06.07.2022 Справа № 914/3716/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Тараса РИМА,
за участю секретаря судового засідання Лілії БЕРНАЦЬКОЇ,
представників сторін:
позивача:Лілія КОЖУШКО,
відповідача:Василь СЛИВКА,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: фізичної особи - підприємця Гангур Тетяни Петрівни (далі - Підприємиця або Позивачка),
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" (далі - Товариство або Відповідач),
про:стягнення 582'238,09 гривень.
I. Процедури.
1. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Підприємиці до Товариства про стягнення 630'126,65 гривень.
2. Ухвалою від 13.12.2021 суд залишив позов без руху.
3. Ухвалою від 12.01.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.02.2022.
4. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
5. Позивачка подала клопотання про зменшення позовних вимог до 582'238,09 гривень.
6. Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 08.06.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.06.2022.
7. В судовому засіданні 06.07.2022 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II. аргументи сторін.
Позиція Позивачки.
8. Відповідач у порушення умов договору перевезення від 01.10.2019 не оплатив вартості наданих Позивачем послуг, що призвело до виникнення заборгованості. Зазначене стало підставою для нарахування інфляційних утрат та 3 % річних.
9. Оскільки Товариство впродовж 2021 року здійснювало на рахунок Підприємиці платежі, позовна давність перервана. Отже, позов пред'явлено в межах позовної давності.
10. Аргументи Відповідача про неналежну якість наданих послуг з перевезення не підтверджені жодними доказами.
11. Предметом позову є стягнення:
11.1. 543'200,01 грн основної заборгованості.
11.2. 28'459,58 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого по жовтень 2021 року.
11.3. 10'578,50 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 11.02.2021 по 17.11.2021.
12. Підставою позову є порушення Відповідачем узятих на себе обов'язків зі своєчасної оплати наданих послуг в межах зобов'язання, яке виникло з договору перевезення від 01.10.2019.
13. Позивачка зазначила у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з таких сум:
13.1. 9'451,90 грн витрат на оплату судового збору.
13.2. 15'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заперечення Відповідача.
14. Відповідач заявив про застосування позовної давності на підставі статті 315 Господарського кодексу України. Зокрема, до вимог за договорами перевезення вантажу застосовується позовна давність 6 місяців.
15. У Відповідача існують сумніви щодо належного надання Позивачем послуг з перевезення вантажу (твердих побутових відходів). В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019140000000834 від 25.11.2019 встановлено, що перевізники твердих побутових відходів фальсифікували первинні бухгалтерські документи та незаконно захоронювали їх на території Львівської області, а не у пункті призначення (інших областях).
16. Позивач не долучив до позову товарно-транспортні накладні за спірний період, що виключає можливість підтвердження здійснення перевезень. Адже наявність товарно-транспортних накладних є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. Акти здачі-приймання робіт не є належними доказами за договором перевезення вантажу.
17. Товарно-транспортні накладні, які Позивач подав після відзиву на позов, долучені всупереч процедурі, встановленій законодавством - без клопотання про поновлення строку на долучення вказаних документів.
18. Відповідач звертає увагу, що долучені до позову докази неналежно засвідчені:
18.1. У засвідчувальному написі не зазначено власне ім'я та прізвище особи великими літерами, як це передбачено у вимогах ДСТУ 4163:2020.
18.2. На копіях зазначено і "згідно з оригіналом", і "копія". При цьому, ДСТУ 4163:2020 не передбачає можливості вживати слово "копія".
18.3. На копіях відсутня дата їх засвідчення.
19. Позивач не долучив до позову специфікацій та рахунків, якими визначається вартість послуг.
20. Попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 40'000,00 гривень.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
21. Щодо зауважень Відповідача про неналежне засвідчення Позивачем копій доказів, то суд вважає такі надто формальними і не бере такі зауваження до уваги. Вимоги процесуального законодавства щодо засвідчення копій доказів спрямовані на уникнення підроблення документів. Зокрема, якщо копія документу виявиться підробленою, то засвідчувальний напис міститиме необхідну інформацію для виявлення особи, відповідальної за таке порушення закону. Іншими словами, особа, що засвідчує копії доказів, відповідає за їх достовірність. У конкретному випадку неточне дотримання ДСТУ при засвідченні копій доказів не є підставою для сумнівів у відповідності поданих копій документів оригіналам. Зокрема:
21.1. Те, що у засвідчувальному написі не зазначено власне ім'я та прізвище особи великими літерами, як це передбачено у вимогах ДСТУ 4163:2020, не свідчить про недостовірність такого доказу. Адже зазначення ініціалів та прізвища з першою великою буквою, не перешкоджає суду встановити завірителя цих копій.
21.2. Те, що на копіях міститься два написи: і «згідно з оригіналом», і «копія», також жодним чином не впливає на достовірність доказу. Заборони зазначати на копіях доказів слова «копія» законодавство не містить.
21.3. На копіях міститься дата засвідчення.
22. До предмету доказування у цій справі належать такі обставини:
22.1. Виникнення договірних цивільно-правових зобов'язань між сторонами.
22.2. Повнота виконання договору сторонами.
22.3. Правильність нарахування санкцій.
Виникнення договірних цивільно-правових зобов'язань між сторонами.
23. Між сторонами у справі виникли цивільні зобов'язання з перевезення вантажу з огляду на статті 11, 712 Цивільного кодексу України на підставі укладеного Договору перевезення вантажу від 01.10.2019 (далі - Договір від 01.10.2019) (том 1, а. с. 10-13).
24. За умовами пунктів 1.1-1.2 Договору від 01.10.2019 замовник передає для перевезення вантажів, а перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення і надати комплекс інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується своєчасно сплатити за послуги перевізника встановлену плату, відповідно до умов договору.
25. Пунктами 9.4 та 9.5 Договору від 01.10.2019 встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. У разі відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору, поданої не менш ніж за місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
26. З огляду на відсутність заперечень у сторін укладеного договору, такий пролонговувався на наступні періоди.
27. Сторони погодили специфікації до Договору від 01.10.2019 (том 2, а. с. 6-13).
Повнота виконання договору сторонами.
28. Упродовж 2019 - початку 2021 року Позивачка на замовлення Відповідача надавала послуги з перевезення твердих побутових відходів, про що свідчать долучені до матеріалів справи примірники актів виконаних робіт №1-98 (за винятком акта № 7) (том 1, а. с. 58-132; том 3, а. с. 24-63). Крім того, матеріали справи містять докази оплати зазначених актів, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення (том 1, а. с. 38, 52, 189-253). Відповідач не спростовував цих обставин та не представляв доказів на їх спростування.
29. Зважаючи на те, що Позивачка обґрунтовує свої вимоги неоплатою послуг перевезення, які надані нею з 01.02.2021, суд досліджує докази надання таких послуг саме з цієї дати.
30. Починаючи з 01.02.2021 сторони підписали акти надання послуг на суму 550'635,00 грн:
30.1. № 99 від 01.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 35).
30.2. № 100 від 03.02.2021 на суму 10'620,00 грн (том 1, а. с. 34).
30.3. № 101 від 05.02.2021 на суму 7'965,00 грн (том 1, а. с. 33).
30.4. № 102 від 08.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 32).
30.5. № 103 від 10.02.2021 на суму 8'880,00 грн (том 1, а. с. 31).
30.6. № 104 від 11.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 30).
30.7. № 105 від 18.02.2021 на суму 49'800,00 грн (том 1, а. с. 29).
30.8. № 106 від 22.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 28).
30.9. № 107 від 23.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 27).
30.10. № 108 від 24.02.2021 на суму 13'320,00 грн (том 1, а. с. 26).
30.11. № 109 від 26.02.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 25).
30.12. № 110 від 27.02.2021 на суму 13'320,00 грн (том 1, а. с. 24).
30.13. № 111 від 01.03.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 23).
30.14. № 112 від 04.03.2021 на суму 37'350,00 грн (том 1, а. с. 22).
30.15. № 113 від 15.03.2021 на суму 8'880,00 грн (том 1, а. с. 21).
30.16. № 114 від 31.03.2021 на суму 15'735,00 грн (том 1, а. с. 20).
30.17. № 115 від 07.04.2021 на суму 8'880,00 грн (том 1, а. с. 19).
30.18. № 116 від 15.04.2021 на суму 17'760,00 грн (том 1, а. с. 18).
30.19. № 117 від 21.04.2021 на суму 8'880,00 грн (том 1, а. с. 17).
30.20. № 118 від 23.04.2021 на суму 4'440,00 грн (том 1, а. с. 16).
30.21. № 119 від 19.05.2021 на суму 53'850,00 грн (том 1, а. с. 15).
30.22. № 120 від 25.05.2021 на суму 29'505,00 грн (том 1, а. с. 14).
31. Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
32. Згідно з пунктами 2.1-2.3, 2.5 Договору від 01.10.2019 приймання вантажу до перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною (накладною на вантаж) (далі - ТТН) за встановленою формою. Оформлена ТТН, засвідчена замовником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника. ТТН видається перевізником за встановленою формою у 3 примірниках, один з яких залишається у перевізника, другий - надається вантажоодержувачу, третій - повертається перевізником замовнику після підписання його перевізником та вантажоодержувачем. Перевезення вантажу до місця призначення виконується в строк не більш ніж 3 дні з дати оформлення ТТН за визначеними перевізником маршрутами.
33. Позивачка не подала разом з позовною заявою ТТН. Водночас, відреагувавши на аргументи Відповідача у відзиві на позов, долучила ТТН до відповіді на відзив. Крім того, частина ТТН та актів наданих послуг були витребувані в прокурора. Позивачка не могла надати їх самостійно, оскільки правоохоронні органи вилучили в неї оригінали таких для проведення досудового розслідування.
34. Суд вважає аргументи Відповідача щодо недотримання Позивачкою строків подання доказів надто формальними. Згідно з приписами статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У будь-якому разі, докази подані в межах підготовчого провадження, що відповідає його завданням.
35. Зважаючи на вказане, оскільки дослідження всіх наявних доказів, що стосуються предмету доказування у цій справі, спрямоване на виконання завдань господарського судочинства (зокрема на справедливе вирішення спору та ефективний захист прав та інтересів сторін), це превалює над формальним порушенням Позивачкою процесуальних строків на подання деяких доказів.
36. Суду представлені ТТН, що підтверджують надання послуг перевезення за актами № 100-101, 111, 113, 115-117, 119, 120, частково № 103-105, 108, 110, 114:
36.1. № 030203 від 03.02.2021 (том 2, а. с. 178).
36.2. № 030202 від 03.02.2021 (том 2, а. с. 179).
36.3. № 020203 від 02.02.2021 (том 2, а. с. 180).
36.4. № 020202 від 02.02.2021 (том 2, а. с. 181).
36.5. № 040205 від 04.02.2021 (том 2, а. с. 183).
36.6. № 040204 від 04.02.2021 (том 2, а. с. 184).
36.7. № 040203 від 04.02.2021 (том 2, а. с. 185).
36.8. № 090204 від 09.02.2021 (том 2, а. с. 186).
36.9. № 100206 від 10.02.2021 (том 2, а. с. 187).
36.10. № 170204 від 17.02.2021 (том 2, а. с. 188).
36.11. № 170203 від 17.02.2021 (том 2, а. с. 189).
36.12. № 240214 від 24.02.2021 (том 2, а. с. 190).
36.13. № 240212 від 24.02.2021 (том 2, а. с. 191).
36.14. № 270211 від 27.02.2021 (том 2, а. с. 192).
36.15. № 280204 від 28.02.2021 (том 2, а. с. 193).
36.16. № 280203 від 28.02.2021 (том 2, а. с. 194).
36.17. № 280205 від 28.02.2021 (том 2, а. с. 195).
36.18. № 150302 від 15.03.2021 (том 2, а. с. 196).
36.19. № 150303 від 15.03.2021 (том 2, а. с. 197).
36.20. № 310311 від 31.03.2021 (том 2, а. с. 198).
36.21. № 310310 від 31.03.2021 (том 2, а. с. 199).
36.22. № 060405 від 06.04.2021 (том 2, а. с. 200).
36.23. № 050403 від 05.04.2021 (том 2, а. с. 201).
36.24. № 150411 від 15.04.2021 (том 2, а. с. 202).
36.25. № 150410 від 15.04.2021 (том 2, а. с. 203).
36.26. № 120410 від 12.04.2021 (том 2, а. с. 204).
36.27. № 120411 від 12.04.2021 (том 2, а. с. 205).
36.28. № 200404 від 20.04.2021 (том 2, а. с. 206).
36.29. № 200403 від 20.04.2021 (том 2, а. с. 207).
36.30. № 180506 від 18.05.2021 (том 2, а. с. 208).
36.31. № 180505 від 18.05.2021 (том 2, а. с. 209).
36.32. № 140505 від 15.05.2021 (том 2, а. с. 210).
36.33. № 140504 від 14.05.2021 (том 2, а. с. 211).
36.34. № 140503 від 14.05.2021 (том 2, а. с. 212).
36.35. № 240507 від 24.05.2021 (том 2, а. с. 213).
36.36. № 240506 від 24.05.2021 (том 2, а. с. 214).
36.37. № 240505 від 24.05.2021 (том 2, а. с. 215).
36.38. № 240504 від 24.05.2021 (том 2, а. с. 217).
36.39. № 240503 від 24.05.2021 (том 2, а. с. 218).
37. ТТН за актами № 99, 102, 106, 107, 109, 112, 118 відсутні у матеріалах справи.
38. Змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства, що визначає пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Зміст цього принципу розкриває стаття 13 Господарського процесуального кодексу України, в частинах 3 та 4 якої йдеться про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
39. Наведені вище формулювання вимагають у сторін вчинення активних дій у доведенні своєї правоти. Пасивність не може свідчити про змагання сторін, а тому у випадку, коли сторона поводиться інертно, вона ризикує настанням негативних процесуальних наслідків. Такі полягають у тому, що суд зобов'язаний встановити ті обставини справи, які входять до предмету доказування, незалежно від того, які докази сторони подають: прямі чи непрямі. До прикладу (з урахуванням цієї справи), якщо Позивач стверджує про належне виконання перевезень, то Відповідач, якщо спростовує цю обставину, повинен довести зворотне, а не лише ставити під сумнів аргументи чи докази свого процесуального опонента.
40. Зазначене обґрунтовується приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
41. Згідно з постановою Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
42. З огляду на відсутність частини ТТН, про які йдеться в актах наданих послуг, суд керується принципом змагальності та тими доказами, які надали самі сторони. Зокрема, всі надані суду акти наданих послуг підписані обома сторонами без зауважень та містять інформацію про дату, маршрут, вартість надання послуги перевезення, номер та дату ТТН. Якби зазначеної в акті ТТН не існувало, Відповідач повинен був зазначити про це у відповідному акті або відмовитись підписувати такий акт. Однак усі акти з переліком ТТН підписані Відповідачем без зауважень.
43. Крім того, суд звертає увагу, що у листі про розгляд претензії від 22.04.2021 (том 1, а. с. 40) Відповідач просив змінити призначення платежів на "оплату послуг з перевезення вантажу згідно з актами наданих послуг № 79-114" (див. пункт 55 цього рішення). Отже, Відповідач визнав факт надання Позивачем послуг перевезення за актами, зазначеними у пунктах 30.1-30.22 цього рішення.
44. Проаналізувавши в сукупності наявні у матеріалах справи доказів, суд вважає, що Позивач надав послуги з перевезення вантажу, а вартість таких послуг становить 550'635,00 гривень (див. пункт 30 цього рішення).
45. Намагаючись довести неналежну якість наданих послуг, Відповідач звертався до органів місцевого самоврядування та установ, які здійснюють діяльність із захоронення твердих побутових відходів, з метою отримати інформацію про те, чи отримували вони вантажі від Позивачки з метою захоронення таких відходів.
46. У відповідь на адвокатські запити Відповідача, надані такі відповіді:
46.1. Стрийський міський комбінат комунальних підприємств у період з жовтня 2019 року по травень 2021 року не укладав договорів з Позивачем (том 2, а. с. 234, зворотна сторона).
46.2. Виконавчий комітет Тетіївської міської ради у період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року не укладала договорів з Позивачкою про перевезення побутових відходів чи про використання Тетіївського сміттєзвалища (том 2, а. с. 235).
46.3. Виконавчий комітет Коростенської міської ради у період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року не укладало договорів з Позивачкою (том 2, а. с. 235, зворотна сторона).
47. Суд вважає, що подані листи не спростовують висновку суду про надання послуг, оплата яких складає предмет позову.
48. По-перше, Позивачка не мала обов'язку укладати договори перевезення чи про захоронення твердих побутових відходів з відповідними органами місцевого самоврядування чи підприємствами, які захоронюють тверді побутові відходи. Позивачка мала зобов'язання в межах укладеного Договору від 01.10.2019 перевезти переданий їй вантаж від вантажовідправника до вантажоодержувача.
49. По-друге, за аналізованими судом актами про надання послуг (див. пункт 30 цього рішення) та ТТН (див. пункт 36 цього рішення), Позивачка перевозила тверді побутові відходи на Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (полігон твердих побутових відходів) лише 02-04.02.2021 (див. пункти 36.1-36.7 цього рішення). При чому ці ТТН містять відбиток штампу цього підприємства. Всі інші перевезення здійснювалися до смт. Головне, міст Кропивницького, Києва та Вінниці. Перевезення за ТТН, переліченими в пунктах 36.37-36.39 цього рішення, здійснювалися до міста Стрия, проте вантажоотримувачем було ТОВ "Грінера Стрий".
50. Отже, вказані листи (пункт 46 цього рішення) не заперечують того факту, що Позивачка виконувала Договір від 01.10.2019 належним чином.
51. Пунктом 5.2 Договору від 01.10.2019 встановлено, що розрахунки здійснюються в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок перевізника на підставі виставлених перевізником рахунків та актів наданих послуг.
52. Згідно з пунктом 5.4 Договору від 01.10.2019 розрахунки здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з моменту надання перевізником всіх документів, визначених пунктом 3.1.8 цього договору. Пунктом 3.1.8 встановлено, що протягом 3 днів з моменту підписання замовником ТТН перевізник зобов'язаний надати замовнику ТТН із підписами уповноважених осіб перевізника та вантажоодержувача і відтисками їх печаток (при її наявності), рахунок та акт приймання-передачі наданих транспортних…
53. Зважаючи на відсутність доказів іншого, суд робить висновок, що Відповідач мав обов'язок оплатити надані послуги перевезення вантажу протягом 10 банківських днів з дати підписання актів наданих послуг.
54. Відповідач не спростував заявлений до стягнення Позивачкою розмір заборгованості, яка виникла у зв'язку з неоплатою перевезень, перелік яких міститься в пункті 30 цього рішення, не навів власного контррозрахунку тощо. З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованою заборгованість у розмірі 543'200,01 гривень.
55. У матеріалах справи міститься відповідь Відповідача від 27.11.2020 на претензію Позивачки про погашення заборгованості у розмірі 1'329'330,00 грн (том 1, а. с. 39). У відповіді Відповідач просить відтермінувати оплату заборгованості у зв'язку зі значною дебіторською заборгованістю Відповідача.
56. Позивачка надіслала Відповідачеві претензію про сплату заборгованості у розмірі 960'977,33 грн (том 1, а. с. 54-55). Відповідач у відповідь зазначив, що заборгованість відсутня та зазначив про зміну призначення платежів у деяких платіжних дорученнях (том 1, а. с. 40-42). Зокрема, початково Відповідач вказував у призначенні платежу "оплата за послуги перевезення ТПВ згідно договору перевезення вантажу від 01.10.2019…", натомість у претензії змінив призначення платежів на оплату конкретних актів наданих послуг (з № 79 по № 114).
57. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Згідно з пунктом 1.30 статті 1 цього закону платіжним дорученням вважається розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
58. Відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
59. Національний банк України в листі від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 роз'яснив, що внесення змін до реквізиту "призначення платежу" після зарахування коштів на рахунок одержувача має вирішуватися між платником та одержувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.
60. Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає доказів погодження між сторонами зміни призначення платежів, такі не вважаються зміненими.
61. Західний офіс Держаудитслужби 30.10.2020 склав акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 (том 1, а. с. 178-185) та надіслав директору Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради лист від 19.11.2020 щодо усунення порушень законодавства (том 1, а. с. 186-188). Серед іншого, йшлося про те, що ТТН перевізників не підтверджують факту доставки твердих побутових відходів у вказані пункти розвантаження з метою їх захоронення, обсяги вивезених відходів, додатковий пробіг транспортних засобів, включений Відповідачем до розрахунку відшкодування додаткових витрат на перевезення побутових відходів, що подавались до оплати Департаменту.
62. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором перевезення вантажу, які підтверджені відповідними актами виконаних робіт і які оплачував замовник. Наявний у матеріалах справи витяг з Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради сам по собі не може бути достатнім доказом того, що вивезення на підставі ТТН здійснювалося не до пункту розвантаження, зазначених у Специфікаціях до Договору та у вказаних ТТН (такі правові позиції при вирішенні подібних спорів викладені Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 18.10.2018р. у справі № 917/1064/17, від 11.06.2019р. у справі № 916/1648/18, від 20.06.2019р. у справі № 916/1906/18). Також суд зазначив, що Акт ревізії №06-24/10 є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
63. З огляду на приписи частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою є обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.
64. Станом на час вирішення спору, у матеріалах справи немає обвинувального вироку суду.
Позовна давність.
65. Відповідач заявив про застосування позовної давності.
66. Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
67. Позивачка пред'явила позов 06.01.2022 (том 1, а. с. 157). Отже, 06.01.2022 позовна давність не закінчилась для вимог, строк яких настав 06.07.2021 та пізніше. Натомість щодо вимог перевізника до вантажовідправника, які виникли до 06.07.2021, позовна давність станом на 06.01.2022 закінчилась.
68. Отже, зважаючи на закінчення позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
69. При цьому суд не бере до уваги аргумент Позивачки про те, що з огляду на часткові оплати заборгованості за Договором від 01.10.2019 позовна давність перервалася.
70. Важливим у цьому контексті є те, що за Договором від 01.10.2019 сторони домовилися здійснювати періодичні самостійні перевезення. Тобто позовна давність повинна рахуватися за кожним окремо перевезенням, хоч і здійсненим в межах одного і того ж договору.
71. Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Оскільки предметом позову є також стягнення 3 % річних та інфляційних збитків за порушення грошового зобов'язання, які є за своїм змістом додатковими, за вимогами про їх стягнення також минула позовна давність.
IV. Судові витрати.
Судовий збір.
72. У відповідності зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за Позивачкою.
Витрати на професійну правничу допомогу.
73. Суд вирішить питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після подання відповідних доказів Відповідачем, оскільки він зробив про це заяву до завершення судових дебатів.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу можна подати безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2022.
Суддя Рим Т.Я.