номер провадження справи 12/68/22
06.07.2022 Справа № 908/968/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик № 3» заборгованості в сумі 16063,48 грн.
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою за вих. № 23/06-01 від 23.06.2022 про видачу судового наказу про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик № 3» основного боргу за відпущену теплову енергію в розмірі 16063,48 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 вищевказану заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що 01.02.2016 року між Концерном „Міські теплові мережі” далі (далі Теплопостачальна організація, заявник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Трансформаторщик № 3” (далі Споживач, боржник) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води), (надалі - теплова енергія) Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Вказує, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно до договору, теплова енергія постачалась на житловий будинок за адресою: бульвар Бельфорський, 3 в м. Запоріжжі. Зазначає, що в листопаді 2018 року Концерн «МТМ» відпустив боржнику теплову енергію на загальну суму 47066,53 грн., факт постачання теплової енергіїпідтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії.При цьому вказує, що на день подання цієї заяви розмір несплаченого основного боргу складає 16 063,48 грн. Відповідно до п. 6.7., 6.7.1. Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-А документи за розрахунковий період: - рахунок; - акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води. Отриманий акт Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Згідно із п. 6.7.2. Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем і оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Заявник вказує, що направив на адресу боржника рахунок та акт за листопад 2018 року, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованих листів по місту, втім божником сума заборгованості станом на 27.06.2022 не погашена. Тобто боржник не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за прийняту теплову енергію, у зв'язку з чим за боржником виникла грошова заборгованість у розмірі 16063,48 грн. Зазначає, що факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 року, відповідно до якого Концерном «МТМ» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням.
Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов'язання, перевірити його розмір.
Так, в пункті 11.1. укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016 зазначено, що невід'ємними частинами цього Договору є: додатки до Договору № 1, 2, 3, 4.
Втім, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України заявник додаток № 4 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016 суду не надав.
Так, в тексті поданої заявником заяви зазначено, що факт постачання теплової енергії підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії. При цьому заявник вказує, що відповідно до п. п. 6.7., 6.7.1., 6.7.2. договору № 100338 від 01.02.2016 споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-А документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води (далі - акт). Отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання підписаного акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначеннями про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.
На підтвердження вказаних обставин щодо наявності заборгованості у боржника за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016 заявник надав суду копії рахунка № 100338/1 від 30.11.2018 на оплату за теплову енергію за листопад 2018 року на суму 47066,53 грн. та акта приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.11.2018 на суму 47066,53 грн.
Втім, доданий заявником до поданої заяви акт приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.11.2018 не містить підпису споживача (боржника), а також не містить позначень Теплопостачальної організації про відмову Споживача в його підписанні.
Отже, заявником не додано до заяви акт приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води за спірний період, який є підставою для проведення остаточних розрахунків в розумінні п. 6.7.2. договору № 100338 від 01.02.2016, а відтак не надано до поданої заяви документ, який підтверджує факт постачання теплової енергії боржнику за вказаним договором на загальну суму 47066,53 грн.
При цьому заявник в заяві про видачу судового наказу зазначає, що на день подання цієї заяви розмір несплаченого основного боргу складає 16 063,48 грн.
До поданої заяви заявник надав розрахунок основного боргу, зі змісту якого вбачається, що боржник здійснював часткові оплати заборгованості в загальній сумі 31003,05 грн.
Отже, розмір заборгованості боржника за договором № 100338 від 01.02.2016 заявник визначив з урахуванням часткових оплат.
Втім, первинні докази здійснення боржником часткових оплат за договором № 100338 від 01.02.2016 в розмірі 31003,05 грн. (платіжні документи, виписки по рахунку) заявник суду не надав.
Ненадання заявником до поданої заяви первинних доказів здійснення боржником часткових оплат за договором № 100338 від 01.02.2016 в розмірі 31003,05 грн. позбавляє суд можливості перевірити виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо основного боргу саме в розмірі, зазначеному в поданій заяві.
З огляду на наведене вбачається, що заява Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № 23/06-01 від 23.06.2022 про видачу судового наказу подана з порушенням вимог п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Враховуючи ненадання заявником до поданої заяви доказів, які підтверджують викладені обставини щодо постачання боржнику теплової енергії за договором (акта приймання-передачі теплової енергії за спірний період, оформленого у відповідності із п. 6.7.2. договору), доказів здійснення боржником часткових оплат за договором № 100338 від 01.02.2016 в розмірі 31003,05 грн., суд дійшов висновку про те, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги (саме в розмірі 16063,48 грн.), за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно із п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № 23/06-01 від 23.06.2022 про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик № 3» основного боргу за відпущену теплову енергію в розмірі 16063,48 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100338 від 01.02.2016 - на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У видачі судового наказу за заявою Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № 23/06-01 від 23.06.2022 про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Трансформаторщик № 3» основного боргу за відпущену теплову енергію в розмірі 16063,48 грн. - відмовити.
2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/sud5009/. Електронна адреса Господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 06.07.2022 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смірнов