"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3637/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Пучкова Л.А. на підставі ордеру;
Від відповідачів: не з'явились;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до селянського (фермерського) господарства „Пине”, ОСОБА_1 про стягнення 528 463,12 грн., -
Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі по тексту - АТ КБ „Приватбанк”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до селянського (фермерського) господарства „Пине” (далі по тексту - СФГ „Пине”), ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 528 463,12 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., відсотків у розмірі 26 963,12 грн., комісії у розмірі 1 500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами зобов'язань за умовами кредитного договору, виконання яких було забезпечено договором поруки.
СФГ „Пине” та ОСОБА_1 жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли. При цьому, суд зазначає, що ухвали суду, якими відповідачі були повідомлені про дату та час розгляду справи, направлялись на юридичну адресу СФГ „Пине”: 68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 30, та на адресу ОСОБА_1 , який виступає учасником та одночасно керівником господарства за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Слід зазначити, що до 07.02.2022р. суду було повернуто повідомлення про вручення СФГ „Пине” ухвали суду від 24.01.2022р. про відкладення підготовчого засідання. Решта ухвал суду, якими відповідачі повідомлялись про дату та час судових засідань, були повернуті у зв'язку із відсутністю адресатів.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення СФГ „Пине” та ОСОБА_1 про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки СФГ „Пине” та ОСОБА_1 не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
14.06.2017р. СФГ „Пине” було підписано заяву про відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розроблених АТ КБ „Приватбанк”.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту, техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку «Приват24», мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умов та правил надання банківських послуг». Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку, про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.
29.08.2018р. між ОСОБА_1 (Поручитель) та АТ КБ „Приватбанк” (Кредитор) було підписано договір поруки №Р1535534159426105805, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору е надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання СФГ „Пине” зобов'язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. „Кредитний ліміт” Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms , далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом; За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. «Угоди 1» - 21% (двадцять один) річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. «Угоди 1» - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68% (шістдесят вісім) річних для договорів не забезпечених порукою; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць»; г) кредиту в розмірі 10000, 00 грн. Якщо під час виконання Угоди зобов'язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Згідно з п. 4.1 договору поруки №Р1535534159426105805 від 29.08.2018р. сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.
Договір поруки №Р1535534159426105805 від 29.08.2018р. був підписаний ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису, на підтвердження чого позивачем було надано суду файл перевірки електронного цифрового підпису.
З довідки про розміри встановлених кредитних лімітів №70615ODWOSOCK ВІД 02.11.2021р. вбачається, що АТ КБ „Приватбанк” протягом періоду з 15.06.2017р. по 17.06.2021р. були встановлені кредитні ліміти на поточний рахунок СФГ „Пине”.
З матеріалів справи, а саме виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 14.06.2017р. по 26.10.2021р. вбачається, що АТ КБ „ПриватБанк” на виконання кредитного договору було видано СФГ „Пине” кредитні кошти у загальному розмірі 500 000,00 грн.
27.09.2021р. АТ КБ „Приватбанк” звернулось до СФГ „Пине” та ОСОБА_1 про сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 516 879,79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн. та комісії у розмірі 16 879,79 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до СФГ „Пине” та ОСОБА_1 , позивачем було наголошено, що відповідачами у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору та договору поруки зобов'язань, не було сплачено на користь АТ КБ „ПриватБанк” заборгованості за кредитом, відсотків та комісії у зв'язку з чим, позивачем з метою захисту порушених прав було подано до суду дану позовну заяву.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
В силу вимог ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як з'ясовано судом та не спростовано СФГ „Пине”, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, виданих Банком згідно договору банківського рахунку від 14.06.2017р., не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку СФГ „Пине” регулярно отримувало кредитні кошти від АТ КБ „ПриватБанк”. Проте, СФГ „Пине” не було своєчасно повернуто кредитних коштів, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 500 000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
В свою чергу, у зв'язку з переданням АТ КБ „ПриватБанк” у користування СФГ „Пине” грошових коштів на виконання умов договору банківського рахунку від 14.06.2017р., позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 26 963,12 грн., комісію у розмірі 1 500,00 грн., які були нараховані з посиланням на Умови та правила надання банківських послуг. При вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ „ПриватБанк” позовних вимог у названій частині, господарський суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) дійшла висновку, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020р. по справі №910/8189/19 було наголошено, що у справі № 342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207,626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:
- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;
- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.
При цьому, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020р. по справі №910/8189/19 було відхилено висновки АТ КБ "Приватбанк" про наявність у юридичної особи в силу свого правового статусу можливості усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, а, отже, про відсутність підстав для застосування висновку по справі № 342/180/17-ц. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення спору слід виходити з наданого Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норми права, а не суб'єктного складу сторін спору.
Господарський суд зазначає, що заявою про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка була 14.06.2017р. підписана з боку СФГ „Пине” не передбачено обов'язку Позичальника сплачувати на користь Банку відсотки та комісію.
З огляду на вищевикладене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019р. у справі N 342/180/17, приймаючи до уваги зміст заяви про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 14.06.2017р., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ КБ „ПриватБанк” позовних вимог до СФГ „Пине” в частині вимог про стягнення відсотків у розмірі 26 963,12 грн., комісії у розмірі 1 500,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З огляду на укладення між АТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 договору поруки №Р1535534159426105805 від 29.08.2018р., за умовами якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань СФГ „Пине” щодо повернення кредитних коштів у тому ж розмірі, що і Боржник, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., вимога про стягнення якого була задоволена судом. В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв'язку з відмовою суду у задоволенні позовних вимог АТ КБ „ПриватБанк” про стягнення відсотків та комісії.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом солідарного стягнення із селянського (фермерського) господарства „Пине”, ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з селянського (фермерського) господарства „Пине” /68212, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 30; ідентифікаційний код 23992435/, ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/ заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн. /п'ятсот тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 7 500,00 грн. /сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп./.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 липня 2022 р.
Суддя С.П. Желєзна