"27" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3910/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Балишев М.В. за посвідченням;
Від позивачів:
- Міністерства оборони України: Добров Ю.І. в порядку самопредставництва;
- Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району: Турченко О.В. в порядку самопредставництва
Від відповідачів: не з'явились;
Від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області та державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного підприємства „Фетіца", про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок, -
Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі по тексту - прокурор) звернулась до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району із позовними вимогами до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича (далі по тексту - Димитренко Д.В. ) про визнання незаконним рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021р. № 125-VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 2 земельних ділянок, загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, 5124780700:01:002:0348; про скасування рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельні ділянки, а саме рішення за № 58630324 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0347; №58630775 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0348; про витребування у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на користь держави в особі Міністерства оборони України земельних ділянок загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, 5124780700:01:002:0348.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на прийняття Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області рішення за відсутності передбачених законом підстав для розпорядження землями державної власності, в результаті прийняття якого були порушені права держави на володіння земельними ділянками. Наведене, за переконанням прокурора, свідчить про наявність правових підстав для визнання незаконним спірного рішення сільської ради, скасування рішень державного реєстратора та витребування із володіння селищної ради на користь держави в особі Міністерства оборони України спірних земельних ділянок.
Ухвалою суду від 24.12.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного підприємства „Фетіца" (далі по тексту - ПП „Фетіца").
Міністерством оборони України у поданих до суду письмових поясненнях було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги із посиланням на відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження землями оборони, а також на відсутність згоди Міністерства на вилучення земельних ділянок.
Бородінська селищна рада та державний реєстратор Димитренко Д.В. жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли. При цьому, відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки Бородінською селищною радою та державним реєстратором Димитренко Д.В. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
ПП „Фетіца" також не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, письмові пояснення на позовну заяву від третьої особи також не надходили. Про розгляд даної справи ПП „Фетіца" було належним чином повідомлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.
Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945р. №2002/063 "Об отводе 20000 га земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации артполигона ОДВО" було вирішено відвести на території зазначених районів під окружний артполігон Одеського військового округу 20000 га землі.
Рішенням засідання Ізмаїльського обласного виконкому №7 від 10.06.1946р. було затверджено акт обласної комісії про передачу земельної ділянки площею 23600 га під навчальний артилерійський полігон Одеського військового округу в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому, в акті від 10.06.1946 зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.
Як вбачається з індивідуальної картки №97 на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району перебуває земельна ділянка, загальної площею 24 229,5 га, яка була виділена на підставі рішення РМ УРСР №742 від 10.08.1946р.
18.03.2009р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП "Фетіца" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендарю було передано у користування земельну ділянку площею 61,2 га Вказана земельна ділянка була передана у користування ПП "Фетіца" згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 07.05.2009р.
18.03.2009р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП "Фетіца" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендарю було передано у користування земельну ділянку площею 161,8 га Вказана земельна ділянка була передана у користування ПП "Фетіца" згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 07.05.2009р.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2-а-3436/08/1570 за позовом військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області за участю третіх осіб, зокрема, Кабінету Міністрів України та ФГ «Таврія К», а також 299 фізичних осіб, позов військового прокурора було задоволено шляхом визнання протиправними і скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» №101/А-2005 від 05.05.2005р. та п.1 розпорядження №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями».
Під час вирішення судом справи №2-а-3436/08/1570 судом було встановлено, що 05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією на підставі приписів ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 17, 141, 149; п. 3,5,12 р. Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004р. та наказом командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004р. «Про розформування військової частини НОМЕР_1» було прийнято розпорядження №101/А-2005 «Про вилучення із користування військової частини НОМЕР_1 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради».
Крім того, у межах справи №2-а-3436/08/1570 з'ясовано, що розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації №368/А-2005 від 14.12.2005 внесено зміни до розпорядження №101/А-2005 та п.1 викладено в наступній редакції: «припинити право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, яка була надана в користування військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та перевести її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради».
24.09.2015р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №587/А-2015 „Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки колишнього військового полігону".
Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. по справі №5017/3701/2012, залишеною без змін постановою Верховного суду України від 21.09.2016р., було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 161,8 га, б/н від 18.03.2009р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП "Фетіца", зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 07.05.2009 за №040953400005; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 61,2 га, б/н від 18.03.2009р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП "Фетіца", зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 07.05.2009 за №040953400006; зобов'язано ПП "Фетіца" повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі земельні ділянки загальною площею 223,00 га, передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договорами оренди від 18.03.2009р.
01.07.2016р. між Білгород - Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, Міністерством оборони України та ПП "Фетіца" на виконання судового рішення по справі №5017/3701/2012 було підписано акт повернення Міністерству оборони України земельної ділянки площею 223,0 га військового містечка НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
28.05.2021р. Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області було прийнято рішення №125-VІІІ про прийняття в комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Болградського району Одеської області 71 земельну ділянку державної власності, зокрема земельних ділянок загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, 5124780700:01:002:0348; зобов'язано виконавчий комітет забезпечити проведення державної реєстрації права комунальної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
09.06.2021р. державним реєстратором Димитренко Д.В. було прийнято рішення про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельні ділянки, а саме рішення за № 58630324 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0347; №58630775 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0348.
Факт проведення державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки за Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав №261294964 від 13.06.2021р., №261294969 від 13.06.2021р.
01.11.2021р. Міністерством юстиції України було прийнято наказ №3902/5, відповідно до якого скарга Міністерства оборони України була задоволена шляхом скасування окремих рішень державного реєстратора Димитренко Д.В. При цьому, вказаним наказом рішення державного реєстратора за № 58630324, №58630775 від 09.06.2021р. скасовані не були.
Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами прокурором було наголошено про прийняття Бородінською селищною радою спірного рішення щодо земельних ділянок, факт належності яких до земель оборони був встановлений судовими рішеннями по справам №2-а-3436/08/1570, №5017/3701/2012, а, отже, не потребує повторного доведення під час вирішення даного спору. Посилаючись на викладені обставини, а, також на відсутність у сільської ради повноважень на розпорядження землями оборони, прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявлених прокурором позовних вимог у межах даної справи є вимоги до Бородінської селищної ради, зокрема, про визнання незаконним рішення Бородінської селищної ради від 28.05.2021р. № 125-VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області». В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор, в першу чергу, посилається на відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження землями оборони.
В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України „Про використання земель оборони" 27 листопада 2003 року N 1345-IV (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" № 1075-XIV від 21.09.1999р. (з наступними змінами та доповненнями) Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно зі ст. 14 Закону України „Про збройні Сили України" № 1934-XII від 06.12.1991р. (з наступними змінами та доповненнями) Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.03.2018р. по справі №5017/2972/2012, у постанові від 29.09.2021р. по справі №926/311/20.
Господарським судом в процесі вирішення даної справи було встановлено, що на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району перебуває земельна ділянка, загальної площею 24 229,5 га, яка була виділена у 1946р. Факт належності земельної ділянки полігону до земель оборони підтверджується судовими рішеннями по справам №2-а-3436/08/1570, №5017/3701/2012, та, в силу приписів ст. 75 ГПК України, не потребує повторному доведенню під час вирішення даного спору. При цьому, будь-які докази, які можуть спростувати факт прийняття відповідачем спірного рішень щодо земель військового полігону Бородінською селищною радою суду надані не були.
Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Верховним Судом у постанові від 24.04.2018р. по справі №902/538/14 наголошено, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення права користування земельними ділянками які входять до складу загальновійськового полігону "Тарутинський", а отже, спірні земельні ділянки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Бородінською селищною радою №125-VIII від 28.05.2021р. відносились до земель оборони та перебували у державній власності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, оборони. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності, які належать до земель оборони, враховуючи передбачене ст. 16 ЦК України право особи оскаржувати рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин з точки зору його законності, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором у названій частині позовних вимог шляхом визнання незаконним рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021р. № 125-VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 2 земельних ділянок, загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, 5124780700:01:002:0348.
16.01.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019р. № 340-IX, яким, зокрема, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми, яка діє на час вирішення судом даного спору, на відміну від положень ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Враховуючи висновки суду про відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності та прийняття спірного рішення, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог прокурора шляхом скасування рішень державного реєстратора Димитренко Д.В. про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради на земельні ділянки, а саме рішення за: індексним № 58630324 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0347; індексним № 58630775 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0348.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018р. по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що судове рішення про витребування майна від особи, за якою воно зареєстровано в державному реєстрі речових прав, є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю), керуючись вимогами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за умовами якої ухвалення судом рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням рішенням речових прав, враховуючи вибуття земельних ділянок із власності держави в особі Міністерства оборони України за відсутності волі останнього, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння Бородінської селищної ради земельних ділянок на користь держави.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності задоволення заявлених Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону позовних вимог в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області та державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича шляхом визнання незаконним рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021р. № 125-VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 2-х земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича та витребування із володіння Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на користь держави в особі Міністерства оборони України 2-х земельних ділянок, загальною площею 223,0005 га.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області /68540, Одеська область, Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; ідентифікаційний код 04379203/ від 28.05.2021р. № 125-VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 2 земельних ділянок, загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, 5124780700:01:002:0348.
3. Скасувати рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича /68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 15; ідентифікаційний код 04379189/ щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області /68540, Одеська область, Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; ідентифікаційний код 04379203/ на земельні ділянки, а саме рішення за: індексним № 58630324 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0347; індексним № 58630775 від 09.06.2021р. щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124780700:01:002:0348.
4. Витребувати у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області /68540, Одеська область, Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; ідентифікаційний код 04379203/ на користь держави в особі Міністерства оборони України /03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022/ земельні ділянки загальною площею 223,0005 га, із кадастровими номерами: 5124780700:01:002:0347, площею 61,1997 га; 5124780700:01:002:0348, площею 161,8008 га.
5. Стягнути з Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області /68540, Одеська область, Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; ідентифікаційний код 04379203/ на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону /65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; ідентифікаційний код 38296363/ судовий збір у розмірі 8 916,91 грн. /вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 91 коп./.
6. Стягнути з державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича /68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Чкалова, буд. 15; ідентифікаційний код 04379189/ на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону /65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; ідентифікаційний код 38296363/ судовий збір у розмірі 8 916,91 грн. /вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 91 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 липня 2022 р.
Суддя С.П. Желєзна