65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3698/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державної установи “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” (65074, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 5А, код ЄДРПОУ 38477737)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66, код ЄДРПОУ 30109015)
про стягнення 24669,47 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Дорошенко Д.О., діє на підставі довіреності
від відповідача: Українець Д.В., діє в порядку положень про самопредставництво
Суть спору: Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” про стягнення в порядку регресу 24669,47 грн., з яких: 20729,24 грн. заборгованості з орендної плати, 1838,23 грн. пені та 2102 грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” посилається на право відшкодування в порядку регресу сплачених за результатом розгляду господарської справи №916/2291/20 коштів за фактичне користування об'єктом суборенди нарахованої пені та судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи №916/3698/21 у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 01.02.2022 об 11:00.
25.01.2022 за вх.№2113/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач вказує, що доводи, викладені в позовній заяві, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню;
- відповідач зазначає, що 07.02.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Державною установою “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” було укладено договір оренди нежитлового приміщення, внаслідок 30.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди №04/14, відповідно до умов та положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відповідач повинен сплачувати орендну плату Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та виконував обов'язок по сплаті орендної плати до квітня 2019 року;
- як зазначає відповідач, 05.04.2019 на рахунок відповідача було повернуто кошти, сплачені за орендну плату, про що свідчить платіжне доручення №1204 від 05.04.2019 та, як вказує відповідач, причиною повернення коштів було прийняте Одеською міською радою рішення №4214-VII від 30.01.2019, яким було затверджено Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси;
- відповідач вказує, що плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендованої плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно;
- відповідач зазначає, що відповідно до п.3.3 договору суборенди №04/14 розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням сторін та у випадку зміни Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (із змінами та доповненнями), рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради, шляхом укладання письмової додаткової угоди до договору та до моменту укладання такої додаткової угоди умови та порядок розрахунків по договору вважаються незмінними;
- на думку відповідача, виходячи зі змісту договору та рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214-VII позивач з дня прийняття вказаного рішення в обов'язковому порядку повинен був надіслати на адресу відповідача додаткову угоду із змінами, які стосуються порядку оплати за орендоване приміщення, проте, як вказує відповідач, позивачем не було надіслано пропозицію про внесення змін до договору стосовно порядку здійснення оплати;
- відповідач звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2020 відкрито провадження у справі №916/2291/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Державної установи “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” про стягнення 22567,47 грн., за стягненням яких позивач в порядку регресу позивається у даній справі, проте відповідач зауважує, що незважаючи на спірне питання позивачем 07.09.2020 було підписано Додаткову угоду та Акт приймання-передачі об'єкту оренди (повернення) до договору суборенди №04/14 від 30.04.2014 та пунктом 3 вказаного акту закріплено, що об'єкт оренди повертається орендарю в справному стані, придатному до подальшої експлуатації, сторони претензій одна до одної не мають.
Ухвалою суду від 01.02.2022 судове засідання по справі №916/3698/21 призначено на 08.02.2022 о 16:00. У судовому засіданні 08.02.2022 оголошено перерву до 22.02.2022 о 14:45. У судовому засіданні 22.02.2022 судом у протокольній формі відкладено розгляд справи на 01.03.2022 о 13:45.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з запровадженням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, початком військових дій та перебуванням судді Бездолі Ю.С. у відпустці, судове засідання 01.03.2022 о 13:45 не відбулось. Ухвалою суду від 27.04.2022 судове засідання призначено на 07.06.2022 о 14:45.
19.05.2022 за вх.№8378/22 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні 07.06.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 27.06.2022 о 15:00.
Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 27.06.2022 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Справа №916/3698/21 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
В судовому засіданні 27.06.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
07.02.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Державною установою “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №13/36, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2132,6 кв.м, (дві тисячі сто тридцять дві та шість десятих), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10.
Відповідно до п.1.3 договору термін дії договору оренди з 07.02.2014 до 07.02.2017.
Згідно з п.2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.
За п.4.8 договору орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця; у 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати копію договору суборенди; в іншому разі дозвіл втрачає силу.
07.02.2014 на виконання умов договору оренди №13/36 від 07.02.2014 був складений та підписаний акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 2132,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10.
30.04.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Державною установою “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (орендар) був укладений додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №13/36 від 07.02.2014, яким змінюється орендна плата з 30.04.2014 та розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1995 року № 786 (з наступними змінами) та розраховується наступним чином: - 0,08 грн. за використання 2128,6 кв.м. орендованого майна з метою розміщення державної установи; 608,37 грн. за використання 4 кв.м. орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв'язку.
30.04.2014 між Державною установою “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (суборендар, відповідач) був укладений договір суборенди №04/14.
Відповідно до п.1.1 договору суборенди з метою підвищення ефективності використання майна орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна у вигляді існуючої з/б труби котельної площею 2 кв.м. для монтажу трубостійок з антенно-фідерними пристроями та існуючого бетонного майданчика загальною площею 2 кв.м. під розташування базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA-800 суборендаря, за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10.
Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору суборенди за об'єкт суборенди суборендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 608,45 грн. (шістсот вісім гривень 45 копійок) без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. У розмір орендної плати не входить плата за електроенергію. Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням сторін та у випадку зміни Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради, шляхом укладання письмової додаткової угоди до договору. До моменту укладення такої додаткової угоди умови та порядок розрахунків по договору вважаються незмінними.
За п.п. 3.6-3.7 договору суборенди орендна плата сплачується орендарю суборендарем з дня підписання акту прийому-передачі об'єкту в суборенду. Встановлену орендну плату за цим договором суборендар зобов'язується щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності, на наступні реквізити: розрахунковий рахунок 37326027001909, код банку 828011, банк: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ (отримувача) 26302595, отримувач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Згідно з п.п. 7.1-7.2 договору суборенди цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців по «30» квітня 2015 р. (включно). Сторони прийшли згоди, що якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії договору жодна з них не заявить іншій про свої наміри припинення договірних відносин за цим договором та небажання в подальшому продовжувати їх з будь-яких причин, то це означає, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, але, у будь - якому випадку, не довше 07 січня 2017 року.
За п.8.1 договору суборенди усі зміни, доповнення та додаткові угоди до договору повинні оформлюватися у письмовій формі і вступають в силу з дати їх підписання вповноваженими представниками обох сторін. Розгляд відповідних пропозицій і надання відповіді здійснюється сторонами у тридцяти-денний термін. Надання документів щодо договору (включаючи фінансові) покладається на сторону, що їх готує, крім письмово обумовлених сторонами винятків. Документ вважається наданим, якщо у сторони, що його надає, є письмове підтвердження або відмітка сторони, що його отримує, чи поштової установи про його прийняття.
30.04.2014 між Державною установою “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (суборендар, відповідач) був складений та підписаний акт прийому-передачі об'єкту суборенди до договору суборенди №04/14 від 30.04.2014, за яким орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна у вигляді існуючої з/б труби котельної площею 2 кв.м. для монтажу трубостійок з антенно-фідерними пристроями та існуючого бетонного майданчика загальною площею 2 кв.м. під розташування базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA-800 суборендаря, за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10.
08.07.2016 між Державною установою “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (суборендар, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди №04/14 від 30.04.2014, якою змінено юридичні реквізити орендаря та викладено п.7.2 договору суборенди в наступній редакції: «Якщо кожна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до дати закінчення строку цього договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік без укладання додаткової угоди на тих самих умовах, але у будь-якому випадку не довше строку дії договору оренди №13/36 нежитлового приміщення, укладеного 07.02.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та орендарем».
15.02.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Державною установою “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” був укладений додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №13/36 від 07.02.2014, яким змінено назву орендаря з Державної установи “Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” на Державну установу “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” на підставі наказу міністерства охорони здоров'я України від 08.07.2016 №689; п.1.1, 1.3 договору №13/36 від 07.02.2014 змінено та доповнено наступним: « 1.1 Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 572,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10; п.1.3 Продовжити термін дій цього договору до 31.12.2018». Також даним додатковим договором орендна плата з 15.02.2018 розраховується наступним чином: Державна установа, 565,8 кв.м., ринкова вартість приміщення - 4399707,72 грн., місячна орендна плата за ринковою вартістю - 0,08 грн., місячна орендна плата на 01.02.2018 - 0,08 грн.; послуги мобільного зв'язку (суборенда), 4 кв.м., ринкова вартість приміщення - 30940,28 грн., відсоток від ринкової вартості - 40%, місячна орендна плата за ринковою вартістю - 1031,34, індекс інфляції з 12.09.2017 - 1,068, місячна орендна плата на 01.02.2018 - 1101,47 грн.
15.02.2018 був складений та підписаний акт приймання-передачі з оренди нежитлового приміщення за договором оренди №13/36 від 07.02.2014 за яким Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” здала за згодою сторін частину нежитлової будівлі та споруд, загальною площею 1559,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості орендаря за договором №13/36 від 07.02.2014, за яким сальдо на 30.04.2020 складає 20729,24 грн., розрахунок пені - 1838,23 грн.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №1204 від 05.04.2019 на суму 1451,16 грн., де платником зазначено Департамент комунальної власності Одеської міської ради, отримувач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації”, призначення платежу: «повернення суми в зв. з відсут. догов. від.; зг.лис.№01-13/1443 від 05.04.19р. (зг.вип.в.03.04.19)».
07.09.2020 між Державною установою “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (суборендар, відповідач) укладено додаткову угоду до договору суборенди №04/14 від 30.04.2014, якою припинено дію договору суборенди №04/14 від 30.04.2014 з 07.09.2020; у додатковій угоді зазначено, що надання послуг згідно договору припиняється з моменту підписання даної додаткової угоди; з моменту настання чинності даної додатковї угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками; даною додатковою угодою сторони підтвердили, що не мають претензії одна до одної.
07.09.2020 був складений та підписаний акт-приймання передачі об'єкта оренди (повернення з суборенди) до договору суборенди №04/14 від 30.04.2014, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (суборендар, відповідач) повертає, а Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” (орендар, позивач) приймає нерухоме майно у вигляді існуючої з/б труби котельної площею 2 кв.м. та існуючого бетонного майданчика загальною площею 2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10; об'єкт оренди повертається орендарю в справному стані, придатному для подальшої експлуатації; сторони претензій одна до одної не мають.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 у справі №916/2291/20 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” про стягнення 22567,47 грн. задоволено повністю; стягнуто з Державної установи “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 20729,24 грн., пеню у розмірі 1838,23 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
09.10.2020 за вих.№09.3-07/2534 Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” з проханням вжиття заходів, спрямованих на сплату заборгованості на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у загальному розмірі 24669,47 грн., з яких: 20729,24 грн. заборгованості за користування нерухомістю з січня 2019 по квітень 2020, 1838,23 грн. пені за несвоєчасну оплату та 2102 грн. витрат Департамента комунальної власності Одеської міської ради судового збору за подачу позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи лист про сплату коштів від 09.10.2020 за вих.№09.3-07/2534 було направлено на адресу відповідача та отримано ним 19.10.2020, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
26.11.2020 за вих.№09.3/2944 Державна установа “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” із проханням у місячний термін з дати отримання даного листа відшкодувати Державній установі “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” сплачені кошти на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 у справі №916/2291/20 у загальному розмірі 24669,47 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, лист про сплату коштів від 26.11.2020 за вих.№09.3/2944 було направлено на адресу відповідача та отримано ним 30.11.2020, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
В матеріалах справи відсутні відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” на листи позивача від 09.10.2020 за вих.№09.3-07/2534 та від 26.11.2020 за вих.№09.3/2944 про сплату заявлених до стягнення коштів або докази такої сплати.
Несплата стягнутих з рішенням суду сум стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.
Як вказано, у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
У відповідності до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 729 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
За ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Передача в суборенду єдиних майнових комплексів не допускається.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Рішенням Одеської міської ради №4214-VII від 30.01.2019 затверджено Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Додатком до вказаного рішення є Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Відповідно до п.9 додатку до рішення Одеської міської ради №4214-VII від 30.01.2019 розмір орендної плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна. При цьому орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем. У разі суборенди приміщення у будівлі, що входить до складу цілісного майнового комплексу, орендна плата за таке приміщення визначається з урахуванням частки вартості такого приміщення у загальній вартості відповідної будівлі та частки вартості зазначеної будівлі у загальній вартості орендованих основних засобів цілісного майнового комплексу. Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендованої плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно. Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до бюджету міста згідно з рішенням Одеської міської ради. Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до бюджету міста здійснюється орендодавцем.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
За ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За своєю суттю регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Господарський суд зазначає, що договором суборенди №04/14 від 30.04.2014, зокрема, визначається порядок та умови розрахунків:
- орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотних змін стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.2 договору);
- розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням сторін та у випадку зміни Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради, шляхом укладання письмової додаткової угоди до договору. До моменту укладення такої додаткової угоди умови та порядок розрахунків по договору вважаються незмінними (п.3.3 договору);
- встановлену орендну плату за цим договором суборендар зобов'язується щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності, на наступні реквізити: розрахунковий рахунок 37326027001909, код банку 828011, банк: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ (отримувача) 26302595, отримувач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (п.3.7 договору).
З матеріалів справи вбачається, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як отримувачем орендної плати за договором суборенди №04/14 від 30.04.2014 було повернуто 15.04.2019 платнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” 1451,16 грн. коштів, сплачених за договором суборенди.
Господарський суд вказує, що матеріали справи містять акт повернення з суборенди суборендарем орендарю за договором суборенди №04/14 від 30.04.2014 нерухомого майна у вигляді існуючої з/б труби котельної площею 2 кв.м. та існуючого бетонного майданчика загальною площею 2 кв.м., в якому сторони зазначили про відсутність претензій одна до одної.
Господарський суд вказує, що предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення збитків в порядку регресу. В якості факту завдання збитків позивач посилається на рішення суду у справі №916/2291/20.
Так, враховуючи положення статей 22 ЦК України та 224 ГК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.
Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги умови договору суборенди №04/14 від 30.04.2014, а саме порядок сплати суборендарем плати за договором, господарський суд дійшов висновку про відсутність таких складових правопорушення, як протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, при цьому господарський суд бере до уваги, що сторонами не було внесено змін до договору суборенди в частині порядку здійснення оплати за договором суборенди, узгодження порядку здійснення орендних платежів сторонами договору суборенди в інший спосіб не проведено, а при припиненні надання послуг суборенди та поверненні з суборенди об'єкта суборенди сторони не заявили жодних претензій одна до одної, з огляду нащо господарський суд не вбачає в тому числі і вини відповідача у спірній ситуації.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в порядку регресу у розмірі 24669,47 грн., з яких: 20729,24 грн. заборгованості з орендної плати, 1838,23 грн. пені та 2102 грн. судового збору.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державної установи “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” є недоведеними та судом відмовляється у їх задоволенні.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державної установи “Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України” відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05 липня 2022 р.
Суддя Ю.С. Бездоля