим осередком ГО «ВСА» і зміни до його статутних документів повинні в обов'язковому порядку затверджуватися Центральною радою ВСА. Однак саме з метою відокремлення від ГО «ВСА» та стати самостійною організацією й було проведено вказану конференцію.
Також, ГО «ВСА» вважає, що не повинні братись до уваги відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Відповідача як про самостійну юридичну особу у організаційно-правовій формі - громадська організація, засновниками якої є фізичні особи, адже ця інформація з'явилась після незаконного, на думку Позивача, відокремлення ГО «ООО ВСА».
Щодо посилання Відповідача на висновки зроблені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570, ГО «ВСА» зазначає, що не брало участі у цій справі, а відтак обставини, встановлені цим рішенням суду, можуть бути спростовані нею у загальному порядку відповідно до частини п'ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, Позивач у судовому засіданні зазначив, що постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 було скасовано постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022.
Заперечуючи проти доводу Відповідача про належність йому на праві власності та праві користування майна переліченого у позовній заяві, ГО «ВСА» зазначає, що ГО «ОООА» набула право власності на об'єкти нерухомості протиправно, на підставі підроблених документів, та надання державним органам та органам місцевого самоврядування інформації, яка не відповідає дійсності. А значна частина об'єктів нерухомості належить ГО «ОООА» на підставі свідоцтв про право власності, що видані на підставі оскаржуваного протоколу та статуту в редакції від 2008 року, що, на думку Позивача, свідчить про незаконність набуття права власності Відповідачем.
Також у Відповіді на відзив від 26.11.2021 (вхід. від 29.11.2021 № 31882/21) і в Запереченнях на заяву ГО «ОООА» про застосування наслідків спливу строку позовної давності від 29.11.2021 (вхід. № 32021/21) Позивач просить відмовити в задоволенні заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
ГО «ВСА» наголошує, що їй не було відомо про існування оспорюваних рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008 і Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, до моменту отримання запиту Одеської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020 за № 16.02.-52-5978 щодо надання інформації. Оскільки, саме до цього запиту було додано копії статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 1995 року, 2000 року, 2001 року та 2008 року, вивчивши зміст яких керівництво ГО «ВСА» прийшло до висновку про цілковиту суперечність статуту в редакції 2008 року регіональної організації положенням Статуту ГО «ВСА». Окрім того, Позивач зазначає, що зазначена редакція статуту не затверджувалась президією Центральної ради ГО «ВСА».
Позивач зазначає, що дійсно Постановою президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 12.10.2016 № 46 було затверджено Статут Одеської обласної організації Громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів.
При цьому, Позивач звертає увагу на те, що статут ГО «ООО ВСА», наданий на затвердження президії Центральної ради ВСА був затверджений 07.10.2016 XVIII позачерговою конференцією Одеської обласної організації Спілки.
Однак, Відповідачем до Відзиву на позовну заяву наданий Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2016 року, затверджений на XVIII позачерговій конференції Одеської обласної організації Спілки 28.10.2016.
Тобто, за твердженням Позивача статут в редакції 2016 року, який надавався президії Центральної ради ВСА і був нею затверджений, не відповідає змісту статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2016 року, що була подана на реєстрацію та зареєстрована у відповідності до чинного на той час законодавства.
У Запереченнях на додаткові пояснення від 07.06.2022 (вхід. від 08.06.2022 № 9956/22) Позивач, заперечуючи проти доводу про відсутність порушення його прав внаслідок ухвалення оспорюваного рішення та реєстрації нової редакції статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, наголошує на порушенні корпоративних прав ГО «ВСА», як керівної організації по відношенню до Відповідача у справі.
При цьому зазначає, що положеннями пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2001 року було встановлено порядок затвердження нової редакції статуту й передбачено обов'язкову участь у такому затвердженні ГО «ВСА». Однак, рішенням XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів», оформленим протоколом від 26.09.2008 було затверджено нову редакцію статуту Відповідача без його наступного погодження з ГО «ВСА», що за твердженням Позивача обмежило його в управлінських функціях щодо свого місцевого осередку.
Окрім того, ГО «ВСА» вважає, що рішенням XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів», оформленим протоколом від 26.09.2008, яким затверджено нову редакцію статуту ГО «ООО ВСА», внаслідок чого вона була позбавлена місцевого осередку, що порушує й її охоронюваний законом інтерес, як Всеукраїнської організації, яка забезпечує свою діяльність саме завдяки наявності таких осередків в кожному обласному центрі.
При цьому ГО «ВСА» зазначає, що зробила всі залежні від неї дії з метою створення свого місцевого осередку та очікувала отримувати від його діяльності конкретні результати, сподівалась, що належно представлена на території м. Одеси, і саме Відповідач захищатиме законні інтереси спілки та здійснюватиме діяльність із забезпечення статутних цілей Позивача. Однак оспорюваним рішенням було змінено статут ГО «ООО ВСА» і відокремлено її від ГО «ВСА», наслідком чого є втрата місцевого осередку, що фактично позбавило Позивача представництва на території м. Одеси.
Також, Позивач вказує на порушення його права на отримання від Відповідача щоквартальних відрахувань, встановлених постановою президії Центральної ради ГО «ВСА» від 18.12.2017 № 43. При цьому, зазначає, що внаслідок самовільного відокремлення Відповідача, яке стало результатом оспорюваного рішення, ГО «ВСА» несе майнові втрати у зв'язку із припиненням ГО «ОООА» сплати цих щоквартальних відрахувань.
Позивач також зазначає, що на підставі оспорюваних рішень і статуту в редакції 2008 року Відповідачем були отриманні правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності) на все нерухоме майно, наявне на балансі організації, і зареєстровано право власності на це майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення його прав та позбавлення належного йому нерухомого майна.
Заперечуючи проти доводу Відповідача про обрання неефективного способу захисту права, Позивач вказує на те, що визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення і визнання недійсним Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року буде мати своїм наслідком встановлення незаконності відокремлення Відповідача, оформлення на нього права власності на нерухоме майно ГО «ВСА» та припинення сплати ним щоквартальних внесків. Тобто, задоволення таких позовних вимог відновить становище, що існувало до порушення прав ГО «ВСА», а відтак обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним.
Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У Відзиві від 13.10.2021 (вхід. від 29.10.2021 № 28817/21) Відповідач заперечує проти твердження Позивача про те, що ГО «ООО ВСА» було створено як регіональне представництво ГО «ВСА». При цьому наголошує, що відповідно до норм статті 95 Цивільного кодексу України регіональне представництво створюється за рішенням юридичної особи та діє на підставі затвердженого нею положення, а частиною третьою статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI встановлено, що засновниками та членами громадської організації (громадського об'єднання) є фізичні особи. Тобто засновником громадського об'єднання не може бути юридична особа.
Відповідач зазначає, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» була створена ще 30.10.1973.
При цьому вказує на те, що на виконання рішень Виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 13.05.1973 і Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 19.07.1973 № 433, на установчому з'їзді 30.10.1973 було створено Одеську обласну організацію «Автомотолюбитель УРСР».
Відповідач наголошує, що з тексту протоколу Обласної установчої конференції від 30.10.1973 вбачається, що ГО «ООО ВСА» (на той час - Одеська обласна організація «Автомотолюбитель УРСР») була створена раніше ніж ГО «ВСА». А присутність 117 делегатів (фізичних осіб) свідчить про те, що засновниками ГО «ООО ВСА» були саме фізичні особи, а не ГО «ВСА». Ці обставини, на думку Відповідача, також додатково спростовують довід про те, що він був створений як регіональне представництво Позивача.
ГО «ООО ВСА» зазначає, що після здобуття Україною незалежності було прийнято нове законодавство з легалізації об'єднань громадян.
Зокрема, частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII встановлено, що об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.
Відповідач наголошує, що він був легалізований як юридична особа у організаційно-правовій формі місцевого об'єднання громадян під назвою Одеська обласна Рада спілки автомобілістів України, діяльність якої розповсюджується на Одеську область. Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію статуту громадського об'єднання від 26.01.1993 № 49-42/93, виданим Одеською обласною державною адміністрацією.
Відповідач зазначає, що 26.01.1993 також був зареєстрований й Статут в редакції 1992 року, затверджений Постановою Пленуму Одеської обласної ради спілки автомобілістів України від 18.12.1992. А відповідно до пункту 1.1 цього Статуту Одеська обласна рада Спілки автомобілістів України (надалі Спілка) є громадською організацією, що об'єднує на добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - любителів автомототехніки.
Пунктом 1.3 Статуту в редакції 1992 року встановлено, що Спілка (скорочення у статуті застосовано до Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України) є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок у банку тощо.
А пунктом 6.4 Статуту в редакції 1992 року визначено, що власністю Спілки (скорочення у статуті застосовано до Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України) є будівлі і споруди, обладнання, цінні папери та інше майно, придбане за власні кошти для виконання статутних завдань.
З огляду на наведену обставину видачі Свідоцтва про реєстрацію статуту громадського об'єднання від 26.01.1993 № 49-42/93, а також положення Статуту в редакції 1992 року, ГО «ОООА» наголошує, що була зареєстрована як самостійна юридична особа у формі місцевого об'єднання громадян Одеської області, яка не перебувала в жодній залежності від інших організацій.
При цьому, Відповідач зазначає, що, як випливає з Відомостей про районні/міські осередки обласної ради Спілки автомобілістів, які знаходяться у матеріалах його реєстраційної справи, він сам станом на 1992 рік мав понад 33 відокремлені підрозділи.
Відповідач вказує на те, що в подальшому відомості про Громадську організацію «Одеська обласна організація автомобілістів» були внесені до Реєстру громадських об'єднань, про що видано Свідоцтво від 31.08.1995 № 81, з якого вбачається, що ГО «ООО ВСА» є самостійною громадською організацією, діяльність якої поширюється на Одеську область, і не є відокремленим підрозділом іншої організації, зокрема ГО «ВСА».
Окрім того, Відповідач звертає увагу на те, що згідно із відомостями Реєстру громадських об'єднань, ГО «ВСА» має 64 відокремлені підрозділи, однак серед них відсутня Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів».
Відповідач наголошує, що відомості про те, що ГО «ООО ВСА» є місцевим осередком ГО «ВСА» у його статуті в редакції 1995 року з'явились внаслідок дій керівництва Позивача, яке, користуючись своїм авторитетом та статусом саме «Всеукраїнської організації», шляхом обману та перекручування фактів спонукало керівництво ГО «ООО ВСА» до необхідності внести ці зміни до свого статуту. А керівництво ГО «ООО ВСА» хибно прийняло таку пропозицію і внесло зміни до свого статуту, не розуміючи дійсних юридичних значень таких дій, оскільки не будучи повністю освідомленим у новому законодавстві, яке як і практика його застосування в 1995 році ще тільки починала формуватися. В подальшому аналогічні положення залишились і в редакціях статуту 2000 року та 2001 року.
При цьому, Відповідач зазначає, що наведені неточності у редакціях його статуту не мають жодних юридичних наслідків, адже членами ГО «ООО ВСА» та/або його керівного органу за статутом - Конференцією не приймалося жодне рішення про припинення ГО «ООО ВСА» як юридичної особи та її приєднання до ГО «ВСА», з одночасним вирішенням питання про передачу останньому майна, прав та обов'язків ГО «ООО ВСА». Тому, за твердженням Відповідача, ці неточності, що суперечили законодавству та дійсним обставинам, й були законно усунені у редакції статуту 2008 року, що фактично повернуло положення статуту до редакції 1992 року.
Також, Відповідач, із посиланням на частину першу статті 89, частину п'яту статті 95 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що відомості про організацію може бути внесено до державного реєстру або у якості самостійної юридичної особи, або у якості відокремленого підрозділу. При цьому вказує, що 28.07.2005 відомості про ГО «ООО ВСА» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме як про юридичну особу у організаційно-правовій формі - громадська організація. А у розділі «Перелік засновників (учасників)» в витязі з державного реєстру відсутні будь-які відомості про те, що засновником Відповідача є Позивач, адже ГО «ООО ВСА» було засновано фізичними особами. Окрім того, звертає увагу на те, що у державному реєстрі у розділі «Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи» щодо Позивача відсутні будь-які відомості про те, що Відповідач є регіональним представництвом ГО «ВСА».
Відповідач вказує на те, що у 2008 році вищим статутним органом ГО «ООО ВСА» було прийнято рішення про актуалізацію положень свого статуту та було затверджено його нову редакцію, що наразі оскаржується Позивачем в судовому порядку.
При цьому зазначає, що статут у наведеній редакції було подано до Головного управління юстиції в Одеській області для проведення реєстрації змін у статутних документах організації в порядку встановленому законом. Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 20.10.2008 № 561-о/д було відмовлено в реєстрації змін до статутних документів Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 було скасовано вказаний наказ і зобов'язано Головне управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України зареєструвати нову редакцію Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», затверджену Постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
На виконання вказаної постанови суду Головним управлінням юстиції в Одеській області постановлено наказ «Про реєстрацію змін до статутних документів Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» від 27.03.2009 № 174-о/д.
Відповідач наголошує, що у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 зроблено висновок про те, що ГО «ООО ВСА» є самостійною юридичною особою і відповідно до реєстраційних документів не має ніякого підпорядкування будь-яким іншим юридичним особам. А також вказано на неподання жодних доказів на підтвердження того, що ГО «ВСА» є засновником ГО «ООО ВСА», а також того, що останній є структурним підрозділом ГО «ВСА».
Заперечуючи проти доводу Позивача про втручання у його право власності на майно, перелік якого наведений у позовній заяві, ГО «ОООА» зазначає, що це майно належить на праві власності та праві користування саме Відповідачу і передавалося йому не від ГО «ВСА» або будь-якої іншої громадської організації, а від територіальних громад міста Одеси та інших населених пунктів Одеської області уповноваженими на те органами держави та місцевого самоврядування. Підтвердженням цього є рішення Одеської міської ради від 05.04.1979 № 264, від 21.06.1979 № 470, від 20.09.1979 № 737, розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 19.02.2002 № 99. На підставі цих рішень Відповідачем були отримані правовстановлюючі документи.
Окрім того, у Відзиві на позовну заяву від 13.10.2021 (вхід. від 29.10.2021 № 28817/21) Відповідач, із посиланням на статтю 223 Господарського кодексу України, статті 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, зробив заяву про застосування позовної давності. Також Відповідачем подано Заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності від 13.10.2021 (вхід від 29.10.2021 № 28818/21). При цьому, ГО «ОООА» звертає увагу на те, що позовні вимоги ГО «ВСА» стосуються рішення XV (позачергової) конференції Відповідача, оформленого протоколом від 26.09.2008, однак позов подано до суду лише в вересні 2021 року.
Відповідач вказує на наявність окрім оскаржуваного статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року також і його редакції 2016 року та чинної 2021 року.
При цьому зазначає, що Постановою президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 12.10.2016 № 46 було затверджено Статут Одеської обласної організації Громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів. Тому, за твердженням Відповідача, Позивач був обізнаний щодо існування Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2016 року, в якому містилися всі ті ж положення, які він наразі оскаржує в редакції статуту 2008 року.
Отже, на думку ГО «ОООА», Позивач знав про наявність оскаржуваних положень в статуті Відповідача щонайменше з 12.10.2016 і позовна давність в такому разі сплила ще 12.10.2019.
У Додаткових поясненнях від 17.05.2022 (вхід. від 18.05.2022 № 8261/22) Відповідач також зазначає, що Позивач не надав жодних доказів того, що його права були порушені внаслідок ухвалення рішення XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, яке оформлене протоколом від 26.09.2008 та реєстрації нової редакції статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», який був затверджений Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008. А відтак, вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
Окрім того, на думку Відповідача, Позивачем при зверненні до суду було обрано неефективний та неналежний спосіб захисту, оскільки ним оскаржується статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, положення якого вже не діють у зв'язку із реєстрацією статуту в редакції 2016 року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд
Створення Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів і Обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» та їх статус.
31.05.1973 Виконавчим комітетом Одеської обласної ради трудящих прийнято рішення «Про організацію Одеського обласного добровільного товариства автомотолюбителів» № 236, згідно із яким вирішено: 1) організувати Одеське обласне добровільне товариство автомотолюбителів, що діє на основі повної самоокупності; 2) створити організаційний комітет з підготовки та проведення конференції зі створення Одеського обласного добровільного товариства автомотолюбителів, якому доручено провести Організаційну конференцію Товариства в серпні 1973 року у м. Одесі; 3) доручено організаційному комітету з підготовки і проведення Організаційної конференції Одеського обласного добровільного товариства автомотолюбителів до 1-го липня 1973 року обговорити проект республіканського Положення цього товариства; 4) доручено виконкомам міських і районних Рад депутатів трудящих створити організаційні комітети і до 1-го вересня 1973 року провести міські та районні організаційні конференції Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів; 5) Встановлено місцезнаходження Ради обласного добровільного товариства автомотолюбителів в м. Одеса. Доручено Одеському міськвиконкому виділити відповідне службове приміщення для розміщення апарату обласного органу Одеського обласного товариства автомотолюбителів; 6) доручено Облфінвідділу і плановому відділу облвиконкому за заявкою організаційного комітету Одеського обласного товариства автомотолюбителів розглянути кошторис витрат фінансових коштів з підготовці проведення організаційної конференції та інших витрат, пов'язаних з організацією цього Товариства і надати його на затвердження Одеському облвиконкому до 01.07.1973. /т. ІІ а.с. 89-91/
Відповідно до вказаного рішення Одеської обласної ради трудящих від 31.05.1973 № 236 Виконавчим комітетом Одеської міської Ради депутатів трудящих прийнято рішення «Про організацію Одеського міського добровільного товариства автомотолюбителів» від 19.07.1973 № 433, згідно із яким вирішено: 1) організувати Одеське міське добровільне товариство автомотолюбителів, що діє на основі повної самоокупності; 2) затверджено організаційний комітет з підготовки і проведення міської конференції зі створення Одеського міського добровільного товариства автомотолюбителів; 3) доручено Організаційному комітету провести організаційну конференцію товариства в серпні 1973 року. /т. ІІ а.с. 92/.
30.10.1973 проведено ОСОБА_2 конференцію «Автомотолюбитель УРСР», про що складено протокол. Згідно із цим протоколом в установчий конференції взяли участь 117 делегатів (фізичних осіб) і постановлено: 1) Одноголосно обрати до складу Обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» 48 осіб; 2) Обрати ревізійну комісію Обласної ради у складі 5 осіб; 3) Одноголосно обрати делегатів на Установчий Республіканський з'їзд «Автомотолюбитель УРСР» у кількості 14 осіб. /т. І а.с. 93/.
Як випливає зі змісту листа Міністерства юстиції України від 21.02.1994 № 11-65-44 на установчому з'їзді 30.01.1974 було засновано Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів. /т. ІІ а.с. 213/.
Постановою Ради Міністрів УРСР «Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів» від 16.04.1974 № 193 був затверджений Статут Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів. Також, пунктами 3, 4 цієї постанови встановлено чисельність працівників апарату Республіканської ради Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів та платних працівників обласних рад Товариства і їх посадові оклади.
Відповідно до пункту 1 вказаного Статуту, у редакції 1974 року, Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів - «Автомотолюбитель УРСР» є масовою громадською організацією і має на меті об'єднання громадян-автомотолюбителів, виховання їх високої дисциплінованості і відповідальності при управлінні транспортними засобами, забезпечення активної участі у масовій роз'яснювальній роботі по запобіганню порушенням правил шляхового руху, вдосконалення їх навиків водіїв і знань з автомототехніки. Товариство будує свою роботу на основі цього Статуту, широкої творчої ініціативи і самодіяльності членів Товариства, виборності керівних органів знизу доверху і звітності їх перед членами Товариства. Добровільне товариство "Автомотолюбитель УРСР" діє на основі повної самоокупності.
Пунктом 4 Статуту, у редакції 1974 року, встановлено, що Добровільне товариство «Автомотолюбитель УРСР» та його обласні, районні і міські організації користуються правами юридичної особи, мають печатку і штамп з своїм найменуванням і несуть відповідальність по своїх зобов'язаннях в межах власних засобів і майна, за винятком майна, на яке за законом не може бути звернене стягнення.
В подальшому, внаслідок змін внесених постановами Ради Міністрів Української РСР від 15.01.1980 № 35 та від 20.05.1987 № 195, пункт 4 вказаного Статуту викладено у наступній редакції: «Обласні, районні, міжрайонні і міські організації добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», підприємства, учбові заклади користуються правами юридичної особи, мають печатку та штамп з своїм найменуванням і несуть відповідальність по своїх зобов'язаннях в межах власних засобів і майна, за винятком майна, на яке за законом не може бути звернене стягнення.».
Тобто, у пункті 4 Статуту Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів - «Автомотолюбитель УРСР» в редакції 1974 року, з наступними змінами, було передбачено наявність статусу юридичної особи у його обласних організацій.
Пунктом 7 Статуту Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів, у редакції 1974 року, передбачено, що членами добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» можуть бути громадяни СРСР, які досягли 16 років, визнають Статут Товариства і беруть участь в роботі однієї з його первинних організацій. Особи, які не мають 16 років, об'єднуються в юнацькі, дитячі групи або секції при первинних організаціях Товариства, що діють на основі положення, затверджуваного Президією Республіканської ради Товариства.
Відповідно до пункту 25 Розділу IV «Місцеві організації товариства» вказаного Статуту, в областях, містах Києві і Севастополі створюються обласні, Київська і Севастопольська міські організації добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», з наступним їх затвердженням Президією Республіканської ради Товариства. В решті міст і в районах створюються міські і районні, а в окремих випадках міжрайонні організації Товариства з наступним їх затвердженням президією ради вищестоящої організації Товариства.
Пунктом 26 Розділу IV «Місцеві організації товариства» вказаного Статуту встановлено, що вищим органом організації добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» в області, місті і районі є обласна, міська, районна і міжрайонна конференції, що скликаються один раз на два - три роки. Конференції обирають ради організацій Товариства і ревізійні комісії в кількісному складі і на строк, що встановлюються конференцією. Рада місцевої організації Товариства обирає з свого складу президію у складі голови, його заступників, відповідального секретаря і членів президії. Ревізійна комісія з свого складу обирає голову, заступника голови і секретаря.
Станом на час проведення Обласної Установчої конференції «Автомотолюбитель УРСР» 30.10.1973, проведення установчого з'їзду Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів 30.01.1974, прийняття постанови Ради Міністрів УРСР «Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів» від 16.04.1974 № 193, відносини зі створення громадської організації як юридичної особи і виникнення у неї правоздатності були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 і Адміністративного кодексу УСРР, затвердженого постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 12.10.1927, який діяв до набрання чинності Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21.08.1985 № 807-XI.
Статтею 25 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 передбачено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Згідно із артикулами 281 Розділу І Поділу IX Адміністративного кодексу УСРР, всі товариства, спілки й інші об'єднання, що не мають на меті добувати зиску, щоб здійснювати свою діяльність на території УСРР, повинні бути зареєстровані порядком, що зазначений в нижчеподаних артикулах.
У пункті 1 Інструкції Секретаріату Президії ВУЦВК «Як зареєструвати статути товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиск, та наглядати за їх діяльністю» від 16.07.1932, прийнятої на розвиток розділу І поділу ІХ Адміністративного кодексу УСРР, зазначено, що кожне товариство, спілка й інше об'єднання, що не має на меті добувати зиск, щоби здійснювати свою діяльність на території УСРР, повинно мати статут, зареєстрований порядком, встановленим Адміністративним кодексом УСРР та цією інструкцією.
Отже, на підставі вказаних норм, у період 1973-1974 років, правоздатність у громадської організації як юридичної особи виникала з моменту затвердження та реєстрації її статуту.
При цьому, окремо слід зазначити, що статус юридичної особи у обласної організації, який передбачений у пункті 4 Статуту Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів - «Автомотолюбитель УРСР» в редакції 1974 року, також виникає лише внаслідок затвердження та реєстрації статуту такої місцевої організації.
У матеріалах справи відсутні докази наявності затвердженого статуту Одеської обласної організації «Автомотолюбитель УРСР» або Одеської обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» у період з 30.10.1973, дати про яку зазначає Відповідач, і по 18.12.1992, дати затвердження Статуту Одеської обласної ради автомобілістів України постановою IV Пленуму Одеської обласної ради Спілки автомобілістів. А також відсутні й докази наявності зареєстрованого статуту Відповідача до 26.01.1993, дати видачі Свідоцтва про реєстрацію статуту громадського об'єднання № 49-42/93 Одеською обласною державною адміністрацією.
Окрім того, аналіз змісту вищенаведеного протоколу Обласної Установчої конференції «Автомотолюбитель УРСР» від 30.10.1973, зокрема, фіксація в ньому прийнятого рішення про обрання делегатів на Установчий Республіканський з'їзд «Автомотолюбитель УРСР», дозволяє дійти висновку про проведення підготовчих та організаційних дій зі створення саме Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів. А інші прийняті цією конференцією рішення стосуються лише обрання складу Обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» та її ревізійної комісії. Тобто, проводилися підготовчі дії зі створення органів місцевої обласної організації Українського республіканського добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР». При цьому, делегатами цієї конференції не приймалося будь-яких рішень про створення Обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» як окремої та не підпорядкованої будь-кому юридичної особи.
А відтак, відсутні будь-які докази на підтвердження доводу Відповідача про створення Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (старе найменування - Одеська обласна організація «Автомотолюбитель УРСР») як юридичної особи саме 30.10.1973, тобто раніше ніж Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів.
Судом встановлено, що постановою Ради міністрів Української РСР від 26.09.1990 № 290 зареєстровано Статут Української республіканської спілки автомобілістів, затверджений з'їздом Української Республіканської спілки автомобілістів 08.12.1989. А також визнано такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 16.04.1974 № 193 «Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів».
У абзацах першому та четвертому пункту 1 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року зазначено, що спілка є масовою громадською організацією, яка об'єднує на добровільних засадах власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також громадян, які не мають транспорту, для проведення роботи по забезпеченню безпеки шляхового руху, створенню необхідної матеріально-технічної бази та фінансових ресурсів з метою задоволення потреб членів Спілки в послугах по підготовці водіїв, організованому зберіганню, технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів, розвитку технічної творчості і автотуризму серед автомотолюбителів.
Підприємства й організації Спілки в своїй діяльності керуються Законом СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)», є юридичними особами, мають печатку та штамп із своїм найменуванням і несуть відповідальність по своїх зобов'язаннях у межах власних засобів і майна, за винятком майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення.
Тобто, у пункті 1 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року, як й у пункті 4 попереднього Статуту Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів в редакції 1974 року, було передбачено наявність статусу юридичної особи у її організацій.
Відповідно до пункту 3 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року членами Української республіканської спілки автомобілістів можуть бути громадяни СРСР, які досягли 16 років, визнають Статут Спілки, беруть участь у роботі однієї з її первинних організацій і сплачують членські внески.
Пунктом 11 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року встановлено, що Спілка будується за територіально-виробничим принципом.
Первинні організації Спілки створюються за місцем роботи і навчання, за місцем проживання і організованого зберігання транспорту. Первинні організації об'єднуються в районні, міські організації за територіальним принципом.
Районні і міські організації Спілки входять до обласних організацій, які становлять Українську республіканську спілку автомобілістів.
До складу обласних, Київської міської і районних організацій Спілки входять автошколи, виробничі підприємства (дільниці) гаражного і технічного обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам, клуби, бази відпочинку, будівельні організації, екскурсійно-туристичні бюро та інші підрозділи.
Республіканська рада керує організаціями і підприємствами, що входять до складу Спілки, і є для них вищестоящою інстанцією. Обласним і Київській міській радам підпорядковані місцеві ради, автошколи і виробничі підприємства Спілки. Нижчестоящі органи Спілки підконтрольні і підзвітні вищестоящим. Рішення вищестоящих органів обов'язкові для нижчестоящих.
Згідно із пунктом 24 розділу V «Місцеві організації Спілки» Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року, вищим органом організацій Спілки в області, місті і районі є відповідно обласна, міська і районна конференції, що скликаються: обласна - один раз на п'ять років; міська і районна - один раз на два-три роки. Конференції обирають ради і ревізійні комісії в кількості і на строк, що встановлюються конференцією. Рада місцевої організації обирає з свого складу президію у складі голови, його заступників, відповідального секретаря і членів президії. Кількість членів президії визначається радою. Ревізійна комісія з свого складу обирає голову, заступника голови і секретаря. У період між конференціями члени обласних, районних і міських рад Спілки, а також ревізійних комісій, які вибули з різних причин, можуть замінюватись новими на пленумі відповідної ради за пропозиціями президій рад Спілки і голів ревізійних комісій.
Отже, як випливає зі змісту Статутів Позивача в редакціях 1974 року та 1989 року, а також Протоколу Обласної Установчої конференції «Автомотолюбитель УРСР» від 30.10.1973, одеська обласна організація була створена та функціонувала як орган організації добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» в області, і яка разом з іншими обласними організаціями становила Українську республіканську спілку автомобілістів. Ці обставини спростовують довід Відповідача про його створення як окремої незалежної громадської організації.
При цьому, окремо слід зазначити, що протоколом від 30.10.1973 зафіксовано проведення установчої конференції саме місцевої обласної організації добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР», а не установчого з'їзду як про це зазначає Відповідач.
Суд відхиляє довід Позивача про створення одеської обласної організації як його регіонального представництва. Оскільки, у даному випадку, відсутні будь-які докази існування рішення юридичної особи про відкриття (створення) такого структурного підрозділу відповідно до норм статті 31 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 або ж статті 95 Цивільного кодексу України.
Реєстрація Всеукраїнської спілки автомобілістів і Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України відповідно до норм Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII.
Після здобуття Україною незалежності був прийнятий Закон України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, яким було по-новому врегульовано порядок створення, легалізації, діяльності та припинення об'єднань громадян. А пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2461-XII постановлено провести до 1 січня 1993 року легалізацію відповідно до цього Закону всіх заснованих об'єднань громадян без справляння плати за перереєстрацію.
Відповідно до частини першої статті 1, статті 3 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян (частини перша, друга, третя статті 9 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII).
Статтею 10 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII передбачено, що об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно із частинами другою, третьою, четвертою статті 11 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій встановлюється їх статутами. Громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального членства. У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени.
Частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII встановлено, що легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У випадку реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.
Судом встановлено, що 26.11.1992 Міністерством юстиції України було зареєстровано нову редакцію Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів, на якому наявне посилання на Свідоцтво № НОМЕР_1 . /т. І а.с. 89-94/.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту в редакції 1992 року Всеукраїнська спілка автомобілістів є громадською організацією, що об'єднує на добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - любителів автомототехніки.
У пункті 1.3 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року зазначено, що Спілка та її регіональні організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банку; мають свої печатки, штампи і символіку, зразки яких затверджуються Президією Центральної ради та реєструються в установленому законом порядку; мають бланки із своїм найменуванням. Регіональні організації в своїй діяльності керуються своїми статутами (положеннями), які не суперечать Статуту Спілки і реєструються в установленому порядку.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року, Спілка діє на основі індивідуального членства. Членами Спілки є громадяни України, які досягли 16 років, визнають Статут Спілки, беруть участь у роботі однієї з її первинних організації та сплачують членські внески.
Пунктом 5.1 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року передбачено, що місцевими організаціями Спілки є первинні, міські і районні організації. Вони входять до складу обласних, Київської та Севастопольської міських організації, які після реєстрації у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи.
Відповідно до пункту 5.2 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року вищим керівним органом обласних, міських і районних організацій є обласні і районі конференції, які обирають ради і ревізійні комісії строком на п'ять років у кількості, встановленій конференціями. Рада місцевої організації обирає зі свого складу строком на п'ять років президію, голову, заступника голови, відповідального секретаря і членів президії. Кількість членів президії визначається радою. Ревізійна комісія обирає зі свого складу строком на п'ять років голову, заступника голови і секретаря. В період між конференціями вибулі з різних причин члени обласних, міських і районних рад Спілки, а також Ревізійних комісій можуть замінюватись новими на пленумі відповідної ради за пропозицією президій рад Спілки і голів Ревізійних комісій.
Судом встановлено, що, як випливає з Витягу з протоколу IV Пленуму Одеської обласної ради Спілки автомобілістів від 18.12.1992, було затверджено Статут Одеської обласної ради автомобілістів в цілому з урахуванням змін і доповнень запропонованих членами ради Спілки автомобілістів. Доручено голові Президії облради Спілки автомобілістів ОСОБА_3 представити Статут на реєстрацію в Одеську обласну державну адміністрацію. /т. ІІ а.с. 100/.
При цьому, у наведеному витязі з протоколу від 18.12.1992 наявні посилання на те, що Робочий Президіум Пленуму - члені Президії облради, членів ради - 55 чоловік, присутні - 48 чоловік. Витяг підписаний Головою Президії ОСОБА_3 , Секретарем Президії ОСОБА_4 , а також скріплений печаткою Одеської обласної Ради Української республіканської спілки автомобілістів.
Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 26.01.1993 № 42/93 зареєстровано Статут Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України, затверджений Постановою Пленуму Одеської Обласної ради Спілки автомобілістів від 18.12.1992. /т. ІІ а.с. 95-99/.
Також, Одеською обласною державною адміністрацією видано Свідоцтво про реєстрацію громадського об'єднання від 26.01.1993 № 49-42/93, яким підтверджено реєстрацію Статуту Одеської обласної ради спілки автомобілістів України. /т. ІІ а.с. 94/.
Згідно із пунктом 1.1 Статуту в редакції 1992 року, Одеська обласна рада Спілки автомобілістів України (надалі - Спілка) є громадською організацією, що об'єднує на добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - любителів автомототехніки.
Окремо слід звернути увагу на те, що у наведеному пункті 1.1 в якості скороченого найменування Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України обрано слово «Спілка», яке в подальшому й використовується в цьому значенні в тексті цього Статуту саме щодо цієї юридичної особи, а не стосовно Всеукраїнської спілки автомобілістів.
У пункті 1.3 Статуту Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України у редакції 1992 року зазначено, що Спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в банку; має свої печатки, штампи і символіку, зразки яких затверджуються Президією Центральної ради та реєструються в установленому законом порядку; має бланки із своїм найменуванням.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Статуту Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України у редакції 1992 року, Спілка діє на основі індивідуального членства. Членами Спілки є громадяни України, які досягли 16 років, визнають Статут Спілки, беруть участь у роботі однієї із первинних організацій та сплачують членські внески.
Пунктом 4.1 Статуту Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України у редакції 1992 року, передбачено, що організаційна структура Спілки будується за територіальним принципом. Первинні організації Спілки створюються за місцем роботи і навчання, за місцем проживання і організації зберігання транспортних засобів. Первинні організації об'єднуються в районні організації за територіальністю. Районні організації Спілки входять в обласні організації, які становлять Спілку.
Згідно із пунктом 5.1 Статуту Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України у редакції 1992 року, місцевими організаціями Спілки є первинні і районі організації. Вони входять до складу обласної організації.
Слід звернути увагу на те, що, у даному випадку, вказаний статут був затверджений не рішенням установчого з'їзду (конференції) або загальними зборами об'єднання громадян з місцевим статусом, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону, а рішенням прийнятим на пленарному засіданні (Пленумі) Одеської обласної ради Спілки автомобілістів, тобто вже створеним та існуючим органом відповідно до пункту 24 розділу V «Місцеві організації Спілки» чинного на той час Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року.
Вказана обставина спростовує довід Відповідача про те що він був легалізований (зареєстрований) як юридична особа у організаційно-правовій формі місцевого об'єднання громадян під назвою Одеська обласна Рада спілки автомобілістів України, яка не перебувала в жодній залежності з іншими організаціями.
З огляду на наведені обставини затвердження та реєстрації вказаних статутів, зміст їх положень, суд дійшов висновку про те, що 26.11.1992 відбулася легалізація (офіційне визнання) Всеукраїнської спілки автомобілістів як об'єднання громадян з всеукраїнським статусом шляхом її реєстрації Міністерством юстиції України відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2461-XII і частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII. А також, 26.01.1993 Одеською обласною державною адміністрацією було зареєстровано як юридичну особу Одеську обласну раду спілки автомобілістів України, що відповідає компетенції цього місцевого органу державної виконавчої влади, встановленій частиною шостою статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII щодо реєстрації місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян. Тобто, Одеську обласну раду спілки автомобілістів України було зареєстровано як місцевий осередок Української республіканської спілки автомобілістів.
Щодо доводу Відповідача про те, що він станом на 1992 рік мав власні понад 33 відокремлені підрозділи, слід зазначити, що входження районних і міських організації Спілки до складу обласних організацій було передбачено пунктом 11 Статуту Української республіканської спілки автомобілістів в редакції 1989 року, а також пунктом 5.1 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 1992 року. При цьому, слід звернути увагу на те, шо ці первинні районні і міські організації є місцевими організаціями саме Спілки (ГО «ВСА»), а не обласної організації до складу якої входять.
Окрім того, наявність у складі Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України районних і міських організацій не спростовує обставини створення та функціювання Відповідача як місцевого осередку Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Статус Відповідача відповідно до його статутів в редакціях 1995 року, 2000 року, 2001 року.
Положення про входження Відповідача до складу Всеукраїнської спілки автомобілістів як місцевого осередка з правами юридичної особи неодноразово відтворювалися у його статутах.
26.08.1995 Управлінням юстиції в Одеській області зареєстровано Статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зі змінами та доповненнями прийнятими VIII конференцією Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів 14.12.1994 та погодженими із Центральною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів 18.07.1995 (далі - Статут в редакції 1995 року). Вказані зміни внесені до Статуту Одеської обласної ради спілки автомобілістів України зареєстрованого Одеською обласною державною адміністрацією 26.01.1993. /т. І а.с. 15-28/.
Також Управлінням юстиції в Одеській області видано Свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян від 31.08.1995 № 81, відповідно до якого зареєстровано Одеську обласну організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів з центральним статутним органом об'єднання - Президією обласної ради, діяльність об'єднання поширюється на територію Одеської області. /т. ІІ а.с. 105/.
Тобто, у цьому новому свідоцтві вказано змінене найменування Відповідача, а саме, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту в редакції 1995 року, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі обласна організація Спілки) є структурним підрозділом зазначеної Спілки, яка об'єднує на добровільних засадах громадян-власників особистих автомобілів та мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних засобів, а також громадян - любителів автомототехніки.
Пунктом 1.3 Статуту в редакції 1995 року встановлено, що Обласна організація Спілки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, має свою печатку, штамп, зразки яких затверджуються президією Центральної ради Всеукраїнської Спілки автомобілістів реєструються в установленому законом порядку, має бланки зі своїм найменуванням. Структурні підрозділи в своїй діяльності керуються своїми Статутами і Положеннями, які не суперечать Статутам Всеукраїнської і обласної організації Спілки і реєструються в установленому порядку, після їх затвердження президією обласної ради Всеукраїнської Спілки автомобілістів, Статут Одеської обласної організації після затвердження президією Центральної Ради Всеукраїнської Спілки автомобілістів реєструється в Управлінні юстиції в Одеській області.
Згідно із пунктом 6.4 Статуту в редакції 1995 року, усі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, оборотний капітал, цінні папери та інше майно, що знаходиться на балансі обласної організації Спілки, є власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів. Обласна організація спілки користується зазначеними засобами на правах повного господарського відання.
Право власності Всеукраїнської спілки автомобілістів реалізує її вищий Статутний орган - з'їзд, в порядку. Передбаченому законодавством України. Усі питання, що пов'язані з реалізацією права власності на майно, що знаходиться на балансі обласної організації Спілки, вирішуються Всеукраїнською спілкою автомобілістів.
Засоби і майно, що знаходяться на балансі обласної організації Спілки, у тому числі й тих госпрозрахункових установ, організацій і створених підприємств, які ліквідуються, не можуть перерозподілятися між їх членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду переходять в дохід держави.
Відповідно до розділу VII Статуту в редакції 1995 року, зміни і доповнення до цього Статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки з наступним затвердженням Центральною радою.
Згідно із пунктами 8.1, 8.2 Статуту в редакції 1995 року, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів припиняє свою діяльність за рішенням конференції обласної організації Спілки, президії Центральної Ради або суду. Усе майно, яке залишається після ліквідації Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів використовується відповідно до рішення президії Центральної Ради Всеукраїнської спілки автомобілістів або суду.
Суд не приймає довід Відповідача щодо того, що відомості про те, що ГО «ООО ВСА» є місцевим осередком ГО «ВСА» у його статуті в редакції 1995 року з'явились внаслідок протиправних дій (впливу) керівництва Позивача, оскільки на підтвердження цих обставин ГО «ОООА» не надано жодних належних та допустимих доказів.
Окрім того, суд відхиляє довід Відповідача про те, що вказані положення його Статуту в редакції 1995 року є неточностями та не мають жодних юридичних наслідків через неприйняття жодних рішень про припинення ГО «ООО ВСА» як юридичної особи та її приєднання до ГО «ВСА», з одночасним вирішенням питання про передачу останньому майна, прав та обов'язків. Адже, наведені вище встановлені судом обставини створення і реєстрації Одеської обласної ради спілки автомобілістів України як місцевого осередку Української республіканської спілки автомобілістів (ГО «ВСА») виключають необхідність прийняття таких рішень.
30.01.2000 Управлінням юстиції в Одеській області зареєстровано Статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зі змінами та доповненнями внесеними IX конференцією Одеської обласної організації і VI з'їздом Всеукраїнської спілки автомобілістів 17.05.2000 та затвердженими постановою президії Центральної ради від 21.11.2000 № 32 (далі - Статут в редакції 2000 року). /т. І а.с. 29-39/.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту в редакції 2000 року, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі обласна організація Спілки) є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації спілки - Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі ВСА), що на добровільних засадах об'єднує громадян-власників особистих автомобілістів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних засобів, інших громадян - любителів автомототехніки. Обласна організація Спілки здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян», чинного законодавства, Статуту ВСА, і цього Статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки, самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності.
Пунктом 1.3 Статуту в редакції 2000 року визначено, що обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїм статутом, який не суперечить Статуту ВСА, і реєструється у встановленому порядку після його затвердження президією Центральної ради. Вона несе відповідальність по своїм зобов'язанням в межах коштів і майна, що знаходиться в її господарському віданні. Діяльність обласної організації Спілки поширюється на територію всієї Одеської області.
Згідно із пунктом 1.4 Статуту в редакції 2000 року, обласна організація Спілки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок у банку, бланки із своїм найменуванням, свою печатку і штампи, зразки яких затверджуються президією Центральної ради, і користується символікою Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстрованою Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 6.4 Статуту в редакції 2000 року, кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні обласної організації Спілки, створених Спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки.
Пунктом 7 Статуту в редакції 2000 року передбачено, що зміни і доповнення до цього Статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки з наступним затвердженням Центральною радою Спілки.
Згідно із пунктами 8.1, 8.2 Статуту в редакції 2000 року Обласна організація Спілки припиняє свою діяльність за рішенням конференції обласної організації, затвердженим президією Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів, або суду. Кошти та майно, що залишаться після ліквідації обласної організації Спілки, в тому числі і тих госпрозрахункових установ, організацій і заснованих підприємств, що ліквідуються, не можуть перерозподіляти між її членами і використовуються за рішенням президії Центральної ради на виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в дохід держави.
23.05.2001 Управлінням юстиції в Одеській області зареєстровано Статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зі змінами та доповненнями прийнятими X конференцією Одеської обласної організації і затвердженими постановою президії Центральної ради від 16.05.2001 № 18 (далі - Статут в редакції 2001 року). /т. І а.с. 40-50/.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 Статуту в редакції 2001 року, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі обласна організація Спілки) є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації спілки - Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі ВСА), що на добровільних засадах об'єднує громадян-власників особистих автомобілістів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, інших громадян - любителів автомототехніки. Обласна організація Спілки здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян», чинного законодавства, Статуту ВСА, і цього Статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Спілки, самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності.
У пункті 1.3 Статуту в редакції 2001 року зазначено, що обласна організація Спілки у своїй діяльності керується своїм статутом, який не суперечить Статуту ВСА, і реєструється у встановленому порядку після його затвердження президією Центральної ради. Вона несе відповідальність по своїм зобов'язанням в межах коштів і майна, що знаходиться в її господарському віданні. Діяльність обласної організації Спілки поширюється на територію всієї Одеської області.
Відповідно до пункту 1.4 Статуту в редакції 2001 року, обласна організація Спілки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок у банку, бланки із своїм найменуванням, свою печатку і штампи, зразки яких затверджуються президією Центральної ради, і користується символікою Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстрованою Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктом 6.4 Статуту в редакції 2001 року, кожен член Спілки не має права власності на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка у цілому. Обласна організація Спілки, створені Спілкою госпрозрахункові установи та підприємства використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління. Від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в господарському віданні обласної організації Спілки, створених спілкою госпрозрахункових установ і підприємств, не може бути вилучено президією Центральної ради без згоди керівних органів обласної організації Спілки.
Пунктом 7 Статуту в редакції 2001 року передбачено, що зміни і доповнення до цього Статуту має право вносити конференція обласної організації Спілки з наступним затвердженням Центральною радою Спілки.
Згідно із пунктами 8.1, 8.2 Статуту в редакції 2001 року Обласна організація Спілки припиняє свою діяльність за рішенням конференції обласної організації, президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів, або суду. Кошти та майно, що залишаться після ліквідації обласної організації Спілки, в тому числі і тих госпрозрахункових установ, організацій і заснованих підприємств, що ліквідуються, не можуть перерозподіляти між її членами і використовуються за рішенням президії Центральної ради на виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в дохід держави.
Статус Відповідача як місцевого осередка відповідно до Статутів Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакціях 2000 і 2007 років
Положення про наявність у місцевих організацій статусу юридичної особи були закріплені й у Статуті самої Всеукраїнської спілки автомобілістів. А саме, відповідно до пункту 1.3 Статуту в редакції 2000 року, зі змінами і доповненнями внесеними VI з'їздом Всеукраїнської спілки автомобілістів 17.05.2000, погодженими Міністерством юстиції України 12.10.2000, діяльність Спілки поширюється на територію всієї України. Організація Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські організації є структурними осередками Спілки і мають статус юридичної особи, в своїй діяльності керуються своїми статутами, які не суперечать Статуту Спілки і реєструються у встановленому порядку після їх затвердження президією Центральної ради. Вони несуть відповідальність по своїм зобов'язанням в межах коштів і майна, що знаходиться в їхньому господарському віданні.
10.08.2007 Департаментом легалізації та регулювання діяльності бюро кредитних історій Міністерства юстиції України (наказ № 608/5) зареєстровано Статут Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - Статут ВСА в редакції 2007 року). /т. І а.с. 105-113/.
У пункті 1.1 Статуту ВСА в редакції 2007 року зазначено, що Всеукраїнська спілка автомобілістів (надалі - Спілка) є всеукраїнською громадською організацією, що об'єднує громадян - власників автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також громадян - учасників дорожнього руху та любителів автомототехніки. Скорочена назва Всеукраїнської спілки автомобілістів - Спілка автомобілістів, абревіатура - ВСА.
Спілка була заснована на установчому з'їзді 30 січня 1974 р. як Українське республіканське добровільне товариство автомотолюбителів, Статут якого був затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1974 р. № 193.
8 грудня 1989р. на IV з'їзді Українського республіканського товариства автомотолюбителів було прийнято рішення про перейменування Товариства на Українську республіканську спілку автомотолюбителів, Статут якої був зареєстрований постановою Ради Міністрів УРСР від 26 вересня 1990 р. № 290.
На підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. Українська республіканська спілка автомотолюбителів відповідно до ст. 9 цього Закону перереєструвалася в Міністерстві юстиції України 26 листопада 1992р. (свідоцтво № 331) як «Всеукраїнська спілка автомобілістів». При цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймалися, а лише вносилися термінологічні зміни у назву. Всі три вищенаведені назви належать одній і тій же організації - Всеукраїнській спілці автомобілістів.
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Статуту ВСА в редакції 2007 року, Спілка будується за територіальним принципом. Місцевими осередками Спілки є первинні, районні, міські, обласні та Кримська республіканська організації. Усі вони у своїй діяльності керуються Статутом Спілки. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації керуються також своїми статутними документами, які приймаються відповідними конференціями, не суперечать Статуту Спілки, затверджуються президією Центральної ради реєструються у встановленому порядку, а міські, районні та первинні організації - положеннями, які затверджуються президіями вищих рад.
У пункті 4.3 Статуту ВСА в редакції 2007 року вказано, що Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міські організації мають статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в банківських установах, свої печатки і штампи, зразки яких затверджуються президією Центральної ради, і користуються символікою Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстрованою Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктом 5.9 Статуту ВСА в редакції 2007 року Президія Центральної ради Спілки затверджує статутні документи Кримської республіканської, обласних, Київської і Севастопольської міських організацій ВСА.
Пунктом 7.3 Статуту ВСА в редакції 2007 року встановлено, що кожен член Спілки не має право на долю майна Спілки. Власником майна є Спілка в цілому. Кримська республіканська, обласні, Київська та Севастопольська міську організації, створені Спілкою госпрозрахункові установи, навчальні заклади та підприємства використовують майно Спілки на правах оперативного управління.
Відповідно до пункту 7.4 Статуту ВСА в редакції 2007 року від імені Спілки розпорядження та управління майном здійснює президія Центральної ради. Майно, яке знаходиться в оперативному управлінні Кримської республіканської, обласних, Київської і Севастопольської міських організацій, госпрозрахункових установ, організацій і підприємств, не може бути вилучене президією Центральної ради без згоди керівних органів відповідних організацій. Управління та розпорядження майном, яке згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» відноситься до 2, 3 та 4 груп основних фондів, здійснюють президії Кримської республіканської, обласних, Київської і Севастопольської міських рад.
Згідно із пунктом 9.2 Статуту ВСА в редакції 2007 року, ліквідація Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських організацій здійснюється за рішенням відповідної конференції, затвердженим президією Центральної ради, а у випадках самоліквідації - за рішенням президії Центральної ради.
Щодо можливості входження організації до складу іншої юридичної особи.
На момент створення та реєстрації Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів (Всеукраїнської спілки автомобілістів) і Обласної ради товариства «Автомотолюбитель УРСР» (Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України), входження громадської організації до складу іншої юридичної особи відповідало чинному на той час Цивільному кодексу Української РСР від 18.07.1963, згідно із частиною першою статті 34 якого, державна, кооперативна або інша громадська організація не відповідає по зобов'язаннях підприємства, що входить до її складу і є юридичною особою, а це підприємство не відповідає по зобов'язаннях організації, до складу якої воно входить.
01.01.2004 набули чинності новий Цивільний кодекс України від 16.01.2003 та Господарський кодекс України від 16.01.2003, які не містять норм, які б передбачали можливість входження організації до складу іншої юридичної особи. При цьому, для підприємства, яке є підприємницьким товариством за класифікацією Цивільного кодексу України, у частині п'ятій статті 62 Господарського кодексу України прямо встановлена неможливість мати у своєму складі інших юридичних осіб. Аналогічна норма була встановлена й у частині першій статті 1 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 № 887-XII.
Проте для громадських об'єднань (непідприємницьких товариств) була відсутня законодавча заборона на входження до їх складу інших юридичних осіб.
19.04.2012 набув чинності Закон України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, яким визначено правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань.
Частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI у початковій редакції було встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які утворюються за рішенням відповідного керівного органу громадського об'єднання згідно із статутом. Відокремлені підрозділи громадського об'єднання не є юридичними особами.
А пунктом 8 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI у початковій редакції встановлювалось, що правовий статус місцевих осередків громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, має бути приведений у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію. Рішення про припинення таких осередків як юридичних осіб приймається вищим органом управління громадської організації. Правонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.
Отже, вказаними нормами передбачалось позбавлення місцевих осередків громадських організацій статусу юридичної особи в обов'язковому порядку протягом п'яти років.
Проте, вищенаведені норми були змінені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про громадські об'єднання» щодо забезпечення діяльності всеукраїнських громадських об'єднань» від 04.07.2014 № 1593-VII, який набрав чинності 03.08.2014.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, відокремлені підрозділи громадського об'єднання не є юридичними особами, крім випадків, передбачених цим Законом. Відокремлені підрозділи громадського об'єднання утворюються та здійснюють свою діяльність на основі статуту громадського об'єднання.
Відокремлені підрозділи громадського об'єднання зі статусом юридичної особи можуть мати своє положення, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання. Положення про відокремлений підрозділ громадського об'єднання містить інформацію про найменування відокремленого підрозділу, назву керівних (та в разі потреби контролюючих) органів, порядок обрання (призначення), строк повноважень, перелік повноважень керівних (та в разі потреби контролюючих) органів. Положення про відокремлений підрозділ громадського об'єднання не може суперечити законам та статуту громадського об'єднання.
А згідно із пунктом 8 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.
Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію.
Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій приймаються в порядку, визначеному цим Законом для громадських об'єднань.
Уповноваженим органом з питань реєстрації місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, є відповідний орган, в якому зберігається реєстраційна справа місцевого осередку на день введення в дію цього Закону.
У разі прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб правонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.
Окрім того, 13.12.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 № 835-VIII.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, зі змінами, внесеними Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII, громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які утворюються за рішенням відповідного керівного органу громадського об'єднання згідно із статутом у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, в редакції Закону України від 26.11.2015 № 835-VIII, громадські формування - політичні партії, структурні утворення політичних партій, громадські об'єднання, місцеві осередки громадського об'єднання із статусом юридичної особи, професійні спілки, їх об'єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки та їх об'єднання, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об'єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій.
А відповідно до пунктів 4, 21, 22 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, в редакції Закону України від 26.11.2015 № 835-VIII, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, а саме: вид громадського формування (місцевий осередок громадського об'єднання) та дані про те, що юридична особа є відокремленим підрозділом громадського формування.
Отже, внаслідок набрання чинності вищенаведеними нормами Законів України від 04.07.2014 № 1593-VII та від 26.11.2015 № 835-VIII було скасовано обов'язковість позбавлення місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій статусу юридичної особи, а також залишено можливість існування такого виду громадського формування. Однак можливість збереження статусу юридичної особи пов'язана із прийняттям відповідного рішення вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації.
Вищенаведені норми закону знайшли своє відображення й у положеннях Статуту ГО «ВСА» в редакції 2020 року, затвердженого протоколом XIV з'їзду Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
У пункті 5.2 Статуту ГО «ВСА» в редакції 2020 року, зазначено, що Кримська республіканська, обласні, Київська, Севастопольська, Бердянська, Мелітопольська міські організації є відокремленими підрозділами (місцевими осередками) Спілки.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про громадські об'єднання» місцеві осередки (відокремлені підрозділи) Всеукраїнської спілки автомобілістів, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням органу управління (з'їзду) Спілки, зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.
Відокремлені підрозділи (місцеві осередки) Всеукраїнської спілки автомобілістів, які є юридичними особами, керуються Конституцією України, чинним законодавством, власними статутними документами, які приймаються відповідними конференціями, не суперечать Статуту Спілки, затверджуються президією Центральної ради та реєструються у встановленому порядку.
Міські, районні та первинні організації, які діяли на день введення в дію Закону України «Про громадські об'єднання», а також ті, які створюватимуться після введення цього Закону в дію, відповідно до пункту 2 статті 13 названого Закону, є відокремленими підрозділами ВСА - не є юридичними особами. Такі відокремлені підрозділи керуються положеннями, які затверджуються президіями відповідних вищих рад, не суперечать типовому положенню про відокремлений підрозділ Всеукраїнської спілки автомобілістів, затвердженому президією Центральної ради, підпорядковані відповідно Кримській республіканській, обласним, Київській і Севастопольській міським організаціям за територіальним принципом. /т. І а.с. 95-104/.
Отже, вказаними положеннями Статуту ГО «ВСА» в редакції 2020 року передбачена можливість збереження статусу юридичної особи за обласними організаціями, що є відокремленими підрозділами (місцевими осередками) Спілки, які існували (діяли) на день введення в дію Закону України «Про громадські об'єднання», за рішенням органу управління (з'їзду) Спілки.
У матеріалах справи відсуне рішення вищого органу управління (з'їзду) ГО «ВСА» про збереження або позбавлення статусу юридичної особи чи припинення діяльності своїх місцевих осередків після набрання чинності Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII.
Однак, слід зазначити, що норми пункту 8 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, в редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, не передбачають автоматичної втрати статусу юридичної особи місцевими осередками всеукраїнських (міжнародних) громадської організації, а лише зобов'язують привести їх статути (положення) у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію. При цьому, для позбавлення такого статусу вказаними нормами передбачено прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб.
А відтак, за відсутності рішення вищого органу управління (з'їзду) ГО «ВСА» про припинення як юридичної особи свого місцевого осередку Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, Відповідач фактично зберіг за собою статус юридичної особи.
Щодо відомостей в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в Реєстрі громадських об'єднань.
Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.
Згідно із пунктом 2 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, у початковій редакції, Державний реєстр створюється з метою: забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб'єктів господарської діяльності та їх державного обліку в межах інформаційного простору України: здійснення спостережень за структурними змінами в економіці, які відбуваються під час створення суб'єктів господарської діяльності, їх реорганізації та ліквідації; забезпечення державних органів інформацією про суб'єкти господарської діяльності; організації на основі Державного реєстру суцільних і вибіркових статистичних спостережень, одноразових обстежень та переписів; взаємодії на єдиних методологічних засадах з базами даних Національного банку, Головної державної податкової інспекції, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, інших міністерств і відомств; забезпечення в межах законодавства доступності, гласності та відкритості інформації про суб'єкти господарської діяльності для заінтересованих користувачів; забезпечення оперативного переходу до міжнародних систем класифікації та кодування.
У пункті 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499, зазначено, що реєстр ведеться з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів; класифікації суб'єктів для отримання статистичної інформації у формалізованому вигляді; проведення спостережень за структурними змінами в економіці щодо видів діяльності, створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідації суб'єктів; удосконалення статистичного обліку суб'єктів та створення реєстрів респондентів статистичних спостережень (статистичних реєстрів).
Отже Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) забезпечує єдиний державний облік всіх юридичних осіб, їх філій, представництв, зокрема їх ідентифікацію, та є основою для проведення державних статистичних спостережень.
Як вбачається з Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05.03.1999, саме в цю дату відомості про юридичну особу - Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів включені до ЄДРПОУ з ідентифікаційним номером 05508766. При цьому, в цій довідці для цієї юридичної особи зазначено організаційно-правову форму господарювання - громадська організація, орган управління - Всеукраїнська спілка автомобілістів, форма власності - колективна власність. А також, при зазначенні дати реєстрації (перереєстрації) наявне посилання на рішення від 31.08.1995 № 81 і орган реєстрації - Управління юстиції в області. /т. ІІІ а.с. 28-29/. Тобто фактично наявне посилання на Свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян від 31.08.1995 № 81, що було видане Управлінням юстиції в Одеській області.
01.07.2004 набрав чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, яким врегульовано відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, зокрема, встановлено єдину систему та порядок реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 1 вказаного Закону, в початковій редакції, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України від 15.05.2003 № 755-IV, було встановлено, що державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Як випливає зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.09.2021 щодо Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (код ЄДРПОУ юридичної особи 05508766), 28.07.2005 було проведено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу, номер запису 15561200000009967. Тобто відомості про Відповідача як про юридичну особу були включені до нового Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. /т. ІІ а.с. 51-57/.
У наведеному Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.09.2021 зазначено, зокрема: організаційно-правова форма юридичної особи - громадська організація; вид установчого документу - відомості відсутні; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи - відомості відсутні. А також, наведено перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Крім того, вказано, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) у юридичній особи відсутній.
Отже у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів» є місцевим осередком із статусом юридичної особи громадського об'єднання - ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
Частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, в початковій редакції, передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, в початковій редакції, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, в редакції від 26.11.2015 № 835-VIII, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, в редакції від 26.11.2015 № 835-VIII, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Отже, на відміну від Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), метою створення якого були ідентифікація суб'єктів господарської діяльності та їх державний облік, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, впроваджений Законом України від 15.05.2003 № 755-IV, як єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації, має на меті офіційне визнання певних юридичних та інших фактів.
При цьому, наведеними нормами частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV встановлено презумпцію достовірності відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру. Однак, презумпція достовірності відомостей, тобто факт, який припускається з великою ймовірністю, може бути спростована, якщо її неправдивість буде безспірно доведено.
Аналогічні висновки щодо встановлення статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в редакції, чинній на момент внесення запису, і статтею 10 цього ж Закону у чинній редакції, спростованої презумпції відомостей, внесених до ЄДР, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 і від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17.
Встановлені судом обставини створення, реєстрації і функціювання Одеської обласної ради Спілки автомобілістів України (інші найменування - Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», Громадська організація «Одеська обласна організація автомобілістів») як місцевого осередка (організації) із статусом юридичної особи громадського об'єднання - Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», спростовують відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Відповідача в організаційно-правовій формі юридичної особи - громадська організація, а не як місцевого осередку громадського об'єднання із статусом юридичної особи. А відтак, вказані відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є недостовірними і не можуть бути прийняті судом до уваги при розгляді спору між сторонами.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5 з метою створення єдиної бази даних та єдиної системи обліку інформації про громадські формування затверджено Положення про Єдиний реєстр громадських формувань.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про Єдиний реєстр громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5, Єдиний реєстр громадських формувань - це електронна база даних, яка містить відомості про легалізацію (реєстрацію), зокрема, громадських організацій: всеукраїнських, міжнародних, місцевих громадських організацій, їх спілок, місцевих осередків всеукраїнських, міжнародних громадських організацій. Єдиний реєстр складається з таких розділів: Реєстр політичних партій; Реєстр громадських організацій; Реєстр благодійних організацій; Реєстр творчих спілок; Реєстр торгово-промислових палат; Реєстр постійно діючих третейських судів; Реєстр статутів.
Згідно із частинами першою, п'ятою статті 17 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, в редакції, що діяла до 13.12.2015, дати набрання чинності Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII, з метою обліку громадських об'єднань та забезпечення загального доступу до інформації про громадські об'єднання уповноважений орган з питань реєстрації веде Реєстр громадських об'єднань. Порядок ведення Реєстру громадських об'єднань визначається Кабінетом Міністрів України.
Частинами третьою, четвертою статті 17 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI було передбачено, що відомості Реєстру громадських об'єднань є відкритими для безоплатного доступу на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань реєстрації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», у тому числі у формі відкритих даних. Не підлягають оприлюдненню відомості з Реєстру громадських об'єднань про контактний номер телефону та інших засобів зв'язку, адресу місця проживання фізичної особи. Для реалізації права доступу до відомостей Реєстру громадських об'єднань користувачам надається можливість пошуку, перегляду, копіювання та друкування таких відомостей.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 та пункту 14 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 № 1212 затверджено Порядок ведення Реєстру громадських об'єднань та обміну відомостями між зазначеним Реєстром і Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 № 1212 доручено Міністерству юстиції вжити до 1 січня 2013 р. заходів для забезпечення функціонування Реєстру громадських об'єднань на основі Єдиного реєстру громадських формувань.
Як вбачається з відомостей Реєстру громадських об'єднань, відкритих для безоплатного доступу на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, до вказаного реєстру 05.09.2009 внесено реєстраційний запис № 714568 про Громадську організацію «Всеукраїнська спілка автомобілістів», ЄДРПОУ 00023857, дата реєстрації у Реєстрі об'єднань громадян - 26.11.1992, Свідоцтво № 331, організаційно-правова форма - громадська організація, статус - Всеукраїнський. /т. ІІ а.с. 106-108/.
Тобто в Реєстрі громадських об'єднань відображається реєстраційний запис від 05.09.2009 № 714568, який був раніше внесений до розділу «Реєстр громадських організацій» Єдиного реєстру громадських формувань.
Окрім того, у Реєстрі громадських об'єднань наявні відомості про відокремлені підрозділи Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», однак серед них відсутні ГО «ООО ВСА» або ГО «ОООА».
Згідно із підпунктом 3 пункту 1 Порядку ведення Реєстру громадських об'єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 № 1212, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 280, Реєстр - це єдина електронна база даних, яка створюється та ведеться з метою обліку громадських об'єднань та забезпечення доступу до інформації про громадські об'єднання.
Отже, призначенням Реєстру громадських об'єднань є облік громадських об'єднань і забезпечення відкритого та безоплатного доступу до інформації про них. Тобто, на відміну від Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань, так само як й ЄДРПОУ, є інформаційною системою (електронною базою даних), яка не має на меті офіційне визнання певних юридичних та інших фактів.
А відтак, відсутність в Реєстрі громадських об'єднань відомостей про ГО «ООО ВСА» (ГО «ОООА»), як відокремлений підрозділ Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», не спростовує юридичний факт створення та реєстрації, а також обставини функціонування Відповідача як місцевого осередка громадського об'єднання із статусом юридичної особи, що підтверджується іншими встановленими судом та наведеними вище обставинами.
ХV (позачергова) конференція Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Судом встановлено, що 26.09.2008 було проведено ХV (позачергову) конференцію Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про що складено протокол. /т. І а.с. 127-140/.
Як вбачається зі змісту протоколу від 26.09.2008 до порядку денного конференції було внесені питання: 1) Про приведення у відповідність з чинним законодавством змін і доповнень у Статут Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів; 2) Організаційні питання: а) довибори у склад обласної ради ВСА; б) довибори делегата на Х (позачерговий) з'їзд ВСА.
По першому питанню порядку денного ХV (позачерговою) конференцією шляхом постатейного обговорення та голосування одноголосно було прийнято рішення про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а фактично викладено його у новій редакції та змінено найменування на Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».
По другому питанню порядку денного ХV (позачерговою) конференцією Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів одноголосно прийняті рішення: про відновлення чисельності обласної ради до 29 осіб; про виведення із складу обласної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ; про обрання членами обласної ради ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; про виведення ОСОБА_6 зі складу делегатів на з'їзд ВСА; про обрання ОСОБА_16 делегатом на Х позачерговий з'їзд ВСА.
Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року.
Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року було подано до Головного управління юстиції в Одеській області для проведення реєстрації змін.
Однак Наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 20.10.2008 № 561-о/д було відмовлено в реєстрації змін до статутних документів Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. /т. І а.с. 126/.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 було скасовано вказаний наказ від 20.10.2008 № 561-о/д і зобов'язано Головне управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України зареєструвати нову редакцію Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», затверджену Постановою 15-ї позачергової конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
На виконання вказаної постанови суду Головним управлінням юстиції в Одеській області постановлено наказ «Про реєстрацію змін до статутних документів Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» від 27.03.2009 № 174-о/д. Яким наказано зареєструвати зміни до статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», а також внести відповідні зміни до Реєстру об'єднань громадян та здійснити заміну свідоцтва. /т. І а.с. 87-88/.
02.04.2009 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зміни найменування юридичної особи (номер запису 15561050003009967), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування від 13.09.2021 щодо ГО «ОООА» (код ЄДРПОУ 05508766). /т. ІІ а.с. 51-57/.
В подальшому постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 у справі № 2а-2193/09/1570 та закрито провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Одеська обласна організація всеукраїнської спілки автомобілістів» до Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, апеляційний суд зазначив, що спір у даній справі не є публічно-правовим, не належить до юрисдикції адміністративних судів та не може вирішуватись за правилами адміністративного судочинства. А може вирішуватись в порядку господарського судочинства.
У пункті 1.1 Статуту, зі змінами та доповненнями, прийнятими ХV (позачерговою) конференцію Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів 26.09.2008 (далі - Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року) вказано, що Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (надалі - обласна організація) є об'єднанням громадян - власників автомобілів і мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних транспортних засобів, а також інших громадян - учасників дорожнього руху та любителів автомототехніки.
Також у цьому пункті Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року викладено Довідку з наступним змістом: Одеська обласна організація Добровільного товариства автомотолюбителів була створена згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 травня 1973 року, та рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 31 травня цього ж року. 30 жовтня 1973 року відбулась перша (установча конференція Одеської обласної організації товариства автомотолюбителів, на якій були сформовані її керівні та робочі органи, обрані делегати на першій установчий з'їзд Українського добровільного товариства автомотолюбителів. В зв'язку з прийняттям Закону України «Про об'єднання громадян» в червні 1992 року, 26 січня 1993р. Одеською обласною державною адміністрацією був зареєстрований статут громадської організації - Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. В подальшому 14 грудня 1994р. та 21 квітня 2000р. до Статуту вносились зміни та доповнення, які затверджувались президією Центральної ради та погоджувались в Управлінні юстиції Одеської області. При цьому рішення про ліквідацію однієї організації та створення нової не приймались. Всі вищенаведені назви належать одній і тій же організації - Одеській обласній організації ВСА.
Тобто, пункт 1.1 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року не містить положення про те, що Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації спілки - Всеукраїнської спілки автомобілістів, яке було наявне в пункті 1.1 Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зі змінами та доповненнями прийнятими X конференцією Одеської обласної організації і затвердженими постановою президії Центральної ради від 16.05.2001 № 18 (далі - Статут в редакції 2001 року).
Згідно із пунктом 1.2 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, обласна організація є самостійною юридичною особою відповідно до законодавства України, є самостійним учасником цивільних відносин, не перебуває у організаційній, фінансовій, господарській чи будь якій іншій юридичній залежності від інших юридичних осіб, має самостійний баланс та рахунки у банках. За організаційно-правовою формою обласна організація є самостійною громадською організацією.
В пункті 1.3 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року зазначено, що обласна організація здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян», чинного законодавства і цього Статуту, діє на основі добровільності, рівноправності членів Обласної спілки самоврядування та гласності, самофінансування та самоокупності.
Тобто, на відміну від пунктів 1.2 і 1.3 Статуту в редакції 2001 року, в якому зазначалося, що обласна організація здійснює свою діяльність, зокрема, у відповідності до Статуту ВСА, у пунктах 1.2 та 1.3 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, відсутнє посилання на Статут ВСА та закріплено положення про те, що Відповідач не перебуває у організаційній, фінансовій, господарській чи будь якій іншій юридичній залежності від інших юридичних осіб, а є самостійною громадською організацією.
Відповідно до пункту 1.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року обласна організація у своїй діяльності керується Статутом, реєструється в органах юстиції у встановленому порядку і набуває статусу юридичної особи. Несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах коштів і майна, що знаходяться в її приватній власності та господарському віданні, управлінні та розпорядженні. Діяльність Обласної організації поширюється на територію Одеської області.
Тобто, на відміну від пункту 1.3 Статуту в редакції 2001 року, в якому зазначалося, що Відповідач несе відповідальність по своїм зобов'язанням в межах коштів і майна, що знаходиться в його господарському віданні, у пункті 1.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року з'явилось положення про майно, що знаходиться в приватній власності Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».
У пункті 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року вказано, що власником майна є Обласна організація у цілому.
Тобто в пункті 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року змінено вид речового права Відповідача щодо майна з господарського відання (оперативного управління) на право власності. При цьому, виключені положення, що містилися в пункті 6.4 Статуту в редакції 2001 року, про те, що власником майна є Спілка у цілому, а кожен член Спілки не має право власності на долю майна, обласні організації використовують майно Спілки, що знаходиться в їхньому господарському віданні, на правах оперативного управління, а від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради.
Пунктом 7.1 Статуту в редакції 2008 року передбачено, що зміни і доповнення до цього Статуту вносяться Конференцією обласної організації.
Тобто, в пункті 7.1 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року відсутнє положення, що містилося у пункті 7 Статуту в редакції 2001 року про наступне затвердження Центральною радою Спілки змін і доповнень внесених конференцією обласної організації Спілки.
При цьому, наведені пункти 1.1, 1.2, 1.3, 7.1 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року не відповідають й пунктам 4.2, 4.3 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакції 2007 року, згідно із якими, обласні організації є місцевими осередками Спілки зі статусом юридичної особи, у своїй діяльності керуються Статутом Спілки, а також своїми статутними документами, які приймаються відповідними конференціями, не суперечать Статуту Спілки, затверджуються президією Центральної ради та реєструються у встановленому порядку.
А пункти 1.3 і 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року не відповідають пунктам 7.3, 7.4 Статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів в редакції 2007 року, згідно із якими, власником майна є Спілка у цілому, а кожен член Спілки не має право власності на долю майна, обласні організації використовують майно Спілки на правах оперативного управління, а від імені Спілки управління майном здійснює президія Центральної ради.
Щодо порушення права та охоронюваного законом інтересу Позивача.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вирішуючи спір між сторонами господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до частин першої, другої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведені норми визначають об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно із частиною п'ятою статті 1, пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. Громадські об'єднання утворюються і діють, зокрема, на принципі відсутності майнового інтересу їх членів (учасників).
А частиною третьою статті 24 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI передбачено, що у разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.
Тобто, членам (учасникам) громадського об'єднання не належать будь-які частки у майні, яке є його власністю, і у них відсутні такі правомочності як отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону.
А відтак, будь-які відносини, що виникають у зв'язку із реалізацією правомочностей контролю та участі в управлінні громадським об'єднанням не є корпоративними.
При цьому, слід зазначити, що Позивач не є засновником (учасником) Відповідача, а ГО «ОООА» не є учасником (колективним членом) ГО «ВСА». А обидві сторони не мають статутних капіталів (майна) поділених на частки.
Отже правовідносини, що склалися між сторонами не є корпоративними, адже їх виникнення не пов'язано з наявністю корпоративних прав.
Право контролю Позивача над ГО «ОООА» і управління нею як пов'язаною юридичною особою, у даному випадку, виникло не із корпоративних правовідносин, а у зв'язку із фактами створення та реєстрації і функціюванням Відповідача як підпорядкованої місцевої організації (осередка), яка входить до складу іншої юридичної особи - всеукраїнської громадської організації, заснованої фізичними особами.
Цей контроль, як вирішальний вплив на господарську діяльність Відповідача, і управління ним здійснюються завдяки праву власності ГО «ВСА» на майно (активи), що знаходиться у ГО «ОООА» на праві господарського відання та/або оперативного управління.
Окрім того, вказане право контролю та управління здійснюється Позивачем шляхом затвердження змін і доповнень до Статуту ГО «ОООА», а також реалізації інших правомочностей щодо обласної організації, передбачених Статутом ГО «ВСА».
Такі правовідносини на теперішній час врегульовані нормами частини другої статті 13, пунктом 8 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, якими, як вже зазначалось, було скасовано обов'язковість позбавлення місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій статусу юридичної особи, і залишено можливість існування такого виду громадського формування.
Також слід зазначити, що саме нормами частини другої статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, встановлено, що відокремлені підрозділи громадського об'єднання утворюються та здійснюють свою діяльність на основі статуту громадського об'єднання. А положення про відокремлений підрозділ громадського об'єднання зі статусом юридичної особи не може суперечити законам та статуту громадського об'єднання.
Законодавчо встановлена вимога про відповідність положення про відокремлений підрозділ громадського об'єднання зі статусом юридичної особи статуту самого громадського об'єднання, створює для Відповідача обов'язок з її дотримання та приведення свого статуту у відповідність зі статутом ГО «ВСА» у разі порушення цього обов'язку. А у Позивача наявне право вимагати від ГО «ОООА» виконання цього обов'язку. При цьому, це право Позивача виникає безпосередньо на підставі норм закону та підлягає захисту у випадку його порушення.
Наведений вище аналіз Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року дозволяє дійти висновку, що його положення не відповідають чинному на момент його прийняття Статуту ГО «ВСА» в редакції 2007 року.
Зокрема, цими положеннями було змінено правовий статус ГО «ООО ВСА» з місцевого осередку ГО «ВСА» на самостійну організацію, яка не перебуває у організаційній, фінансовій, господарській чи будь якій іншій юридичній залежності від інших юридичних осіб. Виключено положення про наступне затвердження Центральною радою Спілки змін і доповнень до статуту Відповідача внесених конференцією обласної організації Спілки. А також виключені положення про право власності ГО «ВСА» на майно та управління ним, і змінено вид речового права Відповідача щодо майна з господарського відання (оперативного управління) на право приватної власності. Тобто припинено правовий зв'язок між ГО «ООО ВСА» як відокремленим підрозділом зі статусом юридичної особи з громадським об'єднанням - ГО «ВСА».
При цьому, Позивачем не приймалось будь-яких рішень про ліквідацію свого відокремленого підрозділу - обласної організації відповідно до пункту 9.2 чинного на той час Статуту ВСА в редакції 2007 року.
Окрім того, Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року не був затверджений президією Центральної ради ГО «ВСА», як це було передбачено чинними на момент його прийняття пунктом 1.3 Статуту Одеської обласної Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакції 2001 року, а також пунктами 4.2, 5.9 Статуту ВСА в редакції 2007 року.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене Протоколом від 26.09.2008, в частині внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а також Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року, порушують права контролю Позивача над Відповідачем і управління ним як місцевим осередком всеукраїнської громадської організації, який діє зі статусом юридичної особи, оскільки позбавляють ГО «ВСА» можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю внаслідок зміни правового статусу цього осередку та припинення правового зв'язку з ним.
Окрім того, прийняття вказаного рішення про внесення змін до Статуту ГО «ОООА» та викладення його в редакції 2008 року, є поведінкою Відповідача, яка свідчить про невизнання прав контролю та управління Позивача, внаслідок чого виникає невизначеність у цих правах ГО «ВСА».
Також суд враховує рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), згідно із яким, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
При цьому, у мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення інтересів особи, яке має бути реальним, стосуватися (зачіпати) її індивідуально виражені усвідомлені потреби.
У даному випадку, прийняттям рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008, в частині внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а також Статутом Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року, порушено законний інтерес Позивача як громадського об'єднання з всеукраїнським статусом на здійснення своєї діяльності на території певної адміністративно-територіальної одиниці - Одеської області, оскільки внаслідок зміни правового статусу Відповідача та припинення правового зв'язку з ним, ГО «ВСА» фактично була позбавлена свого місцевого осередку в цьому регіоні.
Слід зазначити, що зміна виду речового права Відповідача в пункті 6.4 Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року щодо майна з господарського відання (оперативного управління) на право власності, а також виключення положень, що містилися в пункті 6.4 Статуту в редакції 2001 року, про те, що власником майна є Спілка у цілому, безпосередньо не порушує право власності ГО «ВСА» щодо конкретного індивідуально визначеного майна. Проте вказане положення статуту безперечно порушує законний інтерес Позивача щодо належного оформлення (державної реєстрації) свого права власності та іншого речового права Відповідача на конкретне індивідуально визначене майно. При цьому, оформлення ГО «ООО ВСА» (ГО «ОООА») права власності на конкретне індивідуально визначене нерухоме майно не є предметом цього спору, тобто об'єктом спірних правовідносин, матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між Позивачем і Відповідачем.
Також, прийняттям рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008, в частині внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а також Статутом ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, внаслідок зміни правового статусу обласної організації та припинення правового зв'язку з нею, порушується й законний інтерес Позивача щодо отримання від Відповідача як свого місцевого осередку щоквартальних відрахувань. При цьому, стягнення цих коштів або компенсація майнових втрат у зв'язку із припиненням їх сплати Відповідачем у конкретному періоді не є предметом цього спору.
Щодо позовної давності.
Не підлягають задоволенню заява про застосування позовної давності викладена у Відзиві на позовну заяву від 13.10.2021 (вхід. від 29.10.2021 № 28817/21) і Заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності від 13.10.2021 (вхід. від 29.10.2021 № 28818/21), з огляду на наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
Судом встановлені наступні обставини.
Одеською місцевою прокуратурою № 2 надіслано на адресу ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» Запит від 13.07.2020 № 16.02-52-5978ВИХ-20 про надання інформації в порядку ст. 36, 93 КПК України. У цьому запиті прокурор повідомив ГО «ВСА», що 03.09.2019 до чергової частини Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області надійшло звернення ОСОБА_17 про те, що невстановлені особи, шляхом незаконного внесення змін до статутних документів громадської організації, привласнили майно ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» ЄДРПОУ 0002857, завдавши останній майнову шкоду. Відповідно до вказаної заяви про вчинення злочину та доданих до неї документів, Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», код ЄДРПОУ 05508766, була місцевим осередком Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів", код ЄДРПОУ 0002857. Разом з тим, в подальшому, внесено зміни до статутних документів ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів відповідно до яких остання втрачала статус осередка та реєструвалась як самостійна організація. /т. І а.с. 12-13/.
23.07.2020 президією Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» прийнято постанову «Про невідповідність Статуту Одеської обласної організації вимогам статусу відокремленого підрозділу громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» № 28. /т. І а.с. 204-205/.
У цій постанові вказано на те, що постановою президії Центральної ради від 12.10.2016 № 46 затверджено Статут Одеської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» зі змінами і доповненнями, прийнятими XVII позачерговою конференцією Одеської обласної організації Спілки 07.10.2016. А голові організації ОСОБА_15 запропоновано забезпечити державну реєстрацію змін і доповнень до Статуту та надіслати Центральній раді його нову редакцію. Однак Статут Одеської обласної організації не було надано.
Також, у постанові від 23.07.2020 № 28 президією Центральної ради ГО «ВСА» зазначається про отримання від Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області Запиту від 13.07.2020 № 16.02-52-5978ВИХ-20 про надання інформації в порядку ст. 36, 93 КПК України та його зміст.
Окрім того, у цій постанові зазначено, що вивчення копії Статуту громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» показало, що його редакція цілком і повністю не відповідає положенням Одеської обласної організації як відокремленого підрозділу громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів». При цьому, такий висновок зроблено на підставі аналізу пунктів 1.2, 6.1, 6.2 статуту.
Постанова президії Центральної ради ГО «ВСА» від 23.07.2020 № 28 не містить посилання на те, яку саме редакцію статуту Відповідача було досліджено та проаналізовано Позивачем. Однак, співставлення змісту процитованих в ній пунктів 6.1, 6.2, з аналогічними пунктами Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, дозволяє дійти висновку про те, що у цій постанові йдеться про іншій статут ніж оспорюваний у цій справі. Адже відповідно до змісту наведеному у постанові пункти 6.1 і 6.2 містять положення щодо права власності обласної організації, а в Статуті ГО «ООО ВСА» у редакції 2008 року - положення щодо коштів, зокрема, вступних, членських та добровільних внесків.
Тобто, Постанова президії Центральної ради ГО «ВСА» від 23.07.2020 № 28 не підтверджує обставину обізнаності Позивача з існуванням та змістом оспорюваних рішень ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлених Протоколом від 26.09.2008 і Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року.
22.06.2021 представником ГО «ВСА» адвокатом Хаджи І.Д. направлено на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Адвокатський запит № 72-06/21. У якому просила надати належним чином завірену копію реєстраційної справи щодо Громадської організації «Одеська обласна організації Всеукраїнської спілки автомобілістів» (код ЄДРПОУ 05508766). /т. І а.с. 76/.
У відповідь на вказаний адвокатський запит Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 30.06.2021 № 13864/08.2-11, із посиланням на статтю 19 Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, запропонувало, з метою отримання запитуваних копій документів з реєстраційної справи, звернутися із запитом за затвердженою формою із внесенням плати встановленою за надання документа в паперовій формі. /т. І а.с. 77/.
02.07.2021 представником ГО «ВСА» адвокатом Хаджи І.Д. на Запит про надання документів, що містяться в реєстраційні справі, відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи-підприємця отримано внутрішні описи реєстраційної справи щодо юридичної особи з кодом 055608766, тобто ГО «ОООА» /т. І а.с. 78, 79-82, 83-85/.
У вказаних внутрішніх описах документів реєстраційної справи № 1 556 009967 09 наявні посилання на протокол ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008 і Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року.
09.07.2021 представником ГО «ВСА» адвокатом Хаджи І.Д. на Запит про надання документів, що містяться в реєстраційні справі, відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи-підприємця отримано запитувані документи, зокрема, й протокол ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008 і Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції 2008 року.
Отже, саме 09.07.2021 Позивач дізнався про порушення свого права Відповідачем у зв'язку із прийняттям ним оспорюваного рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Щодо моменту коли Позивач дізнався про зміст Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, слід зазначити, що ГО «ВСА» у позовній заяві самостійно вказує про отримання його копії разом із запитом Одеської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Одеської області від 13.07.2020 за № 16.02.-52-5978.
А відтак, відповідно до норм частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг трирічної позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення почався саме з 09.07.2021, а щодо вимоги про визнання недійсним Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року - з 13.07.2020, і, станом на дату подання позову, 07.09.2021, ці строки не сплили.
При цьому суд не приймає довід ГО «ОООА» про обізнаність Позивача із наявністю оскаржуваних положень в статуті Відповідача щонайменше з 12.10.2016 з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою президії Центральної ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 12.10.2016 № 46 затверджено Статут Одеської обласної організації Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів». При цьому, в цій постанові зазначено, що зміни і доповнення до Статуту Одеської обласної організації прийняті XVIIІ позачерговою конференцією Одеської обласної організації Спілки 07 жовтня 2016 року. /т. ІІ а.с. 134/.
Надана Відповідачем до Відзиву на позовну заяву копія Статуту громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» містить напис про його затвердження в новій редакції на XVIIІ позачерговій конференції Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» 28 жовтня 2016 року. /т. ІІ а.с. 121-127/.
Отже, наданий Відповідачем Статут ГО «ООО ВСА» в редакції 2016 року, прийнятий на XVIIІ позачерговій конференції 28 жовтня 2016 року, об'єктивно не існував станом на 12 жовтня 2016 року, дату прийняття президією Центральної ради ГО «ВСА» постанови № 46.
Окрім того, на цьому статуті відсутні будь-які написи (відмітки) про його затвердження президією Центральної ради ГО «ВСА».
Також, відсутні й будь-які написи (відмітки) про затвердження президією Центральної ради ГО «ВСА» статуту Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів в редакції 2021 року. А, навпаки, міститься напис про його затвердження в новій редакції на ХХ позачерговій конференції Громадської організації «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ АВТОИМОБІЛІСТІВ» 21 травня 2021 року. /т. ІІ а.с. 128-133/.
Тобто, відсутні докази того, що Позивач був обізнаний з наданими Відповідачем статутами ГО «ОООА» в редакціях 2016 і 2021 років та їх положеннями.
Окремо слід зазначити, що сама обставина наявності у ГО «ОООА» статутів в редакціях 2016 і 2021 років, не може свідчити про обізнаність Позивача з існуванням оспорюваного рішення та Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року.
Також суд враховує, що незважаючи на прийняття оспорюваного рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008, і Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, внаслідок чого, змінився правовий статус Відповідача та припинився його правовий зв'язок із Позивачем, ГО «ОООА» фактично продовжила сплату відрахувань, передбачених Положенням про нормативний розподіл та використання коштів організації, автошкіл і підприємств ГО «ВСА», що підтверджується випискою з картки рахунку спілки № 6821 за період з 01.01.2008 до 31.12.2021. При цьому, останній платіж цих відрахувань у розмірі 60 000,00 грн. був зроблений Відповідачем 14.07.2020. /т. І а.с. 67-71/.
Тобто, до 14.07.2020 Позивач не міг дізнатися про порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття оспорюваного рішення і Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, навіть й з обставини припинення відрахувань, які б у такій непрямий спосіб свідчили б про це.
Що способу захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо, зокрема: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.
Суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Враховуючи підстави позову, наведені ГО «ВСА» у позовній заяві, спрямованість позову на захист і відновлення прав контролю Позивача над Відповідачем та управління ним, а також заперечення Відповідача, у цьому випадку, ефективним способом захисту прав, які Позивач вважає порушеним, є визнання недійсним та скасування рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, і визнання недійсним Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року.
При цьому, суд відхиляє довід Відповідача про обрання Позивачем неефективного та неналежного способу захисту порушеного права через оскарження статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, положення якого вже не діють у зв'язку із реєстрацією статуту в редакції 2016 року.
Адже зазначений спосіб захисту є належним, оскільки прямо передбачений пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV.
А визнання недійсним Статуту ГО «ООО ВСА» в редакції 2008 року, тобто першого, яким було порушено права та законні інтереси ГО «ВСА», в даному випадку, є ефективним способом захисту, оскільки, задоволення такої вимоги позбавляє Позивача необхідності в подальшому знову доводити наявність порушення цих прав та законних інтересів і подавати з такою метою нові позови про визнання недійсними наступних у ланцюгу статутів Відповідача, зокрема, в редакції 2016 і 2020 років.
Висновки суду за результатом розгляду справи
Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008 суд дійшов наступних висновків.
З огляду на наведені вище встановлені судом обставини порушення прав та законних інтересів ГО «ВСА», суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про визнання недійсним та скасування рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформленого Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
При цьому, судом не встановлено порушення прав або законних інтересів Позивача прийняттям ХV (позачерговою) конференцією Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів рішень по другому питанню порядку денного, а саме: про відновлення чисельності обласної ради до 29 осіб; про виведення із складу обласної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ; про обрання членами обласної ради ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; про виведення ОСОБА_6 зі складу делегатів на з'їзд ВСА; про обрання ОСОБА_16 делегатом на Х позачерговий з'їзд ВСА. А відтак в цій частині позов не підлягає задоволенню.
На підставі наведених вище встановлених судом обставин порушення прав та законних інтересів ГО «ВСА», суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про визнання недійсним Статуту Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
Щодо вимоги про зобов'язання Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (колишня назва Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», код ЄДРПОУ 05508766, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28) привести свій Статут до редакції, яка відповідатиме положенням Статуту Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 2007 року, слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось, нормами частини другої статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1593-VII, встановлено, що положення про відокремлений підрозділ громадського об'єднання зі статусом юридичної особи не може суперечити законам та статуту громадського об'єднання. Тобто, на підставі цієї норми Позивач має право вимагати від ГО «ОООА» приведення її статуту у відповідність із чинними законодавством та статутом ГО «ВСА».
А з огляду на те, що наразі чинним є Статут ГО «ВСА» в редакції 2020 року, затверджений протоколом XIV з'їзду Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», вимога про приведення Статуту ГО «ОООА» до редакції, яка відповідатиме положенням Статуту ГО «ВСА» від 2007 року, є такою, що не ґрунтується на нормах частини другої статті 13 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI. А відтак в частині цієї вимоги позов не підлягає задоволенню.
При розподілі судових витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, статтями 25, 26, частиною першою статті 34 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, частинами першою, другою статті 15, частиною першою статті 16, статями 256, 257, частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, частинами першою, третьою статті 167 Господарського кодексу України, пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2461-XII, частиною першою статті 1, статтею 3, частинами першою, другою, третьою статті 9, статтею 10, частинами другою, третьою, четвертою статті 11, частинами другою, третьою, четвертою статті 12, частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII, частиною п'ятою статті 1, пунктом 5 частини першої статті 3, частинами першої, другою статті 13, частинами першою, третьою, четвертою, п'ятою статті 17, частиною третьою статті 24, пунктом 8 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI, пунктами 3, 4 частини першої статті 1, пунктами 4, 21, 22 частини другої статті 9, частинами першою, другою статті 10, пунктом 2 частини першої статті 25, пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, пунктами 1, 2, 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, Порядком ведення Реєстру громадських об'єднань та обміну відомостями між зазначеним Реєстром і Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 № 1212, Положенням про Єдиний реєстр громадських формувань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5, статтями 2, 5, 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлене Протоколом від 26.09.2008 про внесення змін до Статуту Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними та скасування рішень ХV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, оформлених Протоколом від 26.09.2008, а саме: про відновлення чисельності обласної ради до 29 осіб; про виведення із складу обласної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 ; про обрання членами обласної ради ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; про виведення ОСОБА_6 зі складу делегатів на з'їзд ВСА; про обрання ОСОБА_16 делегатом на Х позачерговий з'їзд ВСА.
4. Визнати недійсним Статут Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» в редакції від 2008 року, що була затверджена Протоколом XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008.
5. Відмовити в задоволені позову в частині вимоги про зобов'язання Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (колишня назва Громадська організація «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», код ЄДРПОУ 05508766, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28) привести свій Статут до редакції, яка відповідатиме положенням Статуту Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» від 2007 року.
6. Стягнути з Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (65078, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28, код ЄДРПОУ 05508766) на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (03508, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, код ЄДРПОУ 00023857) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.)
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07 липня 2022 р.
Суддя Ю.А. Шаратов